Справа №:755/21315/24
Провадження №: 2/755/314/25
"28" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Хромової О.О., розглянувши клопотання відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, призначення справи до розгляду в загальному порядку, надання правової безкоштовної адвокатської допомоги, компенсування моральної шкоди, нанесеної діями позивача, подане в межах розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію,
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа
№ 755/21315/24 за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 січня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
25 лютого 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення, у якій відповідач просить: 1) переглянути заочне рішення по справі № 755/21315/24 (провадження № 2/755/314/25); 2) скасувати заочне рішення по справі № 755/21315/24 (провадження
№ 2/755/314/25); 3) призначити справу до розгляду в загальному порядку; 4) надати безкоштовну правову допомогу; 5) компенсувати відповідачеві моральну шкоду, нанесену діями позивача.
На обґрунтування заяви відповідач ОСОБА_1 зазначає, що 03 січня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва розглянуто справу за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію. Однак, про вказане рішення відповідача повідомлено не було, запрошень на розгляд судової справи не отримувала, не була обізнаною про розгляд справи. Копію рішення відповідач отримала 18 лютого
2025 року засобами поштового зв'язку. Вивчивши викладені у заочному рішенні факти просить суд захистити її конституційні права, вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки взяти особисту участь у судових засіданнях відповідач не мала можливості, оскільки не була попереджена та запрошена до розгляду справи; відповідач не мала можливості повідомити свої заперечення щодо заяви позивача та навести свої аргументи; твердження позивача є безпідставними та не відповідають дійсності; саме під час ліквідації задимлення аварійною службою було пошкоджено або знято пломбу з електричного лічильника, позивач спровокував та зафіксував порушення; бездіяльність позивача, неналежне відношення до споживачів електроенергії, вирішення питань без її відома, проведення засідань, в тому числі нарахування штрафу, є протизаконними діями проти неї; внаслідок дій позивача має право на відшкодування моральної шкоди.
Суд, вивчивши матеріали справи та зміст поданого клопотання, дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
03 січня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено процесуальні строки для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та пояснень по суті справи.
08 січня 2025 року, на виконання вимог частини першої статті 190 ЦПК України, з урахуванням положень частини другої статті 190 ЦПК України, ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача.
Суд звертає увагу відповідача ОСОБА_1 , що станом на дату постановлення цієї ухвали рішення по справі не ухвалено.
Таким чином, підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення у суду відсутні, подача такої заяви є передчасною.
Статтею 178 ЦПК України передбачено, що заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 січня 2025 року про відкриття провадження у справі роз'яснено процесуальні права відповідача подати заяви по суті справи, зокрема, відзив на позовну заяву, та встановлено процесуальні строки.
Вимоги до форми та змісту відзиву на позовну заяву викладено у частинах третій-шостій статті 178 ЦПК України.
Таким чином, викладені у заяві про перегляд заочного рішення заперечення, міркування та аргументи відповідачеві слід викласти саме у відзиві на позовну заяву.
Стосовно клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження суд зазначає таке.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: - наказного провадження; - позовного провадження (загального або спрощеного); - окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Згідно із частиною шостою статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно із частинами п'ятою, сьомою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до частини шостої статті 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як убачається із заявлених позовних вимог позивач просить суд: стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 27 604,14 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у
2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.
Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів на суму, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 90 840,00 грн.
Крім того, дана справа за своїм предметом та характером спірних правовідносин, в розумінні положень закону, не вимагає проведення підготовчого засідання, оскільки сторонами не заявлено клопотань, вирішення яких потребує проведення підготовчого та судового засідання за участю сторін.
У заяві відповідача не наведено будь-яких доводів, що унеможливлюють розгляд зазначеної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Сторона відповідача не позбавлена можливості надавати свої письмові пояснення, клопотання та докази. Для вчинення таких дій відсутня потреба в проведенні підготовчого засідання та засідання для розгляду справи по суті.
Також слід зазначити, що спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямоване на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, розглядом всіх заявлених клопотань, тобто спрощене провадження не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позову та на підтвердження обставин, викладених у такому позові, у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується своїми правами, передбаченими ЦПК України. Відповідачем не зазначено, які процесуальні дії у даній справі суд не зможе вчинити без проведення судового засідання із викликом учасників справи.
Усі наявні у справі докази на спростування вимог позовної заяви або на її підтвердження, безперешкодно можуть бути надані учасниками справи до суду в межах розгляду такої справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог цивільно-процесуального закону, сторони не позбавлені можливості самостійно долучати до матеріалів справи будь-які докази, які на їх думку, можуть вплинути на розгляд даної справи по суті, у строки визначені судом або ЦПК України.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження судом було враховано положення статті 274 ЦПК України.
Таким чином, з огляду на предмет спору, що виник між сторонами, характер спірних правовідносин, предмет доказування та з урахуванням документів, що містяться в матеріалах справи, суд вважає за необхідне клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
Стосовно вимоги відповідача компенсувати завдану їй моральну шкоду суд зазначає таке.
Пунктом 3 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Статтею 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову.
Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.
При цьому, зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги.
Вимоги до форми та змісту зустрічної позовної заяви встановлено статтею 194 ЦПК України. Так зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу (частина перша статті 194 ЦПК України).
Також суд звертає увагу відповідача, що частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від
28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.
Тобто, у випадку пред'явлення відповідачем ОСОБА_1 вимоги про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» заподіяної моральної шкоди, відповідачеві слід звернутися до суду з відповідним самостійним позовом або зустрічною позовною заявою, якщо відповідач вважає, що обидва позови будуть взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Слід також зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою чи зустрічною позовною заявою не спричиняє безумовне прийняття позовної заяви чи зустрічного позову.
Стосовно вимоги відповідача ОСОБА_1 про надання безкоштовної адвокатської допомоги.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Частиною першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Так частиною першою статті 3 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» встановлено, що право на безоплатну правничу допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правничу допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правничу допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» безоплатна первинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи та обов'язки, порядок їх реалізації та виконання, відновлення прав у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації (частина друга статті 7 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).
Водночас, частиною першою статті 13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» встановлено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист;
2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (частина друга статті 13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).
Перелік фізичних осіб, які згідно з цим Законом та іншими законами мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу визначено частиною першою статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу (стаття 15 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).
Порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначено статтею 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Водночас, суд звертає увагу ОСОБА_1 , що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено порядку та підстав призначення адвоката стороні по справі позовного провадження за ухвалою суду.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 її право особистого звернення до відповідного територіального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, за наявності відповідних правових підстав.
Також відповідач ОСОБА_1 не позбавлена звернутися до будь-якого адвоката за отриманням професійної правничої допомоги на загальних підставах.
З огляду на викладене підстави для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись Законом України «Про безоплатну правничу допомогу», статтями 15, 19, 58, 193, 260, 274, 277, 279, 284 ЦПК України, суд, -
Клопотання відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, призначення справи до розгляду в загальному порядку, надання правової безкоштовної адвокатської допомоги, компенсування моральної шкоди, нанесеної діями позивача, подане в межах розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України).
Відповідно до положень частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Суддя О.О. Хромова