1Справа № 335/7023/23 2/335/57/2025
28 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника позивача Фарзаєвої К.А., представника відповідача Железняк -Кранг І.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії , -
Представник позивача Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, в обґрунтування позову вказавши наступне. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 і станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір № 72204161 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: АДРЕСА_2 , нежиле приміщення № 20, між Позивачем та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Житловий будинок по АДРЕСА_2 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, а саме: SHARKY 775 заводський № 51458386, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.Нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії. Враховуючи знаходження приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказане приміщення є опалювальним .На виконання пункту 5 Договору Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 нежиле приміщення №20 за період: листопад 2021 р. - травень 2023р. на загальну суму 61 399,05 грн., сплачено Відповідачем у спірному періоді 0,00 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, який додається до цієї заяви.Тобто, Відповідач не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за Відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 61 399,05 грн. Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги .В рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ», у відповідності, до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.Таким чином, Відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР та додаються до цієї позовної заяви), знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку.Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 72204161 від 01.11.2021р. за період з листопада 2021 р. по травень 2023 р. на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму грошової заборгованості в розмірі 61 399,05 грн., судові витрати у розмірі судового збору 2 684,0 грн.
Ухвалою судді від 07.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 21.09.2023 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою вуд 24.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання відповідача про виклик свідків задоволено.
22.12.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 не укладався з будь-якою особою договір купівлі-продажу теплової енергії або гарячої води, не укладався й договір надання житлово-комунальних послуг та безпосередньо послуг постачання теплової енергії з Концерном «Міські теплові мережі». Жодного разу Немченко О.І. не отримував ніяких рахунків за вказаний період.Зважаючи на те, що договір не укладався, а саме приміщення, яке Відповідач отримав за договором дарування від 12.06.2019 року, не є таким, що в загалі отримує теплову енергію, позивачем не доведено та не надано доказів, на обґрунтування позовних вимог, адже договір Відповідачем з позивачем не укладався, не отримує від Позивача послуг. Позивачем не надано доказі того, що нежитлове приміщення в загалі обладнано будь-якими засобами теплового обладнання, яке б дозволило хоча б технічно споживати теплову енергію, як й не подано доказів в загалі такого підключення до мереж Позивача, що надають йому можливість постачати таку теплову енергію. Не надано актів обстеження системи тепло споживання відповідача, які б було складено представниками позивача та відповідача, і які б підтверджували наявність/відсутність засувки системи опалення, опломбованих в закритому стані пломбою Концерну МТМ, на підтвердження того користується/некористується відповідач у нежитловому приміщені опаленням, чи встановлено металеві заглушки Позивачем До дати 2023 року за період з листопада 2021 року, Відповідач, що не укладав будь-яких договорів, та який в нежитловому приміщенні не отримував жодних послуг від позивача, не отримував від нього рахунків, та не був обізнаний про претензії Позивача з неіснуючих послуг. Виставляння рахунку, створеного самим позивачем та надання рішення ВК ЗМР про встановлення терміну опалювального періоду у 2022- 2023 роках у місті Запоріжжя-не є доказом ані фактичного виконання Позивачем будь-яких дій з надання будь-яких послуг Відповідачу, ані якості таких послуг. Приміщення Відповідача опалюється за допомогою автономних електронагрівачів, та не отримує послугу з теплопостачання від Позивача. Реконструкція системи опалення була виконана попереднім власником приміщення. Ані зазначення встановлення приладів обліку, вказаних в рахунках, ані місце розташування цього приладу, акт встановлення, повірки та балансова приналежність приладу- не стосуються предмету доказування та не підтверджують ані якості послуг, ані фактичного надання (фактичного постачання теплової енергії). Позивачем також застосовано ймовірні вихідні дані, які не підтверджено офіційними доказами. А отже, позивачем не доведено належними та достатніми доказами постачання відповідачу теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2023 року в заявленому обсязі та заявленій сумі .
25.01.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив згідно до якої позивач підтримує свої вимоги і зазначає, що з 01.05.2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 року №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг». На вимогу Закону та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», з 01.11.2021 зі співвласниками/користувачами будівлі по АДРЕСА_2 укладено індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічними договорами приєднання.Таким чином, між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 укладений Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №72204161 від 01.11.2021р. на нежитлове приміщення № 20 за адресою бул. Шевченка.Нежитлове приміщення Відповідача знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_2 та має сумісну із житловим будинком систему опалення тобто, приєднане до внутрішньобудинкової системи житлового будинку, з цього виходить, що порядок обліку та оплати послуг визначається Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг». Житловий будинок по АДРЕСА_2 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, а саме: Sharky 775 заводський № 51458386, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку. На підтвердження вимог надано копія Акту про введення в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 2015р., копія Акту від 01.05.2023р. про прийняття вузла комерційного обліку, копія довідки та копія свідоцтва про повірку засобу обліку від 12.04.2023р.. До даної відповіді на відзив на позовну заяву додається копія Акту від 11.02.2019р. демонтажу приладу обліку теплової енергії на повірку, копія довідки про повірку від 12.02.2019р., копія Акту від 13.02.2019р..Нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії. Відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Методика № 315 змінила підхід до розподілу обсягів теплової енергії між споживачами будинку, який здійснюється для всіх приміщень будинку (не обладнаних вузлами обліку теплової енергії") за однаковими умовами - а саме: пропорційно площі. Твердження представника Відповідача щодо використання електроенергії для обігріву приміщення не можна приймати до уваги, оскільки не надано доказів використання кондиціонерів, як частини системи опалення, не пред'явлено технічної документації, відповідного проекту на додаткове місцеве обладнання/систему. Відповідно до вимог ДБН В.2.5-67.2003 проект повинен бути на систему опалення (частину, комбіновану і т.і), а не на кондиціонування повітря. Тільки в разі наявності проектної документації щодо встановлення додаткових систем опалення, Відповідач міг звернутися до Позивача для врахування цього факту при обчисленні рахунків за спожиту теплову енергію. Відповідно до вимог п. 3 розділу 6 Методики приміщенню з комбінованою системою опалення, яке оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії або вузлом розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з урахуванням особливостей влаштування такої системи опалення відповідно до таких умов: - на додаткове місцеве обладнання/систему та відповідний проект. В судовому засіданні 19.12.2023р. представником Позивача надано Screen з офіційного сайту Концерту «МТМ» згідно якого опалювальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_2 складає 1834,78 м.кв..До даної відповіді на відзив на позовну заяву додається копія рішення Запорізької міської ради № 273 від 27.08.2021р. та додаток до нього, копія рішення Запорізької міської ради № 494 від 08.09.2023р. та додаток до нього, відповідно до яких опалювальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_2 також складає 1834,78 м.кв..Таким чином, площа будинку, яка зазначена в рахунках про надання послуг, та яка враховується Позивачем при нарахуванні за надані послуги співпадає та становить 1834,78 м.кв..Площа приміщення Відповідача, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученої до позовної заяви складає 109,7 кв.м. Також надано детальну інформацію щодо тарифів, які діяли в опалювальний сезон 2021-2022рр. для потреб Інших споживачів. Таким чином, аргументи представника Відповідача, викладені у Відзиві на позовну заяву, не відповідають дійсним обставинам справи, нормативно не обґрунтовані та не мають під собою правових підстав, тому, враховуючи наведені в позові та відповіді на відзив пояснення, обставини справи, додаткові письмові докази, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
07.02.2024 року представником відповідача до суду подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обґрунтування позовних вимог та не спростовано фактичних даних щодо обґрунтування відзиву Позивача, в наслідок чого позов є безпідставним та не підлягає задоволенню. Позивачем не доведено, що Відповідач є споживачем та отримує житлово-комунальну послугу від Позивача. Відповідач не укладав вказаний Договір. Не надано доказів підключення нежитлового приміщення Відповідача до теплової мережі Позивача і доказів факту постачання теплової енергії Позивачем. Посилаючись на приписи ст. 633 ЦК України, якою передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, Позивач не спростував, що:Відповідач ніколи не звертався до Позивача за наданням послуги. Позивач жодного разу не сповіщав Відповідачу про договір приєднання, жодного разу не надавав Відповідачу рахунки, Нежитлове приміщення, яке Відповідач отримав за договором дарування від 12.06.2019 року, не є таким, що в загалі отримує теплову енергію від будь-якого надавача послуги, а Позивачем не доведено, що Відповідач є споживачем послуг, а отже не є споживачем зазначеної послуги від Позивача. Лише наявність розміщеного на сайті договору приєднання про пропоноване постачання послуг не є доказом фактичного надання послуги. Жодного технічного документу, який би підтверджував приєднання саме нежитлового приміщення Відповідача- Позивачем не надано, та не підтверджено ніяким чином, що ним надавалася послуга. Саме по собі рішення про обов'язок Позивача надавати послугу не може бути доказом виконання такого обов'язку, як і зазначення такого виду діяльності в Статуті Позивача. До дати 2023 року за період з листопада 2021 року, Відповідач, що не укладав будь-яких договорів, та який в нежитловому приміщенні не отримував жодних послуг від позивача, не отримував від нього рахунків, та не був обізнаний про претензії Позивача з неіснуючих послуг. Посилання на приписи ч.4 ст. 319 та ст.322 ЦК України та зобов'язання утримувати майно, є лише формальною вказівкою на норми, адже не стосується предмету доказування з боку Позивача саме виконання ним обов'язку з надання послуги, та можливості /неможливості такого фактичного надання. Зважаючи на те, що Відповідач ніколи не отримував жодних послуг від Відповідача та не звертався до нього за отриманням таких послуг, він згідно чинного законодавства не є споживачем.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просить його задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві. Зазначив, що для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен довести, що він відмовився в установленому порядку від отримання послуг. Між тим, належні і допустимі докази цим обставинам у матеріалах справи відсутні. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у встановленому законом порядку відмовився від надання послуг Концерном «Міські теплові мережі», що б давало підстави для звільнення від їх оплати. Послуга опалення приміщення відповідача надається і по теперішній час, проте за надану послугу не проведено жодної оплати. Також представник позивача надав ґрунтовні пояснення з приводу заявленого позову та заперечення проти доводів відповідача, які за змістом аналогічні змісту заяв по суті справи.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву. Позивачем не доведено факт споживання відповідачем послуг позивача у спірний період, укладення договору, розміру наданих послуг, направлення рахунків. Пояснила, що відповідач був необізнаний про виставлені йому рахунки, оскільки не повідомлявся про них належним чином, оплату за опалення не здійснював, тому що послуга з опалення йому не надається, а тому підстав для оплати не було. Також представник відповідача надав ґрунтовні пояснення з приводу заперечень проти доводів позивача, які за змістом аналогічні змісту заяв по суті справи.
У судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_2 суду повідомив, що був власником нежитлового приміщення 20 по АДРЕСА_2 до 2019 року. Коли був власником приблизно у 2008 році він направив тепловим мережам листа щоб прибрати батареї, міський голова підписав таку заяву, через тиждень вони з працівниками теплових мереж пішли у підвал та зрізали батареї, вважає, що законно відрізав батареї. Були якісь стояки у приміщенні, вони не гріли, бо були закриті, але він оплачував за них щомісячно, але тепла не отримував. Жодного боргу за опалення у нього не було. Перед продажом приміщення він сплатив усі борги. І вже коли він перестав бути власником, на адресу цього приміщення приходили рахунки за опалення і йому подзвонили орендарі і про це повідомили, але ці рахунки він передав усі ОСОБА_1 для оплати, бо вже власником приміщення не був.
У судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що працює у квітковому магазині, який орендує приміщення 20 по АДРЕСА_2 і з листопада 2021 року по теперішній час опалення і батареї у приміщенні відсутні. Рахунки за опалення ніхто не приносив, а з осені 2024 року почали приносити. Також повідомила, що у березні, квітні, травні 2023 року прийшло декілька рахунків і вони передали їх власнику.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та свідків, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.12 ЦПК України України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
За змістом ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77,78,79,80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 р. виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, у тому числі, надається населенню м. Запоріжжя для побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Згідно ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" "споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) індивідуальний або колективний споживач"; "індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; "житлово-комунальні послуги- результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг".
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" "комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами".
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 12.06.2019 року є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальна площа 109,7 кв.м. на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 12.06.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 2599.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі- Закон № 2189-VIІІ), Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р.№ 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (діяли до 30.04.2022), Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі-Методика №315) умовами Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
За положенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, мають ознаки зобов'язання, в силу яких споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За правилами ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України "Про теплопостачання".
Відповідно до вимог ч. 7 статті 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ, послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових.
Статтею 24 Закону "Про теплопостачання" визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
З 01.05.2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 року №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг» (далі - Закон №1060)
Згідно із змінами, внесеними Законом №1060 до Закону № 2189-VIІІ передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Відповідно до визначення передбаченого Законом № 2189-VІІІ індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Особливості укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирних будинках передбачено ст.14 та ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VІІІ.
Згідно з ч. 4 статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутись будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2189-VІІІ публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону 2189-VІІІ встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 по справі 6-59цс13).
Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого покладається і на споживача, і на теплопостачальну організацію, не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, в Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 904/2238/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі № 904/7377/17, відповідно до якого «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком, а сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».
Отже, відсутність між сторонами договору на надання послуг з централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном «Міські теплові мережі» послуги, оскільки обов'язок оплати випливає з закону.
Згідно з ч.1 ст. 9 цього Закону, споживач здійснює оплату за спожиті послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно ч.4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом за власні кошти. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпечення збереження його властивостей тощо. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Опалення є однією із витрат пов'язаною зі зберіганням майна, а отже оплата за надані послуги для сталого функціонування приміщення є обов'язком власника.
Житловий будинок по АДРЕСА_2 , в якому знаходитиься приміщення відповідача оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, а саме: SHARKY 775 заводський № 51458386, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.
Встановлено, що нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасовоговиходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами Розділу 1 Методики №315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахування-- показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної вода; лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів- розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється, опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.
Відповідно до визначення передбачене Методикою опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку. яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинковоїсистеми теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
З 17.09.2019 року є чинним Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року.
Згідно до розділу ІІІ вказаного Порядку власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
3. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
4. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.
5. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.
6. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
7. Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.
8. Відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП.
13. Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках до 17.09.2019 року регулювалося Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок № 4) за якими відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 процедури. У розділі 2 Порядку, яка встановлює Порядок розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання п. 2.6 По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. 2.7 Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
В матеріалах справи відсутній жодний належний доказ, який би свідчив про відключення від мережі опалення нежитлового приміщення відповідача у встановленому законом порядку, а посилання представника відповідача на підтвердження відключення від опалення нежитлового приміщення попереднім власником ПП ОСОБА_2 за узгодженням з позивачем на Акти від 01.03.2007 та від 01.10.2011 року не заслуговують на увагу, оскільки вказані Акти не є таким доказом в розумінні Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, оскільки складений не в порядку передбаченому вищенаведеним Порядком №4, відомостей щодо затвердження його комісією він також не містить.
Тим більше, вищенаведений Акт від 01.10.2011 року містить відомості, які навпаки свідчать про надання послуги опалення у нежитлове приміщення відповідача, зокрема, зазначено, що «вбудована частина приміщення опалюється транзитними будинковими стояками системи опалення… неізол (зашиті)..У санвузлі проходить транзитний стояк полотенце сушарки від системи опалення..»
Матеріалами справи також встановлено, і не оспорюється відповідачем, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 вбудовано-прибудоване. Отже, система опалення вбудованої частини зазначеного нежитлового приміщення сумісна з будинковою.
В зв'язку з тим, що об'єкт надання послуги відповідача має спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 року, відповідно до- яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Крім того, рішенням Запорізької міської ради від 14.09.2023 року №513 затверджено Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території м.Запоріжжя. Дія Порядку поширюється на підвальні нежитлові приміщення багатоквартирними будинку, які перебувають у приватній власності, проте приміщення №20 житлового будинку АДРЕСА_2 . розташоване на першому поверсі, то дія вказаного Порядку на нього не поширюється.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Наказом ДП «УкрНДНЦ» від 13.12.2017р. № 414 методом підтвердження за позначенням прийнято національний стандарт ДСТУ ЕN 12831-3:2017 «Енергоефективність будівель. Метод розрахунку проектного теплового навантаження. Частина 1. Теплове навантаження, Модуль М3-3» з набранням чинності з 15.12.2017р. Цей стандарт введено вперше і застосування його вносить низку суттєвих змін у спосіб обчислення тепловтрат приміщень, зокрема при визначенні теплового навантаження будівлі обов'язковим є врахування потенційних втрат тепла до суміжного простору. У межах цього стандарту суміжним простором може бути:1. інше опалювальне приміщення в межах одного будівельного об'єкта;2. інша будівельна особа в межах тієї ж будівлі (наприклад, сусідня квартира);3. неопалювальний простір (неопалювальне горище/підвал, неопалювальний зимовий сад тощо);4. сусідня будівля. Тож, коли в багатоквартирному будинку в окремих групах приміщень демонтовані або відсутні радіатори внутрішньобудинкової системи опалення або впродовж тривалого часу відключена запірна арматура на системі опалення приміщення з встановленими індивідуальними приладами розподільного обліку теплової енергії, тоді температура внутрішнього повітря в цих приміщеннях понижується, порівняно з проектною, та на практиці виникають становища, коли температура по обидві сторони внутрішнього огородження суттєво відрізняється і спостерігаються значні втрати тепла через такі огородження.Теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога). Тому можливість визначення конкретної точки і повного обсягу надходження теплової енергії на опалення в конкретному приміщені відсутня.
Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише не мати відповідного договору, але й довести, що фактично не користувався послугами, які надаються до всього будинку, і тепло у його приміщення не надходить також від суміжних приміщень (їх стін, стелі, підлоги), а також, що він відмовився в установленому порядку від їх отримання. Між тим, належні і допустимі докази цим обставинам у матеріалах справи відсутні.
Встановлено, що відповідачем не надано акту про відключення приміщень від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної комісії, відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення приміщення від мереж опалення та ненадання послуг з опалення. Лише перелічені документи, а не акти обстеження системи теплопостачання, можуть свідчити про ненадання до приміщення відповідача послуг з надання теплової енергії
Згідно відзиву, на підтвердження факту не отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії і відповідно, не споживання такої теплової енергії, відповідачем надано: Акт-претензія від 03.04.2024 року, Акти від 01.03.2007 та від 01.10.2011 року, пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Так, на підтвердження факту ненадання послуг з теплопостачання у спірному приміщенні відповідача, він посилається на Акт-претензія від 03.04.2024 року, згідно до якого вирішено зафіксувати технічну неможливість отримання приміщенням постачання теплової енергії внаслідок обрізки трубопроводу, відсутності системи опалення, що відповідає відомостям в Акті обстеження від 01.03.2007 року.
Законом «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ та вище зазначеним Порядком унормовано поведінку сторін з приводу житлово-комунальних послуг, зокрема, у разі ненадання послуг постачальником споживачеві.
У відповідності з вимогами статті 27 вказаного закону, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг (ч. 1); виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача (ч. 5).
Частиною 5 статті 27 цього Закону також визначено, що акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
В частині 6 статті 27 цього Закону зазначено, що у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Разом із тим, вказаний Акт від 03.04.2024 не є належним та допустимим доказом, з огляду на ті обставини, що складений у квітні 2024 року, тобто поза періодом виникнення заборгованості ( з листопада 2021 по травень 2023 року). Крім того, він за формою та змістом не відповідає ч.6 статті 27 Закону, в якому зазначено, що у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку). Наданий відповідачем Акт обстеження не містить у собі підписів двох споживачів відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях) та не надано доказів, що відповідачем було дотримано приписи ч.5 ст. 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», в частині складання акту-претензії, зокрема, він не містить інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги, дату (строк) її ненадання, а в Акті не міститься нульових показників тепловіддачі трубопроводу, що не спростовує факт надання тепла на теплоносії, який знаходиться у приміщенні відповідача. Тим більше, вказаним Актом зафіксовано технічну неможливість отримання послуги та відповідність цих відомостей Акту обстеження від 01.03.2007 року, що взагалі не передбачено ст. 27 Закону,
З огляду на вказані обставини, цей акт судом не береться до уваги як доказ неотримання послуг теплової енергії
Факт того, що на вимоги ОСОБА_1 Концерн «МТМ» не з'являється і не здійснює огляд його приміщення, є лише підставою для звернення до суду з відповідними вимогами про зобов'язання вчинити ці дії, або для ініціювання судового провадження щодо визнання правомірним акту-претензії, складеного в порядку ст. 27 Закону «Про житлово-комунальні послуги».
Окрім того, в матеріалах справи наявний Акт розмежування меж балансової належності тепломереж експлуатаційної відповідальності сторін від 01.03.2007 року приміщення по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 згідно до якого зазначено, що запірна арматура на відключення споживача теплоносія, належна споживачу місце врізки від елеватора житлового будинку, який не свідчить про дотримання процедури, передбаченої чинним на 2007 рік Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 і не не означає відсутність надання та споживання комунальних послуг з опалення, так як врізка від елеватора житлового будинку, як і наявність трубопроводу опалення у вбудованому у будинок приміщенні, який зашитий, за умов не дотримання процедури передбаченої Порядком №4 не означає, що споживання послуг з опалення припиняється.
При цьому у матеріалах справи наявний Акт обстеження системи теплоспоживання від 01.10.2011 року, який складено уповноваженими представниками позивача до спірного періоду, і яким встановлено, що вбудована частина приміщення опалюється транзитними будинковими стояками системи опалення, які зашиті. У санвузлі проходить транзитний стояк полотенце сушарки від системи опалення, тобто приміщення, яке належить відповідачу опалюється.
Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки, тощо). Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за надходження тепла в приміщення, яке виділяється від зазначених трубопроводів, а відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.
Покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними доказами дотримання процедури відключення від послуг опалення, які надаються позивачем. Покази ОСОБА_2 не належним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки згідно його ж пояснень він не є власником нежитлового приміщення з 2019 року, що знаходиться поза межами спірного періоду.
Твердження представника Відповідача щодо використання електроенергії для обігріву приміщення, то суду не надано доказів використання кондиціонерів, як частини системи опалення, не надано технічної документації, відповідного проекту на додаткове місцеве обладнання/систему. Відповідно до вимог ДБН В.2.5-67.2003 проект повинен бути на систему опалення (частину, комбіновану і т.і), а не на кондиціонування повітря. Тільки в разі наявності проектної документації щодо встановлення додаткових систем опалення, Відповідач міг звернутися до Позивача для врахування цього факту при обчисленні рахунків за спожиту теплову енергію. Відповідно до вимог п. 3 розділу 6 Методики приміщенню з комбінованою системою опалення, яке оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії або вузлом розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з урахуванням особливостей влаштування такої системи опалення відповідно до таких умов: на додаткове місцеве обладнання/систему є відповідний проект.
Таким чином, враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення у встановленому порядку, вказане приміщення є опалювальним, а відповідачем не спростовані обставини, що того, що належне відповідачу нежитлове приміщення знаходиться у тепловому контурі житлового будинку та споживач користується тепловою енергією.
Також суд враховує, що відповідачем доказів протилежного, а саме проекту будівлі з якого можливо встановити іншу категорію для приміщення відповідача, не надано, технічна документація відповідачем до відзиву не долучена, доказів її надання позивачу у спірний період нарахувань відповідачем не надано, знаходиться на першому поверсі житлового будинку, а тому відсутні підстави вважати, що приміщення відповідача відноситься до приміщення з транзитними мережами опалення.
Враховуючи те, що у передбаченому чинним законодавством порядку питання про надання дозволів на відключення питання не вирішено, суд не приймає до уваги твердження відповідача про неотримання ним послуги опалення.
Судом також встановлено, що за вказаний період заперечень з боку споживача щодо нарахувань, зазначених у рахунках на адресу Концерну «МТМ» не надходило, як і відсутні відомості по будь-які звернення до позивача з моменту набуття ним права власності для вирішення питань пов'язаних із вказаною послугою. При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_2 повідомив суду що передавав відповідачу особисто рахунки на оплату у 2019 році, що в свою чергу свідчить щонайменше про те, що відповідач був обізнаний із тим, що послуга опалення по нежитловому приміщенню нараховується і підлягає оплаті.
Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, від'єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони, тобто, за сукупності вищенаведених обставин, факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді є підтвердженим та доведеним.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Доводи відповідача про те, що він став власником нерухомого приміщення, яке було від'єднано від централізованої системи опалення та улаштована індивідуальна електрична система опалення, отже це відбулося до набуття відповідачем права власності на вказані приміщення за відсутності доказів такого відключення у встановленому порядку за відсутності проектної документації щодо встановлення додаткових систем опалення, і звернень до Позивача для врахування цього факту при обчисленні рахунків за спожиту теплову енергію, не свідчать про не отримання послуги позивача відповідачем і не звільняє від оплати за надану послугу.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії за вище вказаною адресою та користувався послугами позивача, а тому навіть при відсутності письмового договору на його ім'я та при фактичному отриманні послуг він повинен проводити оплату за спожиті послуги з теплової енергії.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено тягар утримання майна, а саме, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 5 п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон України) співвласник багатоквартирного будинку це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України одним з основних зобов'язань співвласника багатоквартирного будинку є забезпечення належного утримання та належного санітарного, технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Пунктами 8,9 Правил визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Таким чином, судом встановлено, що Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 нежиле приміщення №20 за період: листопад 2021 р. - травень 2023р. на загальну суму 61 399,05 грн., сплачено Відповідачем у спірному періоді 0,00 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості. Не оплата послуг позивачу не оспорюється і відповідачем.
Тобто, Відповідач не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за Відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 61 399,05 грн.
Відповідач не спростував наданий Концерном «МТМ» розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст.12,13 ЦПК України.
Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.
Надаючи оцінку доводам відповідача судом встановлено таке.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами).
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно ч. 1,2 статті 8 Законом України «Про комерційний облік теплової енергії га водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;адресна інформація, найменування або прізвище, ім'я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;період, за який здійснюється нарахування;загальна сума до сплати;поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії-), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.
Інформація, зазначена в пунктах 6-10 частини третьої цієї статті, може надаватися виконавцем як додаток до рахунка на оплату комунальних послуг та/або надаватися споживачам за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Зазначена інформація має надаватися також за зверненням споживача. Додатково до інформації, зазначеної в частині третій цієї статті, виконавець забезпечує споживачу доступ до інформації про динаміку споживання комунальних послуг, а саме: інформації про щомісячний обсяг споживання комунальних послуг за останні три роки (або з дня набрання чинності договором про надання комунальних послуг, якщо з такого дня минуло менше трьох років); інформації про щоденні, щотижневі, щомісячні та щорічні обсяги споживання комунальних послуг за останні два роки (або з дня набрання чинності договором про надання комунальних послуг, якщо з такого дня минуло менше двох років), якщо вузли обліку дають змогу отримувати таку інформацію.
В рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ», у відповідності, до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.
Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги .
Таким чином, Відповідач мав вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги, проте не проявляв інтерес щодо отримання інформації та подальшої оплати за спожиті послуги, що не спростовано у судовому засіданні.
Надані позивачем докази про наявність заборгованості зі сплати спожитої теплової енергії у пред'явленому до стягнення розмірі в сумі 61399,05 гривень з листопада 2020 року по травень 2023 року, суд вважає належними, допустимими та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові.
Тим більше вказані розрахунки не спростовані і відповідачем.
Щодо методики нарахування за послугу з постачання теплової енергії, доказів встановлення будинкового приладу обліку теплової енергії відсутності у приміщенні Відповідача системи опалення та обігріву приміщення за рахунок електроенергії.
Нежитлове приміщення Відповідача знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_2 та має сумісну із житловим будинком систему опалення тобто, приєднане до внутрішньобудинкової системи житлового будинку, з цього виходить, що порядок обліку та оплати послуг Методикою № 315: розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних ' комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів- розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Житловий будинок по АДРЕСА_2 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, а саме: Sharky775 заводський № 51458386, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.
В судовому засіданні 19.12.2023р. представником Позивача надані копія Акту про введення в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 2015р., копія Акту від 01.05.2023р. про прийняття вузла комерційного обліку, копія довідки та копія свідоцтва про повірку засобу обліку від 12.04.2023р., копія Акту від 11.02.2019р. демонтажу приладу обліку теплової енергії на повірку, копія довідки про повірку від 12.02.2019р., копія Акту від 13.02.2019р..
Нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії.
Відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Методика № 315 змінила підхід до розподілу обсягів теплової енергії між споживачами будинку, який здійснюється для всіх приміщень будинку (не обладнаних вузлами обліку теплової енергії") за однаковими умовами - а саме: пропорційно площі.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - і житлових і нежитлових приміщень. Нежитлове приміщення Відповідача являється невід'ємною частиною житлового будинку. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення. Теплова енергія подається у житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньо-будинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також, іншого обладнання розташованого на цих мережах, що свідчить про надходження тепла в приміщення.
Відповідно до визначення, наведеного у «Правилах надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою КМУ №830 від 21.08.2019 року (далі - Правила №830) опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Державними будівельними нормами нормується температура внутрішнього повітря для кожного приміщення у багатоквартирному будинку.
При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоепоживання будинку, з урахуванням техн іко-екбномі чної доцільності та вимог законодавства.
Отже, забезпечення нормативної температури у приміщенні може бути забезпечено незалежно від наявності/відсутності опалювальних приладів у ньому. В свою чергу теплопостачальна організація здійснює комерційний облік споживання теплової енергії, наданої для всього будинку як єдиного майнового комплексу. А співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, втому числі і втрати тепла виутрішньобудинкових мереж системи опалення.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільних приладів обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Відповідно до визначення, передбачене Методикою опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Враховуючи знаходження приміщення Відповідача у багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення на законних підставах - вказане приміщення є опалювальним, а тому посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування за послугу опалення судом і невірність застосування Методики відхиляються.
В судовому засіданні 19.12.2023р. представником Позивача надано Screen з офіційного сайту Концерту «МТМ» згідно якого опалювальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_2 складає 1834,78 м.кв.. До відповіді на відзив на позовну заяву представником позивача надано суду копія рішення Запорізької міської ради № 273 від 27.08.2021р. та додаток до нього, копія рішення Запорізької міської ради № 494 від 08.09.2023р. та додаток до нього, відповідно до яких опалювальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_2 також складає 1834,78 м.кв.. Таким чином, площа будинку, яка зазначена в рахунках про надання послуг, та яка враховується Позивачем при нарахуванні за надані послуги співпадає та становить 1834,78 м.кв.. Площа приміщення Відповідача, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученої до позовної заяви складає 109,7 кв.м., а тому посилання у відзиві на відсутність технічної документації та викривлення площі опалення не заслуговують на увагу, оскільки інших належних доказів які б спростовували вказані об'єми опалювальної площі відповідачем суду не надано.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01,06.2011р. №869 Концерном «МТМ» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. №374 (зі змінами).
Позивачем надано суду детальну інформацію щодо тарифів, які діяли в опалювальний сезон 2021-2023рр., яка не спростована відповідачем, як і не спростовано обставин не отримання рахунків від позивача, при тому, що у судовому засіданні свідки відповідача навпаки підтвердили надходження рахунків на адресу вказаного нежитлового приміщення. Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду повідомив, що вже коли він перестав бути власником, на адресу цього приміщення приходили рахунки за опалення і йому подзвонили орендарі і про це повідомили, але ці рахунки він передав усі ОСОБА_1 для оплати, бо вже власником приміщення не був. Свідок ОСОБА_3 повідомила, що у березні, квітні, травні 2023 року прийшло декілька рахунків і вони передали їх власнику.
З наданого позивачем розрахунку, інформації щодо нарахувань, розрахунку встановлено, що вони відповідають за розрахунком Методиці №315, Правилам №,830, і узгоджуються із фактичними обставинами справи.
Щодо формул застосованих при розрахунку вартості теплової енергії, то суд зазначає наступне. Нежитлове приміщення відповідача вбудоване в житловий будинок, має сумісну із будівлею систему опалення. Житловийбудинок обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії.
Суд перевіривши надані позивачем розрахунки, дослідивши заперечення відповідача щодо застосованих формул розрахунку, приходить до висновку, що розрахунки та застосовані формули позивачем є правильними та відповідають вимогам Закону України «Про комерційний облік» та Методики№315, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку за весь період заборгованості, а доводи відповідача в обгрунтування цих заперечень судом відхиляються.
Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, яким би належне відповідачу приміщення було визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення в матеріалах справи відсутнє, і підстав для звільнення відповідача від внесення плати за використану теплову енергію у 2021-2023 роках у розмірі, розрахованому відповідно до вказаної вище Методики №315 немає.
Інші доводи відзиву не спростостовують обставин отримання послуг теплової енергії від позивача та їх неоплату відповідачем і не спростостовують обов'язку відповідача оплатити надані йому позивачем послуги.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актівцивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за отримані послуги не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вищезазначену суму заборгованості.
Крім того, з відповідача на користь Концерну «МТМ» слід стягнути 2 684,00 грн. судового збору за подання позивачем позовної заяви до суду.
Керуючись ст. ст. 4,5,12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії , задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458 м.Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов,137) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, яка утворилась за період з листопада 2021 по травень 2023 в сумі 61399,05 грн. (шістдесят одна тисяча триста дев'яносто дев'ять грн. 05 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458 м.Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов,137)судові витрати у розмірі судового збору 2684,0 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Ю.В. Апаллонова