Справа № 752/2035/17
Провадження № 1-кп/752/71/25
27 лютого 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12016100010011759 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, із вищою освітою, офіційно непрацюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23.08.2013 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 289, ст.ст. 70, 75 КК України на 3 роки обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки; вироком Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2014 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2014 на підставі ст. 6 ЗУ «Про амністію у 2014 році» не відбута частина покарання скорочена на половину; вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.08.2014 за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців;
у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_6 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, у невстановлений розслідуванням час знайшов в мережі «інтернет» оголошення про здачу автомобілей в оренду, відповідно до якого ФОП « ОСОБА_7 », займається даним видом діяльності.
Після чого ОСОБА_3 діючи по заздалегідь розробленому плану, в невстановлений досудовим розслідування час, зателефонував по номеру телефону зазначеному в оголошенні та домовився з ОСОБА_7 , який є директором ФОП « ОСОБА_8 » про зустріч.
Під час зустрічі, яка відбулась 06.08.2016 приблизно о 13-00 за адресою: м. Київ, вул. Байкова, 7, ОСОБА_3 , приховуючи свої злочинні наміри, запевнив ОСОБА_7 , що йому необхідний автомобіль для власних потреб та домовився про отримання від нього в оренду автомобіля марки «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить останньому.
В подальшому між ОСОБА_3 та ФОП « ОСОБА_9 » укладено договір оренди автомобіля №7/16 від 06 серпня 2016 року, відповідно до умов якого: орендна плата встановлена в розмірі 1500 грн. за кожний тиждень користування автомобіля; у випадку нанесення шкоди автомобілю по вині орендаря пошкодження дисків, поріз шин, пошкодження ходово частини, нанесення пошкодження кузову: бамперам, крилам, дверям - компенсується орендарем; орендар має право на проїзд до 6 300 км за чотири тиждня. За кожний наступний км орендар зобов'язується сплачувати по ціні 1,20 грн. за 1 км; орендар має право використовувати автомобіль тільки в особистих цілях. Орендар не має право передавати автомобіль в суборенду або використовувати автомобіль в комерційних цілях; орендар зобов'язується повернути автомобіль в тому стані і комплектації, в якому отримав автомобіль в орендодавця; в разі прострочки повернення автомобіля орендарю нараховується неустойка розмірі 250 грн. за кожний прострочений день та неоплачуваний день.
Після підписання договору ОСОБА_3 , отримав від ОСОБА_7 ключ від
замка запалення автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу після чого ОСОБА_3 запустив двигун автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_2 та керуючи ним, поїхав у невідомому для ОСОБА_7 напрямку.
Так, в період з 06 серпня 2016 року по кінець вересня 2016 року ОСОБА_3 , з метою приховування злочинного умислу, сплачував кошти за оренду, однак в подальшому коли він перестав виплачувати кошти за оренду автомобіля, ОСОБА_7 почав вимагати повернення автомобіля та грошових коштів, на що постійно отримував відповіді від ОСОБА_3 що автомобіль поверне пізніше та повністю розрахується. Однак, ОСОБА_3 своїх обіцянок не виконав, ОСОБА_10 автомобіль не повернув та грошові кошти не виплатив.
В подальшому, ОСОБА_3 з метою успішного досягнення та реалізації свого злочинного умислу, у серпні 2016 року ініціював вчинення шахрайських дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 під виглядом позичання грошових коштів для придбання автомобіля свого автомобіля, звернувся до останнього із відповідним.
Так, 30 серпня 2016 року ОСОБА_12 за попередньою домовленістю ОСОБА_11 прибув на попередньо обумовлену із останнім зустріч, до приміщення СТО, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сумська, 3. Під час зустрічі ОСОБА_6 маскуючи свої реальні наміри, активно продовжив вводити в оману ОСОБА_11 , та щоб створити у останнього впевненість у поверненні грошових коштів, запевнив останнього, що він надає в заставу власний автомобіль марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , який він придбав у ОСОБА_7 , однак не встиг здійснити перереєстрацію зазначеного транспортного засобу на себе.
ОСОБА_11 будучи введеним в оману ОСОБА_3 , стосовно його реальних намірів, не маючи підстав не довіряти останньому, погодився на запропоновані ОСОБА_13 умови. Після чого, 30.08.2016 знаходячись в приміщенні СТО розташованому в м. Києві по вул. Сумська, з ОСОБА_3 , отримав ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США, що станом на моменту вчиненням кримінального у правопорушення являлось еквівалентом 136000 грн. строком до 14 вересня 2016 року та передав останньому розписку про отримання грошових коштів зі строком виконання боргових умов до 14 вересня 2016 року та розпорядившись автомобілем марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 на власний розсуд, без відома реального власника ( ОСОБА_7 ) транспортного засобу, всупереч інтересів власника, грубо порушуючи умови укладеного договору, передав ОСОБА_11 зазначений транспортний засіб, чим здійснив протиправне вилучення транспортного засобу у власника всупереч його волі, внаслідок чого, ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду в розмірі 100000 грн.
На початку жовтня 2016 року ОСОБА_14 перебуваючи в своїх особистих справах за адресою: м. Київ, Амурська площа, 1 побачив свій автомобіль марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_11 , який пояснив, що даний автомобіль йому надав ОСОБА_3 в якості застави за позичені в нього грошові кошти.
В подальшому 23.01.2017 у період часу з 12:00 год по 12:20 год на узбіччі проїжджої частини біля будинку № 15 по вул. Голосіївська в місті Києві працівниками поліції у ОСОБА_11 вилучено автомобіль марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , який ОСОБА_3 , передав йому як заставу за отриманні від нього гроші. В наслідок незаконного заволодіння Черкасом РО. Автомобілем марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , потеріплому ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду в розмірі 100000 грн.
Тобто ОСОБА_3 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно.
Крім того, Крім того, ОСОБА_3 , не займаючись ніякими видами діяльності, не маючись належних офіційних прибутків, діючи з корисливих спонукань, з метою незаконного особистого збагачення, всупереч врегульовваних законом суспільним відносинам, у сфері власності, для вчинення злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном (грошовими коштами), шляхом обману та зловживання довірою, визначив для себе вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування.
Предметом злочинного посягання ОСОБА_3 , визначив грошові кошти громадян, отримані під виглядом надання останнім різноманітних послуг, але фактично не маючи наміру і можливості виконати взяті на себе зобов'язання ОСОБА_12 визначив як вчинення шахрайських дій, шляхом обману та зловживання довірою громадян, попередньо розробивши при цьому детальний план своїх злочинних дій, спрямований на заволодіння грошовими кошами громадян, який полягав у отриманні від громадян грошових коштів під різними видуманими приводами, не маючи можливості та наміру виконати в подальшому взяті на себе зобов'язання.
Так, ОСОБА_3 з метою успішного досягнення та реалізацій свого злочинного умислу, у серпні 2016 року ініціював вчинення шахрайських дій спрямованих на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 під виглядом позичання грошових коштів для придбання автомобіля із заставлення свого автомобіля, звернувся до останнього із відповідним проханням.
Так, 30 серпня 2016 року ОСОБА_12 за попередньою домовленістю з ОСОБА_15 прибув на попередньо обумовлену із останнім зустріч, до приміщення СТО, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сумська, 3. Під час зустрічі ОСОБА_12 маскуючи свої реальні наміри, активно продовжив вводити в оману ОСОБА_11 та щоб створити у останнього впевненість у поверненні грошових коштів, запевнив останнього, що він надає в заставу власний автомобіль марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , який він придбав у ОСОБА_7 , однак не встиг здійснити перереєстрацію зазначеного транспортного засобу на себе.
ОСОБА_11 будучи введеним в оману ОСОБА_13 стосовно його реальних намірів, будучи впевненим, що останній поверне йому грошові кошти в розмірі 5000 доларів США, що станом на момент вчинення кримінального правопорушення являлось еквівалентом 136000 грн., погодився із пропозицію останнього позичити вказану грошову суму.
ОСОБА_12 діючи відповідно до розробленого ним злочинного плану дій, з метою приховування вчиненого злочину та можливого уникнення в подальшому притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин, та для забезпечення можливості для здійснення подальшої своєї злочинної діяльності надав розписку ОСОБА_16 , тим самим переводячи виниклі відносини у цивільно-правове поле, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_11 будучи введеним в оману ОСОБА_13 , стосовно його реальних намірів, не маючи підстав не довіряти останньому, погодився на запропоновані ОСОБА_3 умови. Після чого, 30.08.2016 знаходячись у приміщенні СТО розташованому в м. Києві по вул. Сумська, 3 ОСОБА_11 передав грошові кошти в розмірі 136000 грн. строком до 14 вересня 2016 ОСОБА_17 та отримав від останнього розписку та автомобіль марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 без відома ОСОБА_7 .
В подальшому ОСОБА_6 своїх обіцянок не виконав і заволодівши шляхом
обману грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11 в сумі 136000 грн., тим самим завдавши значної шкоди потерпілому, їх привласнив та використав на власні потреби.
Тобто ОСОБА_3 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненим повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті. Розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, завдані збитки потерпілому ОСОБА_7 відшкодував, а з іншим потерпілим відсутній зв'язок.
Враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, у відповідності до ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.
А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються речових доказів, особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього.
При обранні покарання ОСОБА_3 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами; данні про особу обвинуваченого, який не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, розлучений, характеризується позитивно, раніше судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 та визначені у ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вказана в обвинувальному акті, як обтяжуюча покарання обставина «вчинення злочину повторно» не може бути врахована судом відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, згідно якої якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_3 наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжує, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України.
Згідно ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
Особа відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
ОСОБА_3 перебував у розшуку з 12.09.2019 (ухвала суду про розшук обвинуваченого) по 22.05.2023 (припинення ОРС «Розшук» № 01-488 від 28.09.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 9-2 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»)
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2023 у справі № 752/1121/20 зробила наступні висновки щодо застосування норми права: У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Таким чином, в даному випадку з урахуванням розшуку, диференційований строк сплив 10.05.2024 (злочин вчинено 30.08.2016 + 5 років + 2 роки 8 місяців 10 днів, які є періодом ухилення), отже ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
З урахуванням конкретних обставин скоєння злочину, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, часткове відшкодування збитків, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно ч. 4 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Цивільний позивач ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленим, жодного разу не з'явився у судові засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило. За таких обставин цивільний позов ОСОБА_11 підлягає залишенню без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Від цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_7 надійшла заява про залишення цивільного позову без розгляду. За таких обставин цивільний позов ОСОБА_7 підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особи, цивільні позови яких залишено без розгляду, мають право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 371, 370, ч.2 ст. 373, ст. ст. 374, 376 КПК України, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі п. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання призначеного за ч. 2 ст. 190 КК України на підставах передбачених ст. 49 КУ України у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільні позови ОСОБА_11 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 - залишити без розгляду, роз'яснивши право пред'явити їх в порядку цивільного судочинства.
Речові докази: розписку ОСОБА_3 , що долучена до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження; транспортний засіб Део н.з. НОМЕР_2 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - залишити йому за належністю;
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1