Справа № 711/130/25
Номер провадження 3/711/174/25
26 лютого 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Остапенко Ю.А., розглянувши у відкритому адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції в ГУНП Черкаській області (протокол серії ВАВ № 024167 від 30.12.2024), про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП у матеріалах відсутні,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
У провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області,про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Як вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 30 грудня 2024 року, близько 00:30 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме: в ході конфлікту ображав та наніс удар в область голови, внаслідок чого ОСОБА_2 почувала себе приниженою та побоювалась за свою безпеку.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 на визначені 15.01.2025, 28.01.2025, 10.02.2025 та 26. 02.2025 дати судових засідань не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлень на номер мобільного телефону, який зазначений у протоколі як його контактний, однак повідомлення не були доставлені у зв'язку з тим, що абонент тимчасово недоступний. Крім того, за наявною в матеріалах справи адресою суд засобами поштового зв'язку також направляв судові повістки, які повернулися на адресу суду без отримання ОСОБА_1 , з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».З огляду на те, що відомості про особу порушника, в тому числі про засоби зв'язку із ним, органам поліції надає сама особа, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про ухилення ОСОБА_1 від явки до суду, при цьому причин неявки суду він не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не заявляв.
Крім того, суд здійснював виклик потерпілої ОСОБА_2 , однак остання в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення СМС-повідомлення на номер мобільного телефону, який зазначений у протоколі як її контактний, причини неявки суду невідомі.
Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, суд виконав свій обов'язок повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд справи відносно нього. У свою чергу, ОСОБА_1 , достеменно знаючи про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд у суді адміністративної справи щодо нього, не вжив достатніх і розумних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративне правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України № 3733-IX від 22.05.2024, що набула чинності з 19.12.2024) передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, для констатації наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення необхідно встановити чи вчинено ним будь-які діяння (дію або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, що завдало шкоди фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 024167 від 30.12.2024 додано письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.12.2024, протокол прийняття від ОСОБА_2 заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.12.2024, в якій заявниця повідомила про заподіяння їй ОСОБА_1 в ході словесного конфлікту тілесних ушкоджень.
Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_2 , 30.12.2024 вони разом зі співмешканцем ОСОБА_1 вживали алкогольні напої, згодом між ними виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_1 завдав їй тілесних ушкоджень в ділянку голови та рук.
Натомість ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях зазначив, що його співмешканка у них вдома перебувала у стані сп'яніння, скаржилась на погане ставлення до переселенців зі східних регіонів, потім почала кричати. Він намагався її заспокоїти, а коли не вдалося, почав утихомирювати нецензурною лайкою. Через це ОСОБА_2 спробувала вчинити з ним бійку, під час якої порізала йому руку гострим предметом. ОСОБА_1 вказав, що відштовхував ОСОБА_2 , однак умисно ударів їй не завдавав. До медичного закладу він через поріз не звертався, сам надав собі необхідну допомогу.
Аналіз пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення саме домашнього насильства в розумінні ч. 1 ст. 173-2 ч.1 КУпАП, оскільки, як вбачається також і з протоколу про адміністративне правопорушення, 30.12.2024 ОСОБА_1 під час конфлікту образив ОСОБА_2 . Однак, при з'ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.
Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Із пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо встановити чи має конфлікт між ними систематичний характер. До матеріалів не долучено будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 дійсно вчиняв будь-які дії фізичного чи психологічного характеру, пов'язані з домашнім насильством щодо ОСОБА_2 , оскільки відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 між ними виникла сварка, під час якої він лише висловлювався нецензурною лайкою і відштовхнув потерпілу, яка була ініціатором бійки.
Насильство в сім'ї у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки потребує доведення наявності не тільки певного діяння, але й спричинення шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак до протоколу не додано будь-яких доказів отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, відомості про її звернення до медичного закладу та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень відсутні.
Отже, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації із вживанням нецензурної лайки не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним і належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
З аналізу статей 9, 33, 245, 252 КУпАП вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
За таких обставин, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, через відсутність об'єктивної сторони правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суддя вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.173-2 ч.1, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ю. А. Остапенко