Справа № 569/3933/25
про залишення позовної заяви без руху
28 лютого 2025 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Тимощук О.Я., перевіривши виконання вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями надавача послуг (відповідно до Закону України «Про захист прав споживача»), -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями надавача послуг (відповідно до Закону України «Про захист прав споживача»).
Зазначена позовна заява подана з порушенням вимог ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено:
-відомі номери засобів зв'язку відповідача;
-відомі адреса електронної пошти позивача і відповідача;
-відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача і відповідача.
В порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в позовній заяві не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів доказів, копії яких долучені до позовної заяви.
В порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в позовній заяві не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, який позивач поніс і який очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Докази, які долучені до матеріалів справи не завірені у встановленому законом порядку, згідно вимоги ст. 95 ЦПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
На документах, долучених до позовної заяви проставлено відмітку «Згідно з оригіналом», прізвище, ініціали та підпис особи, яка засвідчує вказані документи, однак відсутня дата такого засвідчення.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При подачі позову до суду позивачем судовий збір не було сплачено, посилаючись на те, що це є позов про захист прав споживачів та з цього приводу він звільнений від сплати судового збору.
Частина 4 ст. 175 ЦПК України передбачає, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св/19) зверталась увага, що для застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути встановлено, що позов пов'язаний з порушенням прав споживача.
Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору.
У позовній заяві позивач просить суд:
- визнати неправомірним використання його персональних даних відповідачем і зобов'язати вилучити і не використовувати його персональні дані в документообігу і унеможливити їх автоматизовану обробку і передачу третім особам;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн., однак жодного обгрунтування заявленої вимоги в позові не вказує.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.
Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року становить 3 028 грн.
Згідно із вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року.
Отже за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди судовий збір становить 1 211,20 грн.
Пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
За змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18; від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19, зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із завданою шкодою.
Таким чином, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення йому моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання.
Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та відповідно, не містить повних відомостей в чому саме полягає заподіяна останньому моральна шкода.
Враховуючи вище викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір в дохід державного бюджету та усунути недоліки зазначені в ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин позовну заяву слід залишити без руху із наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст.ст.185,260,261,353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями надавача послуг (відповідно до Закону України «Про захист прав споживача») - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук