Справа № 569/17379/24
27 лютого 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про поділ майна подружжя,
В засіданні приймали участь:
представник позивача: К. Тищук;
відповідач: ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, згідно якого просить суд визнати 1/5 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; здійснити поділ 1/5 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання за кожним з них права власності по 1/10 ідеальній частці квартири з припиненням права спільної сумісної власності на 1/5 частку квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що у період перебування у шлюбі з відповідачкою за їх спільні кошти вони придбали 1/5 частину чотирикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2013 року. На купівлю квартири та укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири він надавав згоду, про що зазначено в п. 11 договору купівлі-продажу. Він разом з відповідачкою та дітьми проживає у вищезазначеній квартирі. Разом за спільні кошти робили ремонт та облаштовували житло. Під час їхнього спільного проживання вели спільно сімейний бюджет, спільне господарство, купували меблі та техніку у квартиру, використовували зароблені ними кошти в інтересах сім?ї.
Ухвалою суду від 26.09.2024 прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У підготовому судовому засіданні 27.02.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Представник позивача у підготовчому судовому засіданні 27.02.2025 підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві.
У підготовчому судовому засіданні 27.02.2025 відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для визнання позову відповідачем та задоволення позову у зв'язку з цим, суд враховує таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому щлюбі з 13.11.1998, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30.09.2024 у справі №569/13884/24 - розірвано.
В період шлюбу за спільні кошти сторін було придбано 1/5 частину чотирикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі-продажу квартири від 03.06.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Чубаєм О.С., зареєстровано в реєстрі за №325.
Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2013, що стверджується витягом з Державного рестру речових прав на нерухоме майно від 03.06.2013.
Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення міститься й в частині третій статті 368 ЦК України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Також, частинами 1, 2 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За загальними правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що оскільки спірна квартира була придбана у шлюбі, відтак квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними та підлягає поділу шляхом визнання за кожним з них права власності по 1/10 ідеальній частці квартири з припиненням права спільної сумісної власності на 1/5 частку квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки воно не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Крі того, згідно положень статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З врахуванням вказаних вимог процесуального кодексу 1 211, 20 грн підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, у зв'язку із визнанням відповідачем позову, а решта витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати 1/5 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Здійснити поділ 1/5 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) шляхом визнання за кожним з них права власності по 1/10 ідеальній частці квартири з припиненням права спільної сумісної власності на 1/5 частку квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн., що сплачений на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1474 від 12.09.2024.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складене та підписане 28.02.2025.
Суддя О. Левчук