Справа № 564/385/25
24 лютого 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участі: скаржника ОСОБА_3 , представників скаржника: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , начальника СД ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, м.Костопіль, скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань
ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області із скаргою на невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, особа, дії якої оскаржуються - Відділення поліції №2 (м.Костопіль) Рівненського районного Управління поліції ГУНП в Рівненській області.
В обґрунтування скарги вказує, що 25 листопада 2024 року ОСОБА_4 звернулась в інтересах ОСОБА_3 до Рівненської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення громадянином ОСОБА_7 , проживаючим в АДРЕСА_1 , передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.357, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатної згідно рішення суду.
Листом від 29.11.2024 Рівненська обласна прокуратура направила для розгляду по суті дане звернення до Здолбунівської окружної прокуратури.
Листом від 04.12.2024 Здолбунівська окружна прокуратура направила звернення для розгляду, перевірки та наявності підстав вирішення в порядку ст.214 КПК України до Відділення поліції №2 (м.Костопіль) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області.
03 січня 2025 року листом №1468-2025 на адресу ОСОБА_4 повідомлено, що її повідомлення було зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області за №10428 від 07.12.2024 та розглянуто згідно Закону України «Звернення громадян», до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було.
Вказує, що було встановлено, що в даній події відсутній склад злочину, у зв'язку з чим матеріали перевірки повідомлення направлені в архів ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.
Зазначену відповідь було отримано ОСОБА_4 безпосередньо у приміщенні BП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області 15 січня 2025 року.
Вважає бездіяльність Відділення поліції №2 (м.Костопіль) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення від 25.11.2024 протиправною.
Зазначає, що у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 25.11.2024 вказувала, що під час сумісного проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_3 з квітня по червень 2024 року, зловживаючи довірою малограмотністю та слабоумством останньої, яка визнана рішенням суду обмежено дієздатною, за допомогою використання її персональних даних (паспортні дані. ІПН, мобільний телефон) шахрайським шляхом, а саме шляхом обману, заволодів грошовими коштами кредитних спілок та фінансових установ України.
Вказує, що у квітні 2024 року вчинив щодо потерпілої ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, саме незаконно заволодів паспортом останньої, ідентифікаційним номером тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.357 КК України.
Далі ОСОБА_7 , використовуючи паспорт. ІПН та мобільний телефон НОМЕР_1 через всесвітню мережу "Інтернет" на веб-сторінках кредитних спілок та фінансових установ заповнював заявки на отримання кредитних коштів, вносивши в останні завідомо неправдиві відомості щодо особи яка отримує кредитні кошти, а саме потерпілої ОСОБА_3 і таким чином, в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень. передбачених ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, а саме внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей та використання завідомо підробленого документа.
В подальшому ОСОБА_7 , використовуючи підроблені документи, шляхом обману заволодів грошовими коштами кредитних спілок та фінансових установ, що завдало значної шкоди вказаним установам та потерпілій.
Також вказує, що ОСОБА_7 за вказаний період шахрайським шляхом, а саме шляхом обману з використанням підроблених документів, заволодів коштами кредитних спілок та фінансових установ України на загальну суму близько 43180 грн, а тому в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману.
Зазначає, що питання щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.357, ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, повинно вирішуватись на стадії досудового розслідування, і у разі встановлення даного факту повинно було оформлено належним процесуальним документом.
Вказує, що без проведення слідчих дій, неможливо встановити відсутність підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні представники ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, просили її задоволити.
Начальник СД ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив та пояснив, що з аналогічною заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 заявники вже звертались і за результатами її розгляду відомості до ЄРДР також не були внесені, відмову заявники не оскаржували, вважає, що у описаній ситуації відсутні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР, оскільки отриманими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розпоряджались спільно, витрачаючи їх на власні потреби. На підтвердження своїх доводів надав копії матеріалів ЄО №4636 від 25.06.2024 та №4637 від 25.06.2024.
Заслухавши пояснення заявника та її представників, начальника сектору дізнання ВП №2, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так слідчим суддею встановлено, що 25.06.2024 до ВП №2 Рівненського РУП надійшла письмова заява від громадянки ОСОБА_3 , у якій остання просила прийняти міри до громадянина ОСОБА_7 , який оформив кредити на її ім'я, неодноразово вчиняв конфлікти із нею та примушував її отримувати пенсію і забирав від неї грошові кошти.
Також 25.06.2024 до ВП №2 Рівненського РУП надійшла письмова заява від громадянки ОСОБА_4 , яка просить прийняти міри до ОСОБА_7 , який під час оформлення онлайн кредитів на ім'я ОСОБА_3 вказував її абонентський номер.
Під час розгляду вказаних заяв, громадянка ОСОБА_3 пояснила, що являється інвалідом 3-ї групи, пожиттєво (через психічні розлади), у зв'язку із чим односельчанка ОСОБА_4 , допомагає їй, у тому числі отримувати пенсію, яка їй приходить на банківську картку, але соціальну допомогу ОСОБА_3 отримує сама, коли приїжджає працівник «Укрпошти».
Також, ОСОБА_3 пояснила, що із березня чи квітня 2024 року вона перебуває у стосунках із ОСОБА_7 , який деякий час проживав із нею та вони мали спільний побут і вона завагітніла від нього. Пояснила, що раніше дійсно спільно із ОСОБА_7 вони оформляли он-лайн кредити на її ім'я, після чого грошовими коштами розпоряджався ОСОБА_9 , але витрачали їх спільно, частину коштів тратили на її потреби частину на його. Також, вказала, що орієнтовно у травні вони із ОСОБА_9 ходили до відділення «ПриватБанк», щоб оформити кредитну картку, що вони і зробили. Також, ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_7 є конфліктною людиною та періодично вчиняв відносно неї насильство у сім'ї.
Вказане підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 12.07.2024.
Слідчим суддею також встановлено, що під час розгляду заяв було опитано працівника «Укрпошти» ОСОБА_11 , яка пояснила, що грошові кошти виплачувала завжди особисто громадянці ОСОБА_3 , з якою іноді був невідомий чоловік, який ніякого тиску на ОСОБА_10 він не чинив.
Вказана обставина підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_11 від 13.07.2024.
За результатами розгляду вказаних заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було надано письмові відповіді за №8406/212/01-24 та №8407/212/01-24 від 13.07.2024.
Доказів оскарження результатів розгляду заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25.06.2024 матеріали справи не містять.
При цьому слідчий суддя враховує, що станом на 25.06.2024 заявнику та його представнику ОСОБА_4 було відомо про вказані у її заяві від 25 листопада 2024 року, однак про вказану обставину остання у своїй скарзі не вказує.
Так, згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Разом з тим, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Тобто, з врахуванням вищенаведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч.1 ст.214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч.4 ст.214 КПК України).
Так слідчим суддею встановлено, що у своїх заявах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25.06.2024 просили прийняти міри до ОСОБА_7 , який оформляв без відома ОСОБА_3 на її ім'я кредити у різних фінансових установах, про що остання не знала і що останній їй погрожував.
Разом з тим, із наданих ОСОБА_3 пояснень від 12.07.2024 вбачається, що певний час остання проживала спільно із ОСОБА_7 , мали спільний побут, спільно витрачали гроші, які отримувала ОСОБА_3 та кошти, які з допомогою ОСОБА_7 отримувались онлайн у кредитних установах на її ім'я і що остання сама не змогла б оформити без допомоги ОСОБА_7 .
За результатами розгляду звернень було встановлено відсутність у описаній події складу злочину та надано відповідні відповіді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Натомість, як вбачається із листа Рівненської обласної прокуратури від 29.11.2024, листа Здолбунівської окружної прокуратури від 04.12.2024 та листа Відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 03.01.2025 №1468-2025, ОСОБА_4 , як представник ОСОБА_3 , 25.11.2024 знову звернулась до прокуратури області щодо оформлення ОСОБА_7 у квітні 2024 року на ім'я ОСОБА_3 кредитів у різних установах.
За результатами розгляду такого звернення ОСОБА_4 було повідомлено, що аналогічне звернення вже було зареєстроване 25.06.2024 та розглянуте, встановлено відсутність у описаній події складу злочину.
При цьому слідчим суддею встановлено, що у описаній ситуації отримання кредитів у різних кредитних установах здійснювалось ОСОБА_3 та ОСОБА_7 спільно, як і витрачання отриманих коштів.
Доказів протилежного матеріали справи не містять і слідчим суддею таких доказів не здобуто, як і доказів наявності у даній ситуації складу кримінальних правопорушень, передбачених с.1, 2 ст.190, ч.3 ст.357 та ч.ч.1, 4 ст.358 КК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Слід зазначити, що Закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п.57, Series A, №93) право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Разом з тим, як встановлено слідчим суддею, рішення слідчого, дізнавача або прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення за фактом розгляду заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25.06.2024 останні не оскаржували.
Натомість, ОСОБА_4 оскаржує дії щодо розгляду її повторної заяви за вказаними вище фактами, яка подана нею 25.11.2024. Тобто, остання фактично оскаржує результати розгляду її повторного звернення.
Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи, що ОСОБА_4 не оскаржувала результати розгляду свого звернення від 25.06.2024 щодо факту оформлення ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 кредитів у квітні 2024 року, але фактично оскаржує результати повторного її звернення за вказаним фактом, не вказуючи у своїй скарзі про вже наявний факт її аналогічного звернення 25.06.2024 і результати його розгляду від 13.07.2024, слідчий суддя дійшов висновку, що у такий спосіб ОСОБА_4 намагається маніпулювати обставинами з метою оскарження дій, про які останній було відомо і які остання не оскаржувала.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише Фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 .
Керуючись наведеним та ст.ст.304, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1