Справа №949/1980/24
28 лютого 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024186110000130 від 08 жовтня 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої-спеціальної, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання. Відповідно до пункту 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил та особи, які досягли граничного віку (25 років) перебування на військовому обліку призовників.
05 жовтня 2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено військовозобов'язаному ОСОБА_4 про попередження №10246 про порушення ним "Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних", а також те, що в разі його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 07 жовтня 2024 року, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України.
05 жовтня 2024 року близько 11:00 год., ОСОБА_4 , який перебував на подвір'ї за місцем свого проживання, було ознайомлено зі змістом вищезазначеного попередження про необхідність прибуття на 09:00 год. 07 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних, шляхом вручення йому даного попередження командиром відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 та стрільцем-помічником гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , під підпис.
Незважаючи на свою обізнаність з обов'язку громадянина України проходити службу в лавах Збройних сил України, ОСОБА_4 , діючи умисно, всупереч вимог статті 65 Конституції України, статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з метою ухилення від військового обліку, будучи особисто ознайомленим про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов'язаного від військового обліку, та належним чином повідомленим про час та місце прибуття за викликом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, без поважних на те причин не прибув 07 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних, про причини своєї неявки не повідомив.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились в ухиленні від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив, що дійсно 07 жовтня 2024 року він, без поважних на те причин, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних.
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні надала на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просила суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України, як ухилення від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".
Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає те, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 337 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді штрафу.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Майнової шкоди кримінальним правопорушення не заподіяно.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не обиралися.
Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 337 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - штраф у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. (п'ять тисяч сто гривень).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1