Дата документу 27.02.2025Справа № 554/1442/25
Провадження № 2/554/2186/2025
27 лютого 2025 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Михайлова І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановила:
05 лютого 2025 року позивачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дяченко Е.В., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.02.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Після відкриття провадження у справі судом установлено, що позовна заява не відповідає ст.175 ЦПК України, подана з порушенням правил про підсудність та положень Закону України «Про міжнародне приватне право».
Так, позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, просить розірвати шлюб, укладений 05.02.2022 року між нею, громадянкою України, та громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_2 , який зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 89.
В обґрунтування даного позову позивачка, зокрема вказує, що вони з відповідачем не проживають разом вже протягом тривалого часу, спільних дітей від шлюбу подружжя не має.
З позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що відповідач є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим на території України не значиться.
Надісланий за зазначеною у позові адресою: АДРЕСА_1 рекомендований лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви з доданими до неї документами та судовою повісткою про виклик до суду, ОСОБА_2 не був вручений, а поштове відправлення повернулося до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою. Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Згідно зі ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Визначаючи підсудність справ судам України слід керуватися загальними правилами, визначеними у ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Оскільки позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином іншої країни, правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України.
Позов прийнято до провадження Октябрським районним судом м. Полтави за зареєстрованим місцем перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 , 36000.
Разом із тим, процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано Розділом ХІ ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Отже суд, який відкриває провадження у справі, зобов'язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента.
Якщо йдеться про суб'єктів, які є резидентами країн учасників Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (15.11.1965 року, м. Гаага, надалі Гаазька конвенція) застосовується порядок повідомлення, визначений вказаною Конвенцією.
У випадку, якщо суд не дотримується вказаного порядку, то це безумовне процесуальне порушення, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Відповідно до абз.3 п.2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року № 1092/5/54, якщо у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення через дипломатичні канали.
Згідно із п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України.
Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.
Таким чином, саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року.
Підготовка даної справи до судового розгляду буде проводитися із застосуванням положень «Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54.
Міжнародним договором, чинним для України та Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо даних правовідносин, є Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписана в м. Гаага 15 листопада 1965 року (далі - Конвенція), згода на обов'язковість якої надана згідно із Законом України від 19 жовтня 2000 року «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах».
Частиною 2 статті 3 Конвенції визначено, що до прохання (у даному випадку судового доручення) додається документ, який підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Таким чином, до позовної заяви має бути додано по дві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Також необхідно зважати на те, що частиною третьою статті 5 Конвенції передбачене право Центрального Органу запитуваної Держави (Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії) вимагати складення або перекладу документу офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. За таких обставин доцільним є надання копій позовної заяви з додатками у перекладі на англійську мову, яка є офіційною мовою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, з завіренням перекладу перекладачем (печаткою бюро перекладу), нотаріально посвідченням чи проставлення апостиля компетентним органом держави, для запобігання повернення судового доручення без вручення відповідачеві через відсутність перекладу на офіційну мову.
Отже, оскільки зі змісту позовної заяви і доданих до неї документів, вбачається, що відповідач є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, позивачу потрібно надати до суду в двох примірниках належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави (офіційну мову (англійську) відповідної держави, громадянином якої є відповідач, тобто Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії), для вручення їх відповідачу.
З поданої позовної заяви та доданих до неї документів встановити зареєстроване чи останнє відоме точне місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , який є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, не вбачається можливим, що унеможливлює його належне повідомлення про місце і час розгляду справи судом у будь-який спосіб, що тягне за собою порушення прав особи.
Вимогами ч.11 ст.187 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху в порядку ч.11 ст.187 ЦПК України з наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання суду позовної заяви із зазначенням зареєстрованого чи останнє відомого точного місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , який є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, копій позовної заяви з додатками у перекладі на англійську мову.
Керуючись ст.ст.175, 177, 187, 260 ЦПК України, -
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Михайлова