08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/276/25
381/6103/24
Заочне Рішення
Іменем України
28 лютого 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В. О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я. В., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Встановив:
У грудні 2024 року представницею товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі, ТОВ «ФК «ЦИКЛ ФІНАНС», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитними договорами у сумі 120 450,00 гривень з ОСОБА_1 (далі, відповідачка).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2018 між акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»), як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено кредитний договір № 22037000103665, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами, комісій, зі строком кредитування 36 місяців, до 28.12.2021.
Згідно пункту 1.1 вказаного договору, сума кредиту - 20 020 гривень, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 1,5 % від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом - 0,001 % річних та поточну заборгованість, 56 % річних - на прострочену заборгованість.
Грошові кошти банком перераховані на рахунок позичальниці, однак в подальшому позичальниця своїх обов'язків щодо повернення коштів не виконала та не сплачувала відсотки за користування кредитом та комісію, передбачену договором.
Далі, 09 січня 2019 року між акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»), як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальницею укладено договір 26202000400155 про встановлення кредитного ліміту.
Згідно пунктів 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3 договору, ліміт кредитної лінії - 40 000 гривень, строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з автоматичною пролонгацією за відсутності заперечень, пільговий період - 64 дні, процентна ставка за користування кредитом - 56 річних, протягом пільгового періоду - 0,01 % річних.
Згідно п. 1.3 договору, вартість інших послуг банку пов'язаних з користуванням платіжною карткою визначені в Тарифах банку.
В подальшому, відбулась заміна сторони кредитора в кредитних зобов'язаннях внаслідок укладення договору факторингу від 15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ФК «ЦИКЛ ФІНАНС» № 15/12/21.
Після відступлення права вимоги за вказаними вище правочинами, право вимоги за кредитним договором № 26202000400155 від 09.01.2019 та кредитним договором № 22037000103665 від 28.12.2018 перейшло до ТОВ «ФК «ЦИКЛ ФІНАНС» і останнє, як новий кредитор, може вимагати стягнення з позичальниці заборгованості в примусовому порядку.
Згідно тверджень позивача, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 26202000400155 від 09.01.2019 становить 95 690,69 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 39 215,68 гривень,заборгованість за відсотками - 53 661,82 гривень, заборгованість за комісією - 1 200,00 гривень; збитки від інфляції - 1 387,57 гривень, 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 225,62 гривень; за кредитним договором № 22037000103665 від 28.12.2018 становить 24 759,30 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 18 218,22 гривень,заборгованість за відсотками - 1 587,45 гривень, заборгованість за комісією - 4 204,20 гривень, збитки від інфляції - 644,62 гривень, 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 104,82 гривень.
Зазначені вище суми позивач просить стягнути з відповідачки в примусовому порядку, а також стягнути з відповідачки понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 570 гривень.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено проводити судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилися, при цьому в прохальній частині позову просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, у випадку неявки відповідачки не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а. с. 11).
В судове засідання відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилася, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
20 лютого 2025 року суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 28 лютого 2025 року на 11-00.
Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що 09 січня 2019 року між акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладеного договір № 26202000400155 про встановлення кредитного ліміту (а. с.16, т. 1).
Згідно пунктів 1.1, 1.2 договору банк зобов'язується надати клієнтці 40 000 гривень, строк кредитування 12 місяців з автоматичною пролонгацією за відсутності заперечень сторони договору, фіксована процентна ставка - 0,01 % річних за пільговий період, що становить 64 дні, фіксована процентна ставка за користування кредитом - 56 % річних.
Розмір комісії прямо договором не визначений, проте, в пункті 1.3 договору зазначено, що вартість інших послуг банку пов'язаних з користуванням платіжною карткою визначені в Тарифах банку.
Позичальниця належним чином зобов'язання щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів та комісії не виконувала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача, становить 94 077,50 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 39 215,68 гривень,заборгованість за відсотками - 53 661,82 гривень, заборгованість за комісією - 1 200,00 гривень.
28 грудня 2018 року між акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладеного кредитний договір № 22037000103665 (а. с. 15, т. 1).
Згідно пункту 1.1 вказаного договору, сума кредиту - 20 020 гривень, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 1,5 % від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом - 0,001 % річних та поточну заборгованість, 56 % річних - на прострочену заборгованість.
Позичальниця належним чином зобов'язання щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів та комісії не виконувала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача, становить 24 009,87 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 18 218,22 гривень,заборгованість за відсотками - 1 587,45 гривень, заборгованість за комісією - 4 204,20 гривень.
Після укладення договору факторингу від 15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ФК «ЦИКЛ ФІНАНС», до останнього, як нового кредитора у кредитному зобов'язанні перейшло право вимоги (а. с. 30-36, т. 1).
Позивачем, від імені та в інтересах якого діє представниця, заявлено вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки за кредитним договором від 06.01.2019 року № 26202000400155; за кредитним договором від 28.12.2018 року № 22037000103665.
До позовної заяви надані розрахунки заборгованості та виписки про рух коштів по банківським рахункам.
Відповідачка заперечень щодо укладення кредитних договорів не надала, обставин щодо отримання грошових коштів в борг не заперечувала, розрахунки заборгованості не спростувала.
Також відповідачкою не подано заперечень щодо чинності зазначеного вище договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора.
З урахування встановлених вище обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові норми Цивільного кодексу України, що регулюють вчинення правочинів та їх чинність, укладення договорів позики, кредиту, факторингу та правові норми, що регулюють наслідки порушення зобов'язання та способи захисту прав.
Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов'язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.
З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», як до нового кредитора, перейшли права та обов'язки у зобов'язанні, що існує в межах кредитних договорів, і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за кредитними договорами.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та процентами за кредитними договорами згідно з розрахунками, наданими до позовної заяви, однак, вважає, що розмір заборгованості по відсоткам (процентам) за договором № 22037000103665 від 28.12.2018 року визначений невірно.
Суд, перевіривши зазначені розрахунки суми боргу за тілом кредиту і процентами, прийшов до висновку про їх правильність, за виключенням, як зазначалося вище, розміру відсотків за договором № 22037000103665 від 28.12.2018 року.
При цьому суд врахував, що відповідачка не заперечувала з приводу правильності проведення розрахунків позивачем, інших розрахунків заборгованості, як і доказів повного чи часткового її погашення, не надала.
Однак, у відповідності до приписів статті 13 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне провести перерахунок заявлених до стягнення відсотків за договором № 22037000103665 від 28.12.2018 року.
Так, згідно положень пункту 1.1 договору, процентна ставка за користування кредитом становить - 0,001 % річних на строкову заборгованість, на прострочену заборгованість - 56 % річних.
Даних про те, що для розрахунку заборгованості по відсоткам застосовувалась ставка 56 % річних матеріали справи не містять. Також позивачем на надано доказів того, що первинним кредитором та позичальницею були внесені зміни до договору в частині визначення іншого розміру процентної ставки.
Отже, з урахуванням розміру тіла кредиту у сумі 20 020 гривень, погодженого строку кредитування, що становить 3 роки (36 місяців), сума заборгованості за відсотками за договором № 22037000103665 від 28.12.2018 року складає: 60,06 гривень (20 020 гривень х 0,001 % річних х 3 роки).
Також, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості з комісії, як за договором від 28.12.2018 року № 22037000103665, так і за договором № 26202000400155 від 09.01.2019 року з огляду на наступне.
Так, згідно положень п. 1.1 договору від 28.12.2018 року № 22037000103665, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 1,5 % річних від суми кредиту. При цьому, не деталізована конкретний зміст і перелік послуг, за які нараховується комісія.
Разом із тим, згідно правової позиції, висловленої в Постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Підстав для відступу від зазначеної правової позиції суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, оскільки зі змісту кредитного договору 28.12.2018 року № 22037000103665 не вбачається конкретного переліку послуг, за які повинна сплачуватись комісія, суд вважає, що договір в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним в силу закону та, відповідно, не породжує правових наслідків.
Відтак, нарахована заборгованість зі сплати комісії не могла бути в подальшому відступлена новому кредитору за договором факторингу.
Отже, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором від 28.12.2018 року № 22037000103665 у сумі 42 04,2 гривні.
Далі, як зазначалося вище, за договором про встановлення кредитного ліміту 26202000400155 від 09 січня 2019 року не передбачено розміру та підстав для нарахування комісії, проте, згідно пункту 1.3 цього договору, вартість інших послуг банку пов'язаних з користуванням платіжною карткою визначені в Тарифах банку.
Як слідує з розрахунку заборгованості за вказаним договором, позивачем до стягнення нараховано 1200 гривень простроченої заборгованості по комісії, проте в супереч приписам статті 12, 81 ЦПК України останнім належно не мотивовано правових підстав для стягнення комісії, зокрема, не зазначено, яким пунктом договору передбачено нарахування комісії, а якщо нарахування комісії передбачено тарифами банку, то не надано доказів ознайомлення під підпис позичальницю з поточною редакцією відповідних тарифів.
Крім того, у витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/2021, при розрахунку заборгованості за договором № 26202000400155 від 09.01.2019 року відсутня строкова чи прострочена заборгованість за комісією (а. с. 22, т. 1). Дані про існування заборгованості за договором комісії вказані вже в довідці нового кредитора, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» від 13 грудня 2024 року (а. с. 23, т. 1), проте, як зазначалося вище, судом не встановлено підстав для нарахування заборгованості за комісією.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за простроченою комісією у сумі 1 200 гривень за кредитним договором № 26202000400155 від 09.01.2019 року.
Далі, з урахуванням прострочення відповідачкою, як позичальницею строків виконання грошового зобов'язання, позивачем, як новим кредитором, нараховані інфляційні збитки та 3 проценти річних у відповідності до приписів частини 2 статті 625 ЦК України.
Суд погоджується з можливість нарахування вказаних сум, однак вважає, що за договором від 28.12.2018 року № 22037000103665 не правильно визначений період такого нарахування.
Зокрема, згідно приписів частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно приписів частини 1 статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як слідує з наведеного позивачем розрахунку заборгованості в позовній заяві, період нарахування інфляційних збитків та 3 процентів річних - 15.12.2021 року до 23.02.2022 року - 70 днів (а. с. 7).
Інфляційні збитки та 3 проценти річних нараховані на сукупний залишок заборгованості за тілом кредиту з 15.12.2023 року.
Проте, як слідує зі змісту пункту 4 договору від 28.12.2018 року № 22037000103665, останній періодичний платіж повинен був бути сплаченим 28.12.2021 року, а згідно п. 1.1 договору, кінцева дата повернення кредиту - 28.12.2021 року. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що як первісний, так і новий кредитор скористались правом вимагати дострокового повернення кредиту.
Отже, в силу приписів статті 1 статті 253 ЦК України, строк нарахування інфляційних збитків та 3 процентів річних повинен розпочатись з 29.12.2021 року, наступної календарної дати після закінчення строку дії договору, а не з 15.12.2021 року, як зазначено позивачем.
Період прострочення в даному випадку складає 57 днів, втрати від інфляції - 532,12 гривень, 3 проценти річних - 85.35 гривень.
При цьому, суд погоджується з розрахунком інфляційних збитків та 3 процентів річних, нарахованих позивачем на суму заборгованості за кредитним договором № 26202000400155 від 09.01.2019 року.
Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 28.12.2018 року № 22037000103665 становить 18 895,75 гривень, що включає: 18 218,22 гривні - заборгованість за тілом кредиту, 60,06 гривень - заборгованість за відсотками, 532,12 гривень - збитки від інфляції, 85,35 гривень - 3 проценти річних.
Загальний розмір заборгованості за договором про встановлення кредитного ліміту№ 26202000400155 від 09.01.2019 року становить 94 490,69 гривень, що включає 39 215,68 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 53 661,82 гривень - заборгованість по відсоткам, 1 387,57 - збитків від інфляції, 225,62 - 3 проценти річних.
Загальний розмір стягнення становить: 113 386,44 гривні (94 490,69 гривень + 18 895,75 гривень).
Далі, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідачки та користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.
Зокрема, судом задоволено позовні вимоги на 94 %, судовий збір було сплачено у сумі 2422,40 гривень, відповідно з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 277,05 гривень, як компенсація витрат для сплати судового збору за подання позовної заяви.
Далі, як слідує з тексту позовної заяви і доданих до неї документів, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь понесені ним витрати на правничу допомогу у сумі 7 570 гривень.
Позивачем надані копія ордеру адвоката, платіжного доручення № 7282 від 13.12.2024 року, рахунку-фактури № 636 від 13.12.2024 року, копія договору про надання правової допомоги від 16.05.2023 року № 16/05, копія акту прийняття-передачі наданих послуг № 636 від 13.12.2024 року (а. с. 14, 17, 18, 19, 25-29, т. 1).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Проаналізувавши надані представницею позивача докази, суд вважає підтвердженим факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, разом із тим, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, та враховуючи те, що позовні вимоги були задоволені частково, враховуючи складність справи, час, затрачений на виготовлення процесуальних документів, значення справи для сторін спору, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути зменшеним, а з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 4 000 гривень, як компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 28.12.2018 року № 22037000103665 у сумі 18 895,75 гривень, що включає: 18 218,22 гривні - заборгованість за тілом кредиту, 60,06 гривень - заборгованість за відсотками, 532,12 гривень - збитки від інфляції, 85,35 гривень - 3 проценти річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту№ 26202000400155 від 09.01.2019 року у сумі 94 490,69 гривень, що включає: 39 215,68 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 53 661,82 гривень - заборгованість по відсоткам, 1 387,57 - збитків від інфляції, 225,62 - 3 проценти річних.
В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» 4 000 гривень, як компенсацію витрат позивача на надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» 2 277,05 гривень, як компенсацію сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.