Справа № 361/1093/25
Провадження № 2/361/371/25
24.02.2025
про залишення позовної заяви без руху
24 лютого 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
Адвокат Король І.О. від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Перевіривши матеріали позовної заяви та долучених до неї документів, суддя встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Проте, звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Так, 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX, яким внесено ряд змін до процесуальним Кодексів.
Зокрема, цей Закон передбачає обов'язкову наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 18 жовтня 2023 року для адвокатів. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (ч. 6 ст. 14 ЦПК України).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Тобто, представник позивачки - Король І.О., як адвокат зобов'язана зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
У позовній заяві адвокат Король І.О. не надала відомостей, які б дали суду змогу перевірити наявність у неї, як у адвоката електронного кабінету. Зокрема, перевірка наявності у особи електронного кабінету здійснюється за допомогою реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Відтак, суд позбавлений можливості перевірити наявність електронного кабінету у представника позивачки - адвоката Король І.О.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
З огляду на ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Тягар доказування вартості майна несуть позивачі.
У порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачкою не визначено ціни позову, попри те, що заявлена позовна вимога підлягає грошовій оцінці, як вимога майнового характеру. До позовної заяви не надано документів, з яких суддя мала б можливість визначити дійсну вартість майна на момент подання позовної заяви.
Сам по собі факт подання клопотання про звільнення позивачки від оплати судового збору не звільняє від обов'язку дотримуватись вимог ст. 175-176 ЦПК України щодо форми позовної заяви, в тому числі і в частині зазначення ціни позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
За таких обставин, навіть у разі звільнення позивачки від оплати судового збору, у позовній заяві має бути визначена ціна позову, а суду мають бути надані документи, з яких можливо буде встановити дійсну вартість майна на момент подання позовної заяви.
Таким чином, позивачці слід визначити ціну позову, виходячи із дійсної вартості спірного майна, визначеної у відповідності до вимог «Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з метою дотримання вимог ст. 175-176 ЦПК України, а також задля подальшого можливого вирішення питання про розподіл судових витрат.
Крім того, на виконання вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачу слід сформулювати зміст позовних вимог у спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Звертаючись до суду з позовом позивачка просить: визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль; у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля; залишити у власності ОСОБА_2 - 1/2 частину автомобіля.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відтак, позивачці необхідно обрати спосіб захисту свого права власності на автомобіль та уточнити позовні вимоги, визначившись з тим, за ким буде залишено/визнано право власності на неподільну річ, а кому присуджено грошову компенсацію.
Суддя звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Таким чином судом визначається спосіб усунення недоліків - подання позовної заяви у новій редакції, з усуненням зазначених недоліків п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Позовна заява в новій редакції має бути поданою у відповідній кількості копій до кількості відповідачів.
Дані недоліки мають бути усунені у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Якщо, заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і повертається заявнику.
Керуючись ст. ст. 185, 260, 315, 318, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Гізатуліна