Справа № 357/9849/24
Провадження № 2/357/126/25
28 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав -
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - «Відповідач») про позбавлення батьківських прав, третя особа - Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області (далі - «Третя особа»).
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.
З 30.09.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2016 року, справа №357/16204/15-ц.
Від указаного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
16.06.2021 року судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/5086/21 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2021 року до досягнення дітьми повноліття.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 03.06.2024 року №114725, складеним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козачук Н.А., станом на 31.05.2024 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 51097,50 гривень.
З 2015 року Відповідач не утримує своїх дітей та не цікавитися їхнім життям, не бере участі у їхньому вихованні, з дітьми не спілкується, не цікавиться їхнім розвитком.
Відповідно довідки від 01.07.2024 року №250 Білоцерківського ліцею іноземних мов-гімназії №9 Відповідач контакту з закладом освіти не підтримує, із вчителями не спілкується, не цікавиться розвитком та рівнем навчальних досягнень своїх дітей.
Згідно з листом від 01.07.2024 року №313/02-11 КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» декларацію про вибір лікаря на медичне обслуговування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладена матір'ю ОСОБА_1 . Відомості про звернення батька дітей ОСОБА_2 - відсутні.
Позивач разом з дітьми зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
22.10.2018 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/8268/18 Відповідача визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 . Указаними рішенням суду, поряд із іншим, було встановлено, що Відповідач з 2015 року за вказаною адресою фактично не проживає.
Через ухилення Відповідача від виконання батьківських обов'язків Позивач просила суд позбавити його батьківських прав відносно малолітніх дітей.
09.09.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Зобов'язано орган опіки і піклування надати суду висновок відповідно до ч.5 ст.19 СК України (а.с. 28-29).
28.11.2024 року у підготовчому судовому засіданні позивач не заперечувала проти закриття підготовчого провадження.
У всі призначені в межах підготовчого провадження судові засідання відповідач жодного разу не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.
28.11.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження по даній справі, призначено її до судового розгляду по суті (а.с. 49).
17.12.2024 року до канцелярії суду від Третьої особи надійшло рішення від 10.12.2024 року №988 про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 56-57).
27.02.2025 року в судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Надали пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
У судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що є сусідкою Позивача, її квартира знаходиться поруч з квартирою Позивача. Починаючи з літа 2015 року Відповідач не проживає разом із Позивачем та їхньою сім'єю. З того часу свідок Відповідача ніколи не бачила. Дітьми займалася Позивач сама, без допомоги Відповідача.
У судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що вона є матір'ю Позивача. Відповідача вона не бачила з 2015 року, останній раз, коли вони зустрічалися, він був у нетверезому стані. Жодної участі у вихованні дітей він не бере, аліменти не сплачує та матеріально їх не утримує. На свята та дні народження дітей не вітає, діти вважають своїм батьком нового чоловіка Позивача.
У судове засідання представник Третьої особи не з'явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд даної справи без його участі (а.с. 72).
У призначені по справі судові засідання Відповідач не з'явився. Відзиву, будь-яких письмових пояснень від нього на адресу суду не надходило.
При цьому, суд вважає Відповідача таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, оскільки це підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 32, 40, 45, 54, 64, 65, 70).
Днем вручення судової повістки у такому випадку є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 13.05.2024 року у справі №755/4829/23.
Згідно зі ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
З 30.09.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2016 року, справа №357/16204/15-ц (а.с. 8, 9).
Від указаного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 10, 11).
16.06.2021 року судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/5086/21 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2021 року до досягнення дітьми повноліття (а.с. 12).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 03.06.2024 року №114725, складеним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козачук Н.А., станом на 31.05.2024 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 51097,50 гривень (а.с. 13).
Відповідно довідки від 01.07.2024 року №250 Білоцерківського ліцею іноземних мов-гімназії №9 Відповідач контакту з закладом освіти не підтримує, із вчителями не спілкується, не цікавиться розвитком та рівнем навчальних досягнень своїх дітей (а.с. 14).
Згідно з листом від 01.07.2024 року №313/02-11 КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» декларацію про вибір лікаря на медичне обслуговування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладена матір'ю ОСОБА_1 . Відомості про звернення батька дітей ОСОБА_2 - відсутні (а.с. 15).
Позивач разом з дітьми зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади №15.2-03/18411 від 12.09.2023 року (а.с. 7).
22.10.2018 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/8268/18 Відповідача визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 . Указаними рішенням суду, поряд із іншим, було встановлено, що Відповідач з 2015 року за вказаною адресою фактично не проживає (а.с. 18).
Згідно з рішенням Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 10.02.2024 року №988 про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , позбавлення батьківських прав Відповідача стосовно його малолітніх дітей є доцільним і таким, що відповідає їх інтересам (а.с. 56-57).
Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами матеріального та процесуального права України.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За правилами частини першої статті 19 Конвенції держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 року справа №459/3411/18.
Згідно з пунктами 15 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Висновки суду.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Аналіз наявних у справі письмових доказів та показань свідків дозволяє зробити висновок, що доводи Позивача про нехтування Відповідачем батьківськими обов'язками щодо утримання та виховання своїх малолітніх дітей знайшли своє підтвердження. Ураховуючи висновок органу опіки та піклування, суд вважає, що є об'єктивні причини для позбавлення Відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вимоги Позивача є законними, обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. Позбавлення Відповідача батьківських прав відповідає інтересам дітей.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавленні батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 89, 141, 254, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Третя особа - Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області, місцезнаходження: вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, місто Біла Церква, Київська область, 09117, ЄДРПОУ 26376300.
Повне судове рішення складено 28.02.2025 року.
Суддя В. П. Цукуров