Справа № 287/261/25
провадження 3/287/2055/25
04 лютого 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Русин Микола Григорович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 25.01.2016 року, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 111177 від 20.01.2025 року вбачається, що 20.01.2025 року у АДРЕСА_2 о 19 год. 20 хв. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлювався словами нецензурної лайки, чим міг завдати психологічної шкоди здоров'ю останньої.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 не з'явилися, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажною і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, з таких підстав.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Поряд з цим, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що внаслідок вчинення дій ОСОБА_1 міг завдати шкоди психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Проте, відомостей про те, що діями ОСОБА_1 була завдана шкода фізичному, психічному здоров'ю потерпілої матеріали справи не містять. Разом з тим, чинна редакція ст. 173-2 КУпАП містить саме таку ознаку об'єктивної сторони та наслідків дій правопорушника.
Слід зауважити, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, ч. 3 ст. 173-2, ст. 245, п. 1 ст. 247, ст. ст. 283-284 КУпАП, суд
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Олевський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: М. Г. Русин