Справа № 154/3084/24
Провадження № 2-а/161/15/25
19 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю представника відповідача - Сарапіна О.В.,
представника третьої особи - Коваленко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення.
Свої вимоги мотивує тим, що 22.07.2024 року відносно неї, яка є громадянкою Сполучених Штатів Америки та одночасно громадянкою України, було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни як громадянки США.
При цьому, оскаржуваному рішенню передували обставини, які сталися 21.07.2024 року, коли відповідачем відносно неї було складено матеріали про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 203 та ч.1 ст. 204-1 КУпАП, через що з метою встановлення особи та складання протоколів про адміністративні правопорушення, її було затримано на термін до трьох діб та поміщено в спеціальне приміщення 8 прикордонної застави.
Вказує, що 23.07.2024 року її було звільнено та надано час для залишення території України до 07.08.2024 року.
Разом з тим, вона не погоджується із прийнятими відповідачем рішеннями про примусове повернення до країни походження або третьої країни, вважає його помилковим та поспішним а таким, яке було прийнято без всебічної оцінки, на підставі недостатніх доказів, та всупереч тому, що вона є громадянкою України.
Зазначає, що вона прибула в Україну під дівочим прізвищем ОСОБА_2 , а по-батькові її звати ОСОБА_3 . Водночас, вона народилася в ОСОБА_4 , але через масові заворушення на міжнаціональному ґрунті, які сталися в ОСОБА_4 у лютому 1990 року, що призвів до громадянської війни, її родина переїхала до України спочатку до Криму, а потім до Волинської області, де дотепер проживає її мати. У 2003 році вона у віці 16 років виїхала до США, але із громадянства України не вийшла. Під час проживання в США вона одружилася та змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Вважає, що складені відповідачем матеріали про адміністративні правопорушення та рішення про примусове повернення містять критичну помилку щодо неврахування її громадянства України.
У зв'язку з чим, просила визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2024 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства щодо неї, як громадянки Сполучених Штатів Америки.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.01.2025 року до участі у даній справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - управління державної міграційної служби України у Волинській області.
Представник позивача до почату розгляду справи по суті подав суду клопотання про слухання справи у його відсутності. позовні вимоги підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказала, що підтвердити належність позивача до громадянства України не вбачається можливим.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи сторін, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом з'ясовано, що начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу від 22.07.2024 року прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Сполучених Штатів ОСОБА_6 та зобов'язано її покинути територію України не пізніше 07.08.2024 року (а.с. 6).
При цьому, особу громадянки Сполучених Штатів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено та підтверджено паспортом громадянина США НОМЕР_1 , виданого 19.09.2022 року (а.с. 6).
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до п.5 Розділу I Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС/АДПСУ/СБУ від 23.04.2012 №353/271/150, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Як слідує із матеріалів справи, позивач вчинила дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 22.07.20.24 серії ЗхРУ №246872 за ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 13) та постановою про накладення адміністративного стягнення від 22.07.2024 №164028 за ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 14).
Крім того, позивач в своїй позовній заяві визнає вчинене нею правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП., зокрема, що вона була затримана посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону у межах контрольованого прикордонного району під час спроби незаконного перетинання державного кордону України. Даний факт підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 21.07.2024 року та постановою Володимир-Волинського міського суду від 19.08.2024 року у справі №154/2843/24 (а.с. ).
У вказаному рішенні суду вказано, що ОСОБА_1 свою вину у скоєному правопорушенні за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП визнала та щиро покаялася (а.с. ).
При цьому, зазначену постанову суду позивач не оскаржувала, вона набрала законної сили.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб НОМЕР_2 прикордонного загону під час прийняття рішення про примусове повернення позивача, є такими, що вчинені виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, зважаючи, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням всіх правильно досліджених обставин та відповідно до вимог чинного законодавства України, то суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити.
Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складений 19 лютого 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк