Номер провадження: 33/813/468/25
Номер справи місцевого суду: 522/6383/24
Головуючий у першій інстанції Коваленко В. М.
Доповідач Сегеда С. М.
26.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
апелянта ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_2 - адвоката Беринди Д.О.,
захисника ОСОБА_3 - адвоката Румянцева О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беринда Дар'я Олександрівна, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_3 щодо скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення (а.с.86-89).
Відповідно до адміністративних матеріалів, 29.03.2024 року о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Lexus», державний номерний знак (далі - д.н.з) НОМЕР_1 , по вул. Л.Толстого у м. Одесі, при повороті праворуч, не рухався якомога ближче до правого краю проїзної частини, в результаті чого відбулось зіткнення з транспортним засобом «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку з правої сторони. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024року про закриття провадження у справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 (а.с.86-89).
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, 31 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беринда Д.О., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувана постанову суду першої інстанції та притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП (а.с.109-112).
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беринда Д.О., просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 06.11.2024 року, посилаючись на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження (а.с.113-114).
Вивчивши клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беринда Д.О., про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
Оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси ухвалена 06 листопада 2024 року. Вматеріалах адміністративної справи відсутні належні докази отримання ОСОБА_1 чи його представником копії оскаржуваної постанови суду у спосіб, визначений законом.
Проте скаржник зазначає, що копію постанови ним було отримано 15 листопада 2024 року та в межах строку на апеляційне оскарження, а саме 15 листопада 2024 року, скаржником на адресу Одеського апеляційного суду було направлено апеляційну скаргу. Однак, 27 грудня 2024 року Одеським апеляційним судом винесено постанову про повернення апеляційної скарги, яку ОСОБА_1 отримав 29 грудня 2024 року та найближчим часом, а саме 31 грудня 2024 року, повторно звернувся з апеляційною скаргою, усунувши її недоліки.
Зазначені доводи ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беринда Д.О., матеріалами справи не спростовані.
Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, тому підлягає поновленню.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практикою Європейського суду з прав людини.
Що стосується суті апеляційної скарги, то, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_3 кваліфіковані поліцією як правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, що мали місце 29.03.2024 року.
Тобто, останнім днем прийняття постанови судом першої інстанції мав би бути 29.06.2024 року.
Однак, як було вказано вище, оскаржувана постанова судом була прийнята 06.11.2024 року (а.с.86-89).
Таким чином, на час розгляду справи судом першої інстанції закінчилися визначені ч. 2 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, у зв'язку з чим суд помилково закрив провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав встановити вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, є безпідставними, оскільки визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто, з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Крім цього, з урахуванням того, що визначений ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення закінчився, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_3 .
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, необхідно враховувати положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
За змістом ст. 19 Конституції України, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Разом з тим, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень щодо обов'язку суду встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення та наявність вини особи у його вчиненні у разі спливу всіх строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тлумачення вказаної норми дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Крім того, згідно узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017 року, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 38 КУпАП вина особи не встановлюється. Вказаний висновок обґрунтовано тим, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття їх в одній постанові свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції. За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Апеляційним судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно з якою п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Також слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року вказано, що у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не вирішується.
Зважаючи на викладене, та враховуючи те, що на теперішній час закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП, то згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі стосовно ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП підлягає закриттю в зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беринда Д.О., є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.
При цьому апеляційний суд зазначає, що закриття провадження у справі підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.7, ч. 1 ст. 247, ст.ст. 38, 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беринда Дар'я Олександрівна, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративне провадження відносно ОСОБА_3 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, у зв'язку з пропуском строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда