Номер провадження: 33/813/555/25
Номер справи місцевого суду: 523/20947/24
Головуючий у першій інстанції Деркачов О.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
21.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- ОСОБА_1 ,
- адвоката Соломенцева Ігоря Анатолійовича,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №192702 від 09 грудня 2024 року, водій ОСОБА_1 о 21 годині 38 хвилин 09 грудня 2024 року, керував автомобілем марки «ЗАЗ», н/з НОМЕР_1 , біля буд.№144/4 по вул. Миколаївській дорозі, в м. Одесі, в порушення вимог п.2.1«а» Правил дорожнього руху не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто стягнуто з цієї особи в дохід держави 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн., а також позбавлено права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також, відповідно до примітки до ст. 126 КУпАП, положення частини першої та другої статті не застосовується до осіб, які у встановленому порядку навчається водінню транспортного засобу. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про закінчення теоретичної підготовки про те, що пройшов 64 годин теоретичної підготовки керування транспортним засобом. Тобто, за присутності особи, яка має посвідчення водія відповідної категорії, на його думку, він мав право керувати транспортним засобом. У примітці до ст. 126 КУпАП не конкретизований термін «навчається водінню транспортного засобу у встановленому порядку». Крім того, суд першої інстанції не обґрунтував тяжкість покарання, позбавляючи ОСОБА_1 права керування транспортним засобом саме на 7 років.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які з'явилися до судового засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, були повторно досліджені наявні в матеріалах справи докази:
- відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №192702 від 09 грудня 2024 року, водій ОСОБА_1 о 21 годині 38 хвилин 09 грудня 2024 року, керував автомобілем марки «ЗАЗ», н/з НОМЕР_1 , біля буд.№144/4 по вул. Миколаївській дорозі, в м. Одесі, в порушення вимог п.2.1«а» Правил дорожнього руху не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
- згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3439605 від 08.11.2024 року, відповідно до якої працівником поліції розглянуто справу, в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 08.11.2024 року в м. Одеса, по вул. Семена Палія 94, керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою у темну пору доби, при перевірці документів виявлено, що посвідчення водія відсутнє, посвідчення водія не отримував. Працівником поліції притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3400 грн.
- диском з відеозаписами з портативних відеореєстраторів №474888, 471441, з яких встановлено обставини зупинки поліцейськими ОСОБА_1 на транспортному засобі «ЗАЗ», н/з НОМЕР_1 та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, зокрема вбачається, що ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП на підставі постанови серії ЕНА № 3439605 від 08.11.2024 року, про яку останньому було відомо.
Вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провинну повторне протягом року порушення п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно п. 2.1а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Зазначене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно яких водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.
Згідно абз. 1-3 п. 2 Постанови про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Так, частинами 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2); керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3); керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4).
Тобто, вбачається, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст.126 КУпАП, необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; або позбавленою права керування транспортними засобами, і що таке керування є повторним протягом року.
Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом особою позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню.
Факт керування транспортним засобом доводиться відео-фіксацією правопорушення або поясненнями свідків (свідка).
Так, матеріалами справи встановлено, що складаючи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №192702 від 09 грудня 2024 року, відносно ОСОБА_1 , за ч.5 ст. 126 КУпАП, поліцейський послався на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3439605 від 08.11.2024 року
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3439605 від 08.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3400 грн.
Матеріали справи не містять доказів оскарження або скасування вищевказаної постанови ЕНА № 3439605 від 08.11.2024 року, також в апеляційній скарзі не містяться відомостей щодо цього.
Факт керування транспортним засобом зафіксовано відеозаписом з портативних відеореєстраторів №474888, 471441.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Посилання апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необґрунтованим, оскільки з відеозаписів з ПВР чітко вбачається момент зупинки транспортного засобу «ЗАЗ», н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та яким не заперечувався факт керування протягом всієї відеофіксації.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до примітки до ст. 126 КУпАП, положення частини першої та другої статті не застосовується до осіб, які у встановленому порядку навчається водінню транспортного засобу, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про закінчення теоретичної підготовки про те, що пройшов 64 годин теоретичної підготовки керування транспортним засобом та за присутності особи, яка має посвідчення водія відповідної категорії, на його думку, він мав право керувати транспортним засобом, не мають правового значення при розгляді даної справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки доказів оскарження постанови ЕНА № 3439605 від 08.11.2024 року матеріали справи не містять.
Крім того, свідоцтво про закінчення теоретичної підготовки видано до 31.10.2024 року, в той час, як факт керування автомобілем ОСОБА_1 мав місце 09.12.2024 року.
Сукупність вищевказаних фактів дає змогу дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Проте, слушними є доводи апеляційної скарги про те, що при визначені виду та міри адміністративного стягнення, районним судом не були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
В той же час, як випливає з положень ч.2 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або за систематичне порушення порядку користування цим правом.
При накладенні стягнення суд повинен дотримуватися вимог ст.33 КУпАП та враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, при обранні ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення, судом було враховано характер скоєного правопорушення, особу правопорушника у зв'язку з чим було накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 7 років.
Частина 5 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює обов'язкове додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.
Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і до такої особи в обов'язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Апеляційний суд приймаючи до уваги особу ОСОБА_1 , який не досяг 20 річного віку, характер вчиненого правопорушення, вважає, що є підстави для застосування найменшого терміну позбавлення права керування передбачені санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме 5 років.
Таке стягнення, на думку суду, буде необхідним та цілком остатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним у майбутньому нових правопорушень.
Тому, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині накладення адміністративного с тягнення. В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року в частині накладення стягнення щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років - змінити та позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
В інший частині постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе