25 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2025 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, с. Троща, Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст.212 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., з покладенням певних обов'язків,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
підозрюваний ОСОБА_6
захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_8
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., покладено на нього наступні обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання таабо роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
Вказує, що клопотання про обрання запобіжного заходу було розглянуто слідчим суддею, який підлягав відводу з порушенням правил підсудності, що є істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави, захисник зазначає, що суд не встановив чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінуємого злочину, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу слідчим суддею встановлені наступні обставини.
Слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024150000000747 від 29.08.2024 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.366, ч.1 ст.212 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), будучі з 01.01.2016 фізичною особою підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, а саме третю групу платників єдиного податку, здійснюючи відповідно до реєстраційних документів вид діяльності з кодом 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві, достовірно знаючи вимоги діючого законодавства для законного здійснення вказаної діяльності на спрощеній системі оподаткування, діючи умисно та тривалий час, не виконуючи заявлений вид діяльності 01.61, а фактично здійснюючи підприємницьку діяльність по наданню за готівкові кошти транспортних послуг з використанням 25 одиниць вантажного транспорту, що перебував в його особистій власності та власності дружини у кількості 27 одиниць, в період часу з 18.01.2021 умисно ухилився від сплати податків у значному розмірі при наступних обставинах.
Так, фізична особа підприємець ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - далі (ФОП ОСОБА_17 ), достовірно знаючи, що у 2020 році, шляхом зарахування грошових коштів на банківські рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , ним як ФОП одержано дохід у сумі 1 469 050 гривень, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, у рядку 8 декларації платника єдиного податку 3 групи за 2020 рік зазначив недостовірні дані про розмір загального доходу за вказаний період у сумі 12 450 гривень, внаслідок чого ухилився від сплати єдиного податку за ставкою 5 % у сумі 72 830 гривень.
Далі, ФОП ОСОБА_17 , як фізична особа підприємець, на особистий банківській рахунок НОМЕР_2 за 9 місяців 2021 року одержав дохід у загальній сумі 8 122 133 гривень, а за 2021 рік у сумі 8 838 833 гривні, який умисно, з метою ухилення від сплати податків, не відобразив у рядку 8 податковій декларації платника єдиного податку за 9 місяців 2021 року (№9309824136 від 19.10.2021), у якій заначив недостовірні данні про одержання доходу у сумі 61 080 гривень, та у декларації за 2021 рік (№94298285562 від 08.02.2022), де зазначив суму одержаного доходу - 110 380 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 , з метою ухилення від сплати податків, умисно приховав загальну суму доходу за 2021 рік у розмірі 8 838 833 гривень, не відобразив в декларації платника Єдиного податку 3 групи за 9 місяців 2021 року загальну суму доходу - 8 061 053 гривні, внаслідок чого ухилився від сплати єдиного податку за ставкою 5 % на загальну суму 347 046 гривень, а за ставкою 15 % до суми перевищення обсягу доходу ухилився від сплати єдиного податку на загальну суму 158 857, 95 гривень.
Крім цього, маючи умисел на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 не перейшов у 4 кварталі 2021 року на загальну систему оподаткування зі сплатою податку з доходу фізичної особи, єдиного соціального внеску та військового збору, що стало підставою до ненадходження до бюджету у 2021 році податку з доходу фізичної особи у сумі 140 000,4 гривні та військового збору у сумі 11 666, 7 гривень.
Продовжуючи у 2022 році умисні дії, направленні на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що на його банківські рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 протягом року надійшов дохід у сумі 11 547 675 гривень, приховав його, не відобразив зазначений дохід у податковій звітності, внаслідок чого ухилився від сплати податку з доходу фізичної особи у сумі 2 078 581, 50 гривень та військово збору на суму 173 215,12 гривень.
Далі, реалізуючи свій умисел, направлений на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що у 2023 році на його банківській рахунок НОМЕР_3 надійшов дохід у сумі 13 647 360 гривень, приховав його, не відобразив зазначений дохід у податковій звітності, внаслідок чого ухилився від сплати податку з доходу фізичної особи у сумі 2 456 524, 80 гривень та військово збору на суму 204 710,40 гривень.
Таким чином, в результаті умисного не відображення у повному обсязі загального обсягу доходів, якій за період з 01.01.2020 по 31.12.2023 склав 35 563 998 гривень, занижуючи об'єкт оподаткування та внесення недостовірних даних до податкових звітів, не перейшовши після перевищення обсягу доходу визначеного у п.291.4 ст.291 ПКУ для платників податку 3 групи на сплату інших податків і зборів, ОСОБА_6 умисно ухилився від сплати податків за період з 2020-2023 роки на загальну суму 5 643 430,92 грн., а саме: єдиний податок - 578 732,00 грн.; ПДФО - 4 675 106,70 грн.; військовий збір - 389 592,22 грн.
Крім цього, фізична особа підприємець ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) будучи обізнаним про обсяги доходу отриманого у період з 2020 по 2023 роки ним як платником податку, які підлягають оподаткуванню, з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на ухилення від сплати податків, шляхом приховування реального об'єкта оподаткування, ОСОБА_6 склав завідомо неправдиві офіційні документи - декларації платника єдиного податку 3 групи за 2020 -2023 роки №№9369170712, №9309824136, №94298285562, №9306622331, №9382134254 відобразивши у рядку 8 декларації платника єдиного податку 3 групи недостовірні дані про розмір загального доходу за вказаний період, внаслідок чого умисно ухилився від сплати податків за період з 2020-2023 роки на загальну суму 5 643 430,92 грн., а саме: єдиний податок - 578 732,00 грн.; ПДФО - 4 675 106,70 грн.; військовий збір - 389 592,22 грн.
06.09.2024 року за вказаними фактами ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень та про наявність ризиків, передбачених п.3,4 ч. 1 ст.177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених п. 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024150000000747 від 29.08.2024 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.366, ч.1 ст.212 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), будучі з 01.01.2016 фізичною особою підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, а саме третю групу платників єдиного податку, здійснюючи відповідно до реєстраційних документів вид діяльності з кодом 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві, достовірно знаючи вимоги діючого законодавства для законного здійснення вказаної діяльності на спрощеній системі оподаткування, діючи умисно та тривалий час, не виконуючи заявлений вид діяльності 01.61, а фактично здійснюючи підприємницьку діяльність по наданню за готівкові кошти транспортних послуг з використанням 25 одиниць вантажного транспорту, що перебував в його особистій власності та власності дружини у кількості 27 одиниць, в період часу з 18.01.2021 умисно ухилився від сплати податків у значному розмірі при наступних обставинах.
Так, фізична особа підприємець ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - далі (ФОП ОСОБА_17 ), достовірно знаючи, що у 2020 році, шляхом зарахування грошових коштів на банківські рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , ним як ФОП одержано дохід у сумі 1 469 050 гривень, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, у рядку 8 декларації платника єдиного податку 3 групи за 2020 рік зазначив недостовірні дані про розмір загального доходу за вказаний період у сумі 12 450 гривень, внаслідок чого ухилився від сплати єдиного податку за ставкою 5 % у сумі 72 830 гривень.
Далі, ФОП ОСОБА_17 , як фізична особа підприємець, на особистий банківській рахунок НОМЕР_2 за 9 місяців 2021 року одержав дохід у загальній сумі 8 122 133 гривень, а за 2021 рік у сумі 8 838 833 гривні, який умисно, з метою ухилення від сплати податків, не відобразив у рядку 8 податковій декларації платника єдиного податку за 9 місяців 2021 року (№9309824136 від 19.10.2021), у якій заначив недостовірні данні про одержання доходу у сумі 61 080 гривень, та у декларації за 2021 рік (№94298285562 від 08.02.2022), де зазначив суму одержаного доходу - 110 380 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 , з метою ухилення від сплати податків, умисно приховав загальну суму доходу за 2021 рік у розмірі 8 838 833 гривень, не відобразив в декларації платника Єдиного податку 3 групи за 9 місяців 2021 року загальну суму доходу - 8 061 053 гривні, внаслідок чого ухилився від сплати єдиного податку за ставкою 5 % на загальну суму 347 046 гривень, а за ставкою 15 % до суми перевищення обсягу доходу ухилився від сплати єдиного податку на загальну суму 158 857, 95 гривень.
Крім цього, маючи умисел на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 не перейшов у 4 кварталі 2021 року на загальну систему оподаткування зі сплатою податку з доходу фізичної особи, єдиного соціального внеску та військового збору, що стало підставою до ненадходження до бюджету у 2021 році податку з доходу фізичної особи у сумі 140 000,4 гривні та військового збору у сумі 11 666, 7 гривень.
Продовжуючи у 2022 році умисні дії, направленні на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що на його банківські рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 протягом року надійшов дохід у сумі 11 547 675 гривень, приховав його, не відобразив зазначений дохід у податковій звітності, внаслідок чого ухилився від сплати податку з доходу фізичної особи у сумі 2 078 581, 50 гривень та військово збору на суму 173 215,12 гривень.
Далі, реалізуючи свій умисел, направлений на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що у 2023 році на його банківській рахунок НОМЕР_3 надійшов дохід у сумі 13 647 360 гривень, приховав його, не відобразив зазначений дохід у податковій звітності, внаслідок чого ухилився від сплати податку з доходу фізичної особи у сумі 2 456 524, 80 гривень та військово збору на суму 204 710,40 гривень.
Таким чином, в результаті умисного не відображення у повному обсязі загального обсягу доходів, якій за період з 01.01.2020 по 31.12.2023 склав 35 563 998 гривень, занижуючи об'єкт оподаткування та внесення недостовірних даних до податкових звітів, не перейшовши після перевищення обсягу доходу визначеного у п.291.4 ст.291 ПКУ для платників податку 3 групи на сплату інших податків і зборів, ОСОБА_6 умисно ухилився від сплати податків за період з 2020-2023 роки на загальну суму 5 643 430,92 грн., а саме: єдиний податок - 578 732,00 грн.; ПДФО - 4 675 106,70 грн.; військовий збір - 389 592,22 грн.
Крім цього, фізична особа підприємець ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) будучи обізнаним про обсяги доходу отриманого у період з 2020 по 2023 роки ним як платником податку, які підлягають оподаткуванню, з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на ухилення від сплати податків, шляхом приховування реального об'єкта оподаткування, ОСОБА_6 склав завідомо неправдиві офіційні документи - декларації платника єдиного податку 3 групи за 2020 -2023 роки №№9369170712, №9309824136, №94298285562, №9306622331, №9382134254 відобразивши у рядку 8 декларації платника єдиного податку 3 групи недостовірні дані про розмір загального доходу за вказаний період, внаслідок чого умисно ухилився від сплати податків за період з 2020-2023 роки на загальну суму 5 643 430,92 грн., а саме: єдиний податок - 578 732,00 грн.; ПДФО - 4 675 106,70 грн.; військовий збір - 389 592,22 грн.
06.09.2024 року за вказаними фактами ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчим суддею вірно враховано, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованих злочинів, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним, наявність ризиків, передбачених п. 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України та те, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків. За такого слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді застави.
Щодо тверджень захисника, про необґрунтованість підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, то слід зазначити, що нормами чинного КПК України не визначене поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на даний час про правильність висновку слідчої судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині. А тому доводи сторони захисту про необґрунтованість висунутої ОСОБА_6 підозри є неприйнятними.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що наявні ризики, передбачені п. 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, оскільки підозрюваний фактично здійснюючи підприємницьку діяльність про купівлі-продажу за готівкові кошти сільськогосподарської продукції, щебню, піску та надання транспортних послуг має безпосередній вплив на свідків, в тому числі, ще не допитаних, а саме водіїв належних йому вантажних автомобілів.
Крім того, наявний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не проведено всіх необхідних і можливих слідчих (розшукових) дій.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд, враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, покарання за яке передбачає штраф від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України покарання за яке передбачає штраф від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. У зв'язку з чим тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному є достатнім мотивом та підставою для підозрюваного впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, про достатність такого запобіжного заходу, як застава, задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Посилання захисника на порушення правил територіальної підсудності органом досудового розслідування при зверненні до суду з клопотання про обрання запобіжного заходу, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, органом досудового розслідування в даному кримінальному провадженні є Головне управління Національної поліції в Миколаївській області та досудове розслідування проводиться слідчими СУ ГУНП в Миколаївській області, що поширює свою діяльність на Миколаївську область.
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16 жовтня 2024 року №252, за СУ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області закріплено для розміщення слідчих відділів та визначено місця знаходження органу досудового розслідування з метою проведення досудового розслідування кримінальних проваджень, в тому числі, приміщення, що розташовані за адресою: вул. Ф.Осадчого, 21, м. Нова Одеса, Миколаївського району, Миколаївської області.
Таким чином, слідче управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, як орган досудового розслідування перебуває також в межах територіальної юрисдикції Новоодеського районного суду Миколаївської області.
Згідно з положеннями ст. 38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Відтак, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
Відтак, клопотання про застосування запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні, відносно підозрюваного ОСОБА_6 , подане слідчим до належного суду, тобто в межах територіальної юрисдикції Новоодеського районного суду Миколаївської області, у відповідності до визначеного місця знаходження органу досудового розслідування по вул. Ф. Осадчого, 21, в м. Нова Одеса, Миколаївського району, Миколаївської області.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2025 року, щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді