Справа № 136/2090/24
Провадження № 33/801/212/2025
Категорія: 305
Головуючий у суді 1-ї інстанції Присяжний О. І.
Доповідач: Стадник І. М.
Іменем України
28 лютого 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею173 КпАП України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 грн. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю його діях як водія події і складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що він не порушував громадський порядок, оскільки події відображені в протоколі, відбувались на приватній території, яка не є громадським місцем.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.
Пояснив, що вважає, що не порушував громадський порядок, так як по природній потребі зняв штани на подвір'ї домогосподарства, що належить його дочці. Сусідка, з якою він перебуває в неприязних відносинах, постійно веде відеозапис чим він і члени його сім'ї займаються.
Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 153730 від 01.11.2024 ОСОБА_1 01.06.2024 о 16:00 год., в АДРЕСА_2 , перебуваючи на території домогосподарства, помітив, що за ним спостерігає сусідка ОСОБА_3 , повернувся до неї задньою частиною тіла та, знявши штани, показав останній оголену частину тіла, тобто оголені сідниці, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за статтею 173 КпАП України.
Як слідує з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров'я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння походить із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки (постанова ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-7к12).
Всупереч тверджень апеляційної скарги, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що підтверджується такими доказами:
постановою дізнавача СД ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 29.10.2024 про закриття кримінального провадження № 42024022240000094 від 20.09.2024;
відеозаписом вчиненого ОСОБА_1 діяння, зафіксованого та наданого суду потерпілою ОСОБА_4 ;
поясненнями потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 , наданими в судовому засіданні.
Суд першої інстанції вірно розцінив поведінку ОСОБА_1 як демонстрацію своєї зневаги до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, бажання самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, зокрема, потерпілої ОСОБА_4 , протиставити себе іншим громадянам, суспільству, свідомо ігноруючи правила поведінки у суспільстві за присутності знайомих йому осіб, які перебували на території домогосподарства його доньки ОСОБА_6 та сусіднього домогосподарства ОСОБА_5 .
Доводи апеляційної скарги про те, що події відбувались не в громадському місці, а на території приватного домоволодіння, а відтак відсутні правові підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Як зазначалось вище, безпосереднім об'єктом охорони за ст. 173 КУпАП є громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Також апеляційний суд звертає увагу, що згідно вказаної норми законодавцем чітко визначено поняття «дрібного хуліганства», що включає в себе «нецензурну лайку в громадських місцях», «образливе чіпляння до громадян», а також «інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян». Вказані поняття не є тотожними.
Сам конфлікт відбувся на території домоволодіння біля будинку, тобто у місці, яке є відкритим, хоча і не загальнодоступним; вказані у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 на переконання апеляційного суду, становлять об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що він нібито зняв штани по природній потребі, так як має відповідне захворювання, так як з матеріалів справи, зокрема, відеозапису видно, що ОСОБА_1 вчиняє відповідні дії умисно, намагаючись в такий спосіб вплинути на сусідку, яка на його думку протиправно знімає події, що відбуваються на сусідньому подвір'ї. Зробив він це в присутності інших членів його сім'ї, які судячи з відео схвалюють такий його вчинок.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КпАП України, а відтак постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 22 січня 2024 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Стадник