Справа № 148/312/23
Провадження № 22-ц/801/536/2025
Категорія: 45
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
20 лютого 2025 рокуСправа № 148/312/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О. Рибчинського В. П.
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ковганича С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином і ушкодженням здоров'я, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином і ушкодженням здоров'я. Зазначала, що 22.02.2020, близько 06 год. 10 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Yaris», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись об'їзною автодорогою м. Немирів Вінницької області в напрямку м. Вінниці, в районі повороту до с. Мухівці Немирівського району виїхала за межі проїзної частини, внаслідок чого відбулося перекидання керованого нею автомобіля. Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 06.06.2022 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
В результаті даного ДТП вона, ОСОБА_1 , отримала тяжкі тілесні ушкодження і була госпіталізована до Немирівської ЦРЛ з політравмами: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, рвана рана правої навколоорбітальної ділянки, вивих лівого плеча (вправлений 22.02.2020), закритий уламковий перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, забій правого кульшового суглобу, розрив суглобової губи правого кульшового суглобу, де перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.02.2020 по 06.03.2020.
28.02.2020 їй була проведена операція - ОМС перелому правої ключиці пластиною. 06.03.2020, після стабілізації стану, для продовження лікування її було переведено до КНП "Вінницька обласна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради", де вона перебувала до 03.04.2020. В даному лікувальному закладі було встановлено повний діагноз: Політравма. Стан після ЗЧМТ (забій головного мозку). ЗТГК, перелом 11 ребра зліва. Закритий перелом латеральної маси крижової кістки справа, лонної та сідничної кісток справа без зміщення. Закритий уламковий перелом правої ключиці (стан після ОМС пластиною 28.02.2020). Закритий травматичний вивих лівого плеча (вправлений 22.02.2020), перелом великого горбка лівої плечової кістки з незначним зміщенням. Посттравматичний лівобічний брахіоплексит. Закритий перелом дужки L5 хребця без зміщення. Забійна рана лівої гомілки.
В подальшому вона проходила стаціонарне лікування в Центрі медичної реабілітації та спортивної медицини, МЦ Інномед-центр ендохірурії, де їй 07.09.2020 було преведено оперативне лікування з видалення металоконструкції з правої ключиці, дебримент рани, секвестрикректомію, здійснено фіксацію перелому пластиною з постановкою цементно-антибіотичного спейсеру за Masquelete; в Науково-дослідному інтитуті реабілітації осіб з інвалідністю (ннлк) ВНМУ ім. М.І. Пирогова, а вже 30.11.2020 проведено операцію кісткової аутопластини.
Таким чином, з 22.02.2020 та на протязі року вона безперервно являлась непрацездатною, а також в подальшому вимушена була систематично перебувати на лікарняному для продовження відновлювального лікування.
09.09.2020 їй було встановлена ІІІ група інвалідності, яка 15.12.2021, а згодом 23.11.2022 була продовжена.
Тобто, внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 , вона, попри свій молодий вік, стала інвалідом ІІІ групи, змушена й досі проходити систематичні тривалі лікування в умовах стаціонару, не маючи ще дітей та позбавлена можливості їх народжувати природним шляхом.
Окрім того, по сплину трьох років після ДТП, пройшовши численну кількість лікувальних заходів, вимушена продовжувати лікування як в стаціонарі, так і шляхом постійного прийому лікарських препаратів.
Внаслідок протиправних дій відповідача вона зазнала чимало моральних переживань та фізичних страждань, які спричинили негативні зміни у її житті: щоденні відчуття болю, неможливість вчинення навіть помірних фізичних навантажень, думки та спогади про наслідки психотравмувальної події, негативні переживання, насторога, тривога, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, обурення.
Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачення життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та моральних ресурсів, до- тепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
Розмір спричиненої їй моральної шкоди вона оцінює в 5 184 000 грн.,а тому просила суд стягнути субсидіарно з відповідачів у справі на її користь матеріальну шкоду в розмірі 49581,10 грн та 5184000 грн моральної шкоди, а також усі судові витрати та витрати на правову допомогу.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином і ушкодженням здоров'я, відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в розмірі 11006,69 грн та моральну шкоду в розмірі 92660 грн, а всього разом 103666,69 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, просить зазначене рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди скасувати ,а у цій частині ухвалити нове рішення , яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5 184 000 грн моральної шкоди. Зазначає, що суд не врахував обставини і ступінь перенесених нею моральних страждань , їх тривалість та важкість, часткову втрату працездатності та встановлення їй інвалідності; не надав належної оцінки висновку експерта щодо розміру заподіяної моральної шкоди , не мотивував у рішенні чому не врахував цей висновок.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ОСОБА_1 оскаржує рішення лише в частині визначеного судом розміру відшкодування їй моральної шкоди ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року в оскаржуваній частині відповідає вищевказаним вимогам закону не в повній мірі .
Судом правильно встановлено, що 22.02.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Yaris», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якої ОСОБА_1 , яка була пасажиром даного авто, отримала тяжкі тілесні ушкодження та їй було встановлено ІІІ групу інвалідності, яка в подальшому була продовжена на строк до 01.11.2023, про що свідчать копії довідок до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №831446 від 09.09.2020 (а.с.146 т.1 ), серія 12ААВ №263674 від 15.12.2021 (а.с.а.с.147 т.1) та серія 12ААГ №030634 від 23.11.2022 (а.с.а.с.148 т.1).
Згідно вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 06.06.2022 у кримінальному провадженні №930/1224/21,що набрав законної сили 01.11.2022 (а.с.71-73 т.2), ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку два роки. Даним вироком було встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП,а саме у тому ,що вона 22.02.2020, близько 06 год. 10 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись об'їзною автодорогою м. Немирів Вінницької області в напрямку м. Вінниці, в районі повороту до с. Мухівці Немирівського району, не врахувавши дорожньої обстановки та не вибравши безпечної швидкості руху, виїхала за межі проїзної частини праворуч, внаслідок чого відбулося перекидання керованого нею автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири даного автомобіля ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження.
При обстеженні ОСОБА_1 виявлено об'єктивні ознаки значно вираженого порушення функції правого плеча, значно вираженого порушення функції лівого плеча, значно вираженого порушення функції правого кульшового суглобу, які стоять в причинному зв'язку зі сполучною травмою тіла і становлять 70% стійкої втрати загальної працездатності.
Сполучна травма тіла у ОСОБА_1 належить до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм, пов'язаним зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину (не менш 33%).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В силу ч.6 ст.82 ЦПК України вина ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП, є доведеною.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо експлуатації транспортного засобу «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа ВІГ" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6451491 від 27.09.2019 (а.с.203 т.1). За умовами даного полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль « Toyota Yaris», номерний знак НОМЕР_1 ; строк дії договору з 28.09.2019 до 27.09.2020 включно; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 260 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 130000 грн; розмір франшизи - 2000 грн.
13.08.2021 страховою компанією ПрАТ "УСК "Княжа ВІГ" ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 154140,05 грн, з яких: 90124,05 грн - відшкодування витрат на лікування, 56676 грн - відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, 7340 грн - відшкодування моральної шкоди, про що свідчить копія платіжного доручення №ЗР076780 від 13.08.2021 (а.с.223 т.1), копія заяви про виплату страхового відшкодування від 02.08.2021 (а.с.224-227 т.1), копія страхового акту №210000444184 від 09.08.2021 (а.с.238 т.1) та повідомлення ПрАТ "УСК "Княжа ВІГ" від 12.08.2021 №8079.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності встановлення судом фактичних обставин справи.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди , суд виходив із того, що на користь позивачки в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди з ОСОБА_2 підлягає стягненню 100 000 грн, за виключенням здійсненого страховиком страхової виплати моральної шкоди , оскільки саме такий розмір відшкодування відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини за яких було спричинено моральну шкоду, ступеня вини відповідача, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) позивача.
Однак колегія суддів з таким висновком суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи .
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п.23.1 ст.23 ЗУ № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно ст.26-1 ЗУ№ 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно статті 1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня2021 року у справі № 147/66/17 вказала, щощо потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч .4 ст. 263 ЦПК України).
У даній справі ПрАТ "УСК "Княжа ВІГ" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ / 6451491 від 27.09.2019 виконало свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування у розмірі, передбаченому ст. 26-1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". В частині розміру відшкодування моральної шкоди ПрАТ "УСК "Княжа ВІГ" рішення суду позивачем не оскаржується.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Абзац 2 ч.3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування, незалежно від наявності висновку психолога, суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (частини перша, друга, сьома статті 102 ЦПК України).
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта, оскільки суд визначив розмір моральної шкоди, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, при цьому визначення розміру моральної шкоди віднесено саме до повноважень суду, а не експерта.
Колегія суддів вважає, що суд вірно не взяв до уваги висновок експерта №СЕ-19/102-23/22087-ПС від 18.10.2024, оскільки в його основу покладено свідчення осіб, які не були допитані в ході розгляду справи як свідки, внаслідок чого не були приведені судом до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, що є недопустимим.
Також суд першої інстанції врахував, що висновок експерта обгрунтовувався методикою психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди , внесеною 18.01.2019 в Реєстр судових методик за №14.1.75 та схваленою Науково - методологічною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України ,в основу якої лягла «модифікована» методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_7 з його формулою. Однак 28.01.2021 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України прийнято рішення про припинення застосування всіх психологічних методик, зазначених у методиці №14.1.75. Відтак , визначення розміру моральної шкоди за вищевказаною методикою є недопустимим та остання не підлягає застосуванню судовими експертами.
При цьому судом обгрунтовано враховано, що грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення. На це вказав Верховний Суд у постанові від 23.10.2024 по справі №293/174/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерела права.
Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.
Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ неодноразово було застережено, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства Abdulaziz, Cabales and Balkandaliv. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96).
Крім того практикою ЄСПЛ визнано презумпцію моральної шкоди, що означає правило, відповідно до якого, у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну поведінку щодо неї людина відчуває страждання (моральну шкоду).
З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв'язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.
У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.
У рішенні від 12.07.2007 у справі "Stankov v. Bulgaria" Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Таким чином, зважаючи на її сутність, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Разом із тим, визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, колегія суддів вважає ,що суд хоча і послався на критерії такого визначення у вигляді розумності і справедливості, проте не зовсім адекватно визначив її розмір, зокрема, не в повній мірі врахував і не конкретизував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої і позбавлення її можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів вважає, що потерпілій спричинена моральна шкода ,для компенсації якої у грошовому еквіваленті потрібна сума у більшому розмірі , ніж оцінив її суд першої інстанції .
Визначаючи розмір відшкодування заподіяної ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди , колегія суддів враховує конкретні обставини справи та особу позивачки, оцінює характер правопорушення та наслідки його для позивачки. Позивач ОСОБА_1 на час заподіяння шкоди здоров'ю була молодою дівчиною ,сповненою життєвих планів на навчання ,плідну роботу та особисті перспективи. Характер правопорушення, яке хоч і було неумисним, проте через несподіваність спричинило значний по силі фізичний і психологічний негативний вплив на життя ОСОБА_1 , яка зазнала сильного і тривалого фізичного болю внаслідок травм та неодноразових операцій. Також в зв'язку з отриманими травмами позивач перенесла сильний емоційний стрес ,зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я моральні страждання у вигляді отриманих нею протягом тривалого часу численних психологічних травм і душевних переживань від постійного усвідомлення нею того, що, будучи молодою за віком людиною із безліччю інтересів, потреб у розвитку, навчанні, реалізації себе у всіх сферах свого життя , вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, проходила тривале більш ніж 3 роки лікування та реабілітацію, і як наслідок, отримала ІІІ групу інвалідності , що вплинуло на її самооцінку , вона на тривалий час була викинута із свого соціального буття та оточення, що привело до вимушених тривалих негативних змін у її житті та потребувало додаткових зусиль для його організації , що перешкоджало реалізації особистих планів та перспектив та на довгий час позбавило її можливості їх реалізації.
Зазначені позивачем вказані обставини у ході судового розгляду відповідачем не спростовані та підтвержуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним збільшити розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача з 92660 грн до 200 000 грн.
Зазначене зумовлює зміну рішення суду в частині визначеної суми моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З наведених підстав, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року з частині стягнення моральної шкоди змінити.
Замість суми «92 660» грн вказати «200 000» грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський