ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 915/223/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Колоколова С.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Смиковський Є.А., у порядку самопредстваництва;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 18 вересня 2024 року (повний текст складено 27.09.2024)
у справі № 915/223/24
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-ПРІМ»
про: відшкодування збитків, -
суддя суду першої інстанції: Ржепецький В.О.,
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 26.02.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У березні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - позивач, В/Ч НОМЕР_1 ) звернула до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ТРЕЙД-ПРІМ» (далі також - відповідач) про стягнення з останнього на свою користь 864 642,05 грн збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на завищення відповідачем ціни Контракту, оскільки при його виконанні, відповідач, який не є виробником Товару, мав право на прибуток у складі ціни Товару у розмірі не більше 1%, проте, ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» такі вимоги не було дотримано, а навпаки - перевищено граничний розмір прибутку, що призвело до завдання позивачеві збитків.
На переконання позивача, в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме:
- неправомірність поведінки відповідача, яка полягає у внесенні до калькуляції ціни Товару, наданої одночасно з підписанням Контракту, завищеного розміру прибутку за відсутності підстав на такий розмір прибутку;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти в даному, випадку завищення відповідачем ціни Контракту на суму 864 642,05 грн, що підтверджується висновками акту ревізії від 08.12.2023 №040508-20/4, складеного управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, отже наслідком внесення Відповідачем до калькуляції ціни Товару, наданої одночасно з підписанням Контракту, завищеного розміру прибутку, за відсутності підстав на такий розмір прибутку, завдало державі в особі позивача збитків у загальному розмірі 864 642,05 грн;
- вина заподіювача шкоди, тобто відповідача, презюмується, зокрема, відповідно до висновку, який міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 у справі №915/223/24 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-ПРІМ» про відшкодування збитків відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення; при цьому, на позивача покладається обов'язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок, а на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.
Разом з цим, у даному випадку суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов'язання за Контрактом останній виконав у повному обсязі, про що свідчать підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, наявні у матеріалах справи видаткові накладні. При цьому, суд зауважив, що матеріали справи також містять низку документів, з яких беззаперечно витікає, що сторони дійшли згоди щодо ціни товару та підтвердили це, уклавши до Контракту: Додаток №1 “Специфікація товарів оборонного призначення, що виготовляються та поставляються», Додаток №2 “Протокол погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення», Додаток №3 «Технічні вимоги на виготовлення та поставку Товарів оборонного призначення».
Місцевий господарський суд зауважив, що позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на Акті ревізії №040508-20/4 від 08.12.2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Отже, зазначений документ лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, а тому він не може бути визнаний належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за Контрактом та не може розглядатись як беззаперечна підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Враховуючи вищенаведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача в цій справі складу (всіх елементів) господарського правопорушення, оскільки позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача, з огляду на що відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 у справі №915/223/24 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними позиції В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладеної у позовній заяві, та полягають у наступному:
- відповідач не є виробником поставленого за договором Товару, а тому під час його виконання мав право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1% (4,08 грн.) від собівартості одиниці Товару, яка становить 408,00 грн, а не в розмірі 14,94 % (61,13 грн.), про що ним зазначено в калькуляції ціни Товару;
- згідно з розрахунками управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області вказане призвело до безпідставного завищення ціни контракту на суму, яка сплачена позивачем на виконання умов Контракту;
- вказане призвело до завдання майнової шкоди (збитків) позивачу на суму заявлених позовних вимог у цій справі;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки:
протиправна поведінка відповідача полягала в тому, що як на етапі укладення, так і під час виконання Контракту, володіючи інформацією, що останній не буде здійснювати виробництво Товару, відповідач безпідставно та протиправно, всупереч положень п. 10 Контракту, п. 49 Порядку №363 включив до калькуляції ціни Товару, а як наслідок до Ціни Контракту, розмір прибутку, який перевищує 1% собівартості Товару, що призвело до завищення ціни Контракту на 864 642,05 грн.; В момент укладення Контракту відповідач також не повідомляв позивача, що для виконання зобов'язання ним будуть залучатись співвиконавці;
збитками у даному випадку є грошові кошти, які є різницею між сплаченими коштами по Контракту та коштами, які позивач повинен був сплатити по Контракту, виходячи з прибутку відповідача на рівні 1% від собівартості Товару. Даний розмір збитку можливо достовірно встановити самостійно, шляхом здійснення простих арифметичних дій, у зв'язку з чим, проведення відповідних експертних досліджень, які потребують спеціальних знань для встановлення розміру збитку з урахуванням положень ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, не потребується. До того ж такий розрахунок наведено у додатку до акту ревізії;
діяння відповідача та наслідок (збитки позивача) перебувають у причинно-наслідковому зв'язку, оскільки саме внаслідок дій відповідача, які полягають у надані калькуляції ціни Товару з завищенням ціни прибутку, позивачеві завдано збитків в розмірі 864 642,05 грн.;
саме з вини відповідача позивачу завдано збитків, оскільки будучи достеменно обізнаним з умовами Контракту щодо гранично допустимого розміру прибутку, останній допустив відповідне перевищення;
- місцевий господарський суд безпідставно послався на те, що наданий позивачем Акт ревізії не є належним доказом по справі, оскільки саме в такому Акті зафіксовані факти порушення фінансово-господарської діяльності позивача у взаємовідносинах з відповідачем.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 у справі №915/223/24 та призначено її до розгляду на 18.12.2024 о 10:00 год. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу
14.11.2024 до суду апеляційної інстанції від ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, зазначає про її безпідставність, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Так, відповідач зазначає, що у Контракті, укладеному між сторонами, останні погодили усі його істотні умови, в тому числі щодо предмету та ціни. Більш того, Контракт був повністю виконано його сторонами. В свою чергу, правовим наслідком обраного позивачем способу захисту фактично буде зменшення ціни укладеного між сторонами Контракту після його виконання сторонами, що є недопустимим в силу вимог Цивільного кодексу України.
Водночас, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19, відповідач зауважує, що наданий позивачем акт ревізії не може бути беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 задоволено заяви представника В/Ч НОМЕР_1 - Усика Максима Григоровича та представника ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» - Панченка Сергія Володимировича про надання їм можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд справи №915/223/24 в режимі відеоконференції.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Колоколова С.І., судове засідання, призначене на 18.12.2024 у справі №915/223/24 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання. У вказаній довідці також зазначено, що про дату, на яку буде призначено розгляд справи, учасники справи будуть повідомлені додатково.
Тому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.01.2025 учасників справи №915/223/24 було повідомлено про те, що розгляд останньої відбудеться 29.01.2025 о 12:45 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon». Також даною ухвалою було продовжено розгляд апеляційної скарги В/Ч НОМЕР_1 на розумний строк.
Ухвалою суду від 20.01.2025 представнику В/Ч НОМЕР_1 - Куниці Владиславу Юрійовичу надано можливість брати участь у розгляді даної справи поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon».
Судове засідання, призначене на 29.01.2025 не відбулось, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегія Колоколова С.І.
Ухвалою суду від 10.02.2025 учасників справи №915/223/24 повідомлено про призначення розгляду останньої на 26.02.2025 року о 12:30 год.
26.02.2025 представник ТОВ «Трейд-Прім» Панченко Сергій Володимирович не зміг під'єднатись до відеоконференцзв'язку із судом, у зв'язку з чим участі у судовому засіданні не приймав. При цьому, судова колегія зазначає, що ухвалою суду від 25.11.2025, якою було задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon», Панченко С.В. було попереджене про те, що всі ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити останню оскаржуване рішення - скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача завдані позивачу збитки.
У судовому засіданні 26.02.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-ПРІМ», як Виконавцем, був укладений Державний контракт (договір) №92/В33-2023 (далі - Контракт), відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язався у 2023 році виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану Товари оборонного призначення за кодом 18310000-5 “Спідня білизна» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - Товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації Товарів оборонного призначення, яка є Додатком №1 до Контракту і його невід'ємною частиною (далі - Специфікація), а Замовник - оплатити та прийняти Товар (п. 1).
За умовами наведеного Контракту:
- ціна Контракту становить 7 104 000 (сім мільйонів сто чотири тисячі грн.) 00 коп., без урахування податку на додану вартість. Під час закупівлі Товару за Контрактом застосовується єдиний податок 2% (далі - ЄП) - 142080,00 грн (п. 7);
- ціна товару визначена у Специфікації та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту) (п.8);
- обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2023 році становлять 7 104 000 (сім мільйонів сто чотири тисячі грн.) 00 коп. (п.9);
- договірна ціна Товару за Контрактом встановлена відповідно до положень пунктів 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 “Деякі питання здійснення оплати Товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» та встановлена на підставі калькуляції Виконавця. Відповідальність за правильність розрахунку ціни Товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе Виконавець. Прибуток Виконавця становить не більше 1 відсотку вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30 відсотків від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій. Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, є граничною і не може бути перевищена Виконавцем. Сума перевищення ціни Контракту оплаті не підлягає. Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, може бути зменшена за згодою Сторін у порядку, передбаченому пунктами 78, 79 Контракту (п. 10);
- Замовник оплачує виготовлені та поставлені товари за договірною ціною, встановленою Сторонами та зафіксованою у Специфікації і Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (п. 11);
- договірна ціна на постачання Товару визначена на підставі калькуляції витрат, сформованої Виконавцем з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення Контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням Товарів, виконанням робіт та наданням послуг (п. 12);
- виконавець має право здійснювати перерозподіл витрат між статтями калькуляції в межах погодженої ціни за умови, що такий перерозподіл не призведе до перевищення рівня ціни Контракту (п.13);
- погоджена Сторонами ціна Товару після укладення Контракту не переглядається, крім випадків зменшення ціни Товару (п. 14).
- одночасно з підписанням Контракту Виконавець надає Замовнику калькуляцію витрат, сформовану відповідно до вимог пунктів 8 та 10 Контракту (п. 16);
- розрахунки за Товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість Товару (партію Товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття Товару на склад Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Виконавця та Замовника на відповідній видатковій накладній (п. 17);
- передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника за адресою: … та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою Замовника (п. 23);
- датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товарів за Контрактом є дата підписання видаткової накладної (п. 42);
- Контракт набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 15.04.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених Контрактом зобов'язань (п. 76);
- невід'ємною частиною Контракту є: Додаток 1 - Специфікація Товарів оборонного призначення на 1 арк.; Додаток 2 - Протокол погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення, на 1 арк.; Додаток 3 - Технічні вимоги, на 1 арк. (п. 84).
Також, 08.02.2023 між позивачем та відповідачем був підписаний Додаток №1 до Контракту - Специфікація Товарів оборонного призначення, що виготовляються та поставляються, якою встановлено, найменування, кількість та вартість Товару, а саме: комплект труси та топ жіночі, загальний обсяг поставки - 14800 комплектів, вартість товару за одиницю 480,00 грн (без ПДВ), усього без урахування ПДВ: 7 104 000,00 грн.
Протоколом погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення, який є Додатком №2 до Контракту, передбачено найменування та ціну Товару за 1 комплект (гривень без ПДВ): труси та топ жіночі - 480,00 грн.
Вищенаведений Контракт, з додатками до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Одночасно з укладанням Контракту, ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» відповідно до умов пункту 16 Контракту, надало Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України Калькуляцію ціни Товару стосовно Білизни натільної (труси та топ жіночі), відповідно до якої: собівартість одиниці товару становить 408,00 грн., заробітна плата і нарахування 0,07 грн., транспортні послуги 1,20 грн., прибуток 61,13 грн., ПДВ 0,00 грн., Єдиний податок 2% - 9,60 грн. Ціна реалізації товару, в тому числі ПДВ 0% - 480,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Контракту Виконавець передав Замовнику Товар на загальну суму 7 104 000,00 грн, що вбачається з підписаних обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних (т. 1, а.с. 41-43):
- №10 від 03.04.2023 на суму 5 107 200,00 грн,
- №19 від 14.04.2023 на суму 1 953 120,00 грн,
- №25 від 21.04.2023 на суму 43680,00 грн.
В свою чергу, за поставлений Товар Замовник сплатив Виконавцю грошові кошти в загальній сумі 7 104 000,00 грн, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій:
- № 1383 від 14.04.2023 на суму 5 107 200,00 грн. (а.с.44);
- №1431 від 14.04.2023 на суму 1 953 120,00 грн. (а.с.45);
- №1611 від 21.04.2023 на суму 43 680,00 грн. (а.с.46).
З огляду на матеріали справи вбачається, що у період з 11.09.2023 по 01.12.2023 (з призупиненням з 02.10.2023 по 18.10.2023, 25.10.2023 по 16.11.2023) управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, за результатами проведення якої оформлено Акт № 040508-20/4 від 08.12.2023 (т.1, а.с. 47 - 75).
Відповідно до вказаного Акту, ревізію укладання договорів з ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» (код ЄДРПОУ 44589820) та виконання договірних зобов'язань за ними проведено за січень-серпень 2023 року, методом документального аналізу первинних та інших документів, які є підставою для здійснення фінансово-господарських операцій.
Встановлено, що в період з січня по серпень 2023 року між військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира ОСОБА_1 (Замовник), що діяв на підставі довіреності командувача Національної гвардії України від 02.03.2022, та ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ», в особі директора Голяна О.В. (Виконавець), при спільному згадуванні Сторони укладено договори на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення за найменуванням та кількістю, зазначеними в Специфікаціях Товарів оборонного призначення, що є додатком до Контракту і його невід'ємною частиною, зокрема: Державний контракт (договір) №92/В33-2023 від 08.02.2023 за кодом 18310000-5 “Спідня білизна» ЄЗС ДК 021-2015. Ціна Контракту - 7 104 000,00 грн., без урахування ПДВ, в тому числі ЄП 2% - 142 080,00 грн.
Згідно Специфікації (Додаток 1) загальний обсяг поставки Товару за найменуванням “Труси та топ жіночі» становить 14 800 комплектів, ціна за одиницю 480,00 грн.
Крім того, в Акті зазначено про здійснення поставки Товару на загальну суму 7 104 000,00 грн. та його оплати у повному обсязі, у зв'язку з чим, станом на станом на 31.08.2023 заборгованість по розрахункам в рамках даного Контракту в обліку В/Ч НОМЕР_1 відсутня. Контракт закритий.
В Акті також встановлено, що ціна на, Товар, поставка якого передбачена державним Контрактом (договором) №92/В33-2023 від 08.02.2023, визначена на підставі калькуляції ціни Товару, складеної відповідачем. В калькуляції ціни Товару зазначено, що калькуляція витрат сформована з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладання, відповідного державного Контракту (договору), з врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат Виконавця, пов'язаних з виготовленням, Товару. Калькуляції підписані директором ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» Голяном О.В. та мають печатку цього Товариства.
Складовими частинами калькуляції ціни на Товар по державному Контракту (договору) №92/В33-2023 від 08.02.2023 є собівартість товару, заробітна плата і нарахування, транспортні послуги, прибуток та єдиний податок (2 відсотки).
Як вбачається з калькуляції ціни Товарів ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ», який не є виробником товару, розмір прибутку від вартості купівельних виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій врахований в ціні товару більший ніж 1%, чим не дотримано пункт 10 Контракту №92/В33-2023 від 08.02.2023, ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України. Застосування розміру прибутку більше ніж 1% призвело до збільшення ціни Товару за Контрактом №92/В33-2023 від 08.02.2023, чим завдано шкоду у загальній сумі 864 642,05 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини та посилаючись на результати ревізії Державної аудиторської служби України, В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з ТОВ «ТРЕЙД-ПРІМ» 864 642,05 грн. збитків, завданих внаслідок завищення ціни Державного контракту (договору) №92/В33-2023 від 08.02.2023.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити, на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.
Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтями 611, 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч. ч.1, 3, 4 ст. 225 Господарського кодексу України).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судова колегія зазначає, що правовідносини, які виникли між учасниками даної справи щодо виконання Державного контракту (договору) №92/В33-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Як свідчать матеріали справи, сторонами не оспорюється факт оформлення і підписання без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних, що наведені вище в описовій частині даної постанови, згідно з якими відповідачем поставлено позивачу Товару на загальну суму 7 104 000,00 грн.
Також, матеріалами справи доведено подальший відповідний розрахунок позивача с відповідачем, згідно з платіжними інструкціями саме на підставі укладеного між сторонами Державного контракту (договору) №92/В33-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення.
Однак, позивач, зазначаючи про завищення відповідачем ціни Контракту на суму 864 642,05 грн, просить стягнути з Виконавця вказану суму грошових коштів в якості збитків, посилаючись на приписи пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 “Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану», п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 363 від 03.03.2021 “Питання оборонних закупівель», норм статей 11, 15, 16, 22, 26, 509, 526, 610, 611, 623, 638, 1166 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України.
Так, відповідно пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 “Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), було установлено, що на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.
Згідно з п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 363 від 03.03.2021 “Питання оборонних закупівель» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) прибуток у складі ціни становить 1 відсоток витрат вітчизняного суб'єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустатковання), робіт (послуг) в інших суб'єктів господарювання та 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення. У розрахунку прибутку не враховуються податки та збори. У разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом через вітчизняних суб'єктів господарювання, яким в установленому порядку надані повноваження щодо здійснення імпорту відповідних видів товарів, робіт і послуг оборонного призначення, в тому числі із залученням кредитів під державні гарантії для фінансування програм, пов'язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави, прибуток (постачальницька винагорода) становить 3 відсотки вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення за зовнішньоекономічним договором (контрактом).
За твердженням позивача, відповідач не є виробником Товару за Державним контрактом №92/В33-2023, тому він не мав право включати до вартості Товару свій прибуток, що перевищує 1% від собівартості Товару.
При цьому, стверджуючи про те, що відповідач не є виробником Товару, позивач посилається виключно на наявний в матеріалах справи витяг з Акту Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040508-20/4 від 08.12.2023, у якому наведено наступне:
“Зустрічною звіркою встановлено, що ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» не є виробником зазначених товарів (речового майна), а здійснював придбання товарів у інших постачальників. З метою виконання господарських зобов'язань, за укладеними з ВЧ НОМЕР_1 державними контрактами, ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» уклало договори на постачання товарів оборонного призначення із співвиконавцями:
- з українськими виробниками: ТОВ “Пром Сервис» (ЄДРПОУ 45073642) та ТОВ “Золотой Клєвеєр» (ЄДРПОУ 35439270),
- а також з виробниками республіки Туреччина (не резидентами) : FIRMA UN VAN І: OZMAN DERI TEKS. VE INS. I ML. GIDA INT. IHN. PAZ. TIC. LTD. STI ma FILIZ NARENCIYE PAZARLAMA SANAYI VE TICARET LIMITED SIKRETI.
Зокрема, договір від 01.03.2023 №2 з ТОВ “Пром Сервис» на суму 85 188 400,00 грн, враховуючи єдиний податок (2 %) 1 703 768,00 грн на поставку товару:
- “Білизна натільна (сорочка та кальсони демісезонні) (кол. Pantone 19-0419 ТРХ)» у кількості 60 000 комплектів, ціна за одиницю 364,00 грн;
- “Білизна натільна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові» у кількості 60 000 комплектів, ціна за одиницю 581,00 грн;
- “Труси та топ жіночі» у кількості 14 800 комплектів, ціна за одиницю 408,00 грн;
- “Труси чоловічі, вид 2 (кол. Pantone 19-0419 ТРХ)» у кількості 100 000 шт., ціна за одиницю 91,00 грн;
- “Фуфайка (з короткими рукавами) вид 2 (кол. Pantone 19-0419 ТРХ)» у кількості 100 000 шт., ціна за одиницю 133,50 грн.
По даному договору в ревізійний період 03.04.2023 по 01.05.2023 ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» отримало товар за вказаним найменуванням та кількістю на загальну суму 85 188 400,00 гривень. Кількість поставленого товару відповідає його поставкам до ВЧ НОМЕР_1 ».
У цьому контексті судова колегія вказує, що Аудиторський звіт (Акт перевірки) може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, зокрема, для пред'явлення відповідного позову до суду, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові КГС ВС від 07.12.2021 у справі №22/3816/19, у якій зазначено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Аналогічні висновки містяться в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17.
Також, відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Тобто, сам по собі акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому збитків відповідачем, оскільки Акт Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040508-20/4 від 08.12.2023, на який посилається В/Ч НОМЕР_1 на підтвердження своїх вимог, не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки по відношенню до позивача в межах спірних правовідносин, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, самих збитків та вини відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов'язковий характер, а тому не є доказом, з якого можна встановити факт того, що ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» не є виробником відповідного Товару.
Будь-які інші докази вищезазначених обставин в матеріалах справи відсутні, зокрема: договір від 01.03.2023 №2 між ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» та ТОВ “Пром Сервис» на суму 85 188 400,00 грн, оригінал декларації (сертифіката) виробника про якість товару, копії документів, які засвідчують якість товару та комплектуючих, з яких його вироблено, з яких можна було б достовірно встановити чи закуповував відповідач поставлений товар чи виробив самостійно.
На переконання суду, враховуючи положення ст. 22 Цивільного коексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. В цьому випадку на позивача покладено обов'язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.
При цьому, судова колегія зауважує, що у даній справі позивачем не доведено наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов'язання за договором виконавець виконав у повному обсязі, про що свідчать підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткові накладні. А з матеріалів справи неможливо встановити факт того, що ТОВ “ТРЕЙД-ПРІМ» не є виробником поставленого Товару та відповідно порушив правила ціноутворення при погодженні ціни Товару, що в свою чергу не дає змогу ні встановити факт завищення ціни Товару, ні наявності у діях відповідача порушення норм законодавства та вини.
За такого колегія суддів доходить висновку про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивач не підтвердив у встановленому порядку факту відповідного порушення відповідачем зобов'язань за договором, а тому заявлена до стягнення сума не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України.
Посилання В/Ч НОМЕР_1 в якості підстав задоволення позову на витяг з Акту Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області № 040508-20/4 від 08.12.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, колегією суддів не приймаються до уваги як не підтверджені належною доказовою базою.
Адже, виявлені контролюючим органом порушення без первинних документів не можуть підтверджувати факт того, що відповідачем було неправомірно завищену ціну Товару, оскільки не є доказом того, що відповідач не є виробником поставленого Товару.
Акт Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040508-20/4 від 08.12.2023 не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача з відшкодування збитків, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин, не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків за договорами поставки).
Вказане узгоджується з правовою позицією Верхового Суду, викладеною у постанові від 06.07.2018 у справі №904/7287/17.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач у встановленому законом порядку не довів протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, оскільки збитки мають бути наслідком саме порушення боржником зобов'язання, а не інших обставин, а тому відсутній склад цивільного правопорушення у діях відповідача. Вказана обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшов суд та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції, а тому, в розумінні ст.ст. 86, 277 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 у справі №915/223/24, яке є законним та обгрунтованим, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 у справі №915/223/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - без задоволення.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2024 року у справі №915/223/24 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний тест постанови складений та підписаний 27.02.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Колоколов С.І.