ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2696/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури-Шафарчук О.В., за посвідченням;
від Одеської міської ради, м.Одеса- не з'явився;
від Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса-Ткач Т.А., на підставі ордеру.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури м.Одеси
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про скасування ухвали про забезпечення позову від 20.06.2024 року та ухвали про зустрічне забезпечення позову від 13.12.2024 року, м.Одеса суддя першої інстанції Сулімовська М.Б.
у справі №916/2696/24
за позовом: Керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси
до відповідача-1: Одеської міської ради, м.Одеса;
відповідача-2: Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки
Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви та ухвали суду першої інстанції.
У червні 2024 року Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів: Одеської міської ради та Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 та договору оренди землі № 3215 від 28.12.2020, в порушення ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, поза процедурою земельних торгів, відведено в орендне користування Приватному підприємству «КОМПОЗИТ Д.А.» земельну ділянку комунальної власності площею 0,2923 га з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку, в той час як Приватне підприємство «КОМПОЗИТ Д.А.» мало право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів виключно для обслуговування та експлуатації існуючих складських приміщень та площею, на якій такі приміщення безпосередньо розташовані.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, вирішено інші процесуальні питання.
Одночасно з поданням позову прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 заяву керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову у вигляді:
- заборони Приватному підприємству «КОМПОЗИТД.А.» (65038, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса (Євгена Чикаленка), буд. 43, код ЄДРПОУ 43228948), за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101).
- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.» залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 у справі №916/2696/24 залишено без змін.
10.12.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зустрічне забезпечення позову.
11.12.2024 до суду від відповідача-2 надійшло уточнене клопотання про зустрічне забезпечення позову.
Ухвалою від 13.12.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства "КОМПОЗИТ Д.А.", м. Одеса про вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі №916/2696/24; визначено розмір зустрічного забезпечення в сумі 832811 грн., яку Київській окружній прокуратурі м.Одеси слід внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (отримувач коштів: Господарський суд Одеської області) у строк до 23.12.2024 включно, про що подати до суду відповідні докази; роз'яснено учасникам провадження, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення відповідно до ч.8 ст.141 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі № 916/2696/24 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 20.06.2024 та ухвалу суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024 в межах справи №916/2696/24.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор не виконав ухвалу суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024, не вніс на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області 832 811 грн. протягом встановленого в ухвалі строку і не подав до суду документи, які б підтверджували виконання даного заходу. У зв'язку із чим суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 8 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, скасував ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Київська окружна прокуратура м.Одеси із вказаною ухвалою не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі № 916/2696/24 скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено норми процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що ухвалою суду від 13.12.2024 зобов'язано саме Київську окружну прокуратуру м. Одеси внести на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 832 811,00 грн. як запропонований відповідачем захід зустрічного забезпечення позову протягом 10 днів, тобто до 23.12.2024, проте окружна прокуратура не є розпорядником бюджетних коштів, а отже, за таких обставин не має можливості самостійно внести таку значну суму у передбачений судом строк. Враховуючи нестабільне фінансування обласної прокуратури, відсутність передбачених кошторисом видатків для використання в якості зустрічного забезпечення позову у розмірі майже мільйону гривень, прокуратурою вживаються заходи щодо виконання ухвали суду про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 832 811 грн.
Скасування заходів забезпечення позову може призвести до імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду, можливості забудови спірної земельної ділянки, вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці, що призведене до неможливості ефективного поновлення державних інтересів.
Скаржник стверджує, що відповідач, протягом 6 місяців подавав до суду відзиви, заяви, клопотання, заперечення, а також апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову, проте про наявність вказаного договору підряду №1 від 19.04.2024, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРГРАНДБУД», тобто, про наявність договірних зобов'язань, можливі штрафні санкції, що можуть бути застосовані підрядником у зв'язку з забороною проведення будівельних робіт, суд не повідомляв. Враховуючи те, що протягом розгляду судом справи № 916/2696/24, відповідач - Приватне підприємство «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса стверджував, що з часу видачі містобудівних умов та обмежень, ним не проводилось та наразі не проводиться будівництво на отриманій в оренду земельній ділянці, а отже ,до суду не надано належних доказів, що підтверджують завдання шкоди відповідачеві саме в результаті застосування ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 у справі №916/2696/24 заходу забезпечення позову в частині заборони проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці комунальної власності.
Також скаржник вважає, що запропонований захід зустрічного забезпечення позову у вигляді внесення на депозитний рахунок господарського суду Одеської області грошових коштів у розмірі 832 811,00 грн. не є співмірним, з огляду на те, що застосований захід забезпечення позову не міг спричинити та не спричинив шкоду на таку значну суму, враховуючи, що Приватному підприємству «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса проводити підготовчі роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га, заборонено не було, а дозвіл на виконання будівельних робіт у відповідача відсутній.
Скаржник стверджує, що скасування заходів забезпечення позову може призвести до імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду, можливості забудови спірної земельної ділянки, вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці, що призведене до неможливості ефективного поновлення державних інтересів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 року у справі №916/2696/24 за апеляційною скаргою Київської окружної прокуратури, м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про скасування ухвали про забезпечення позову від 20.06.2024 року та ухвали про зустрічне забезпечення позову від 13.12.2024 року у справі №916/2696/24 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.
06.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємство «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса надійшов відзив (вх. 481/25/Д2), у якому відповідач-2 просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про скасування ухвали про забезпечення позову від 20.06.2024 року та ухвали про зустрічне забезпечення позову від 13.12.2024 року у справі №916/2696/24 - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Відповідач-2 вказує, що доводи апелянта, які зводяться до того, що суду не надано належних доказів, що підтверджують завдання шкоди саме в результаті застосування ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 р. та до того, що запропонований захід зустрічного забезпечення позову у вигляді внесення на депозитний рахунок грошових коштів у розмірі 832 811,00 грн. не є співмірним, з огляду на те, що застосований захід забезпечення позову не міг спричинити та не спричинив шкоду на таку значну суму, не знаходять свого підтвердження, прямо спростовуються матеріалами справи та очевидно не спростовують висновків, до яких дійшов суд першої інстанції.
Звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України не містить застережень відносно того, що оскарження ухвали про зустрічне забезпечення зупиняє її виконання, а відтак, у зв'язку з невиконанням Київською окружною прокуратурою м. Одеси вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 13.12.2024, єдиним законним рішенням було постановлення ухвали про скасування ухвали Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 20.06.2024 та ухвали суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024, навіть при наявності поданої апеляційної скарги на ухвалу від 13.12.2024 року.
Також, відповідач -2 зазначає, що, Приватне підприємство «КОМПОЗИТ Д.А.», м.Одеса сплатило штрафні санкції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРГРАНДБУД» у загальному розмірі 760 000 грн., застосування Господарським судом Одеської області заходів забезпечення позову призвело до неможливості використовувати земельну ділянку у відповідності до її цільового призначення, в результаті чого було спричинено Приватному підприємству «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса збитки у розмірі 832 811 грн.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що законодавством в ст. 141 Господарського процесуального кодексу України чітко регламентовано, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, на думку відповідача-2, судом першої інстанції з урахуванням положень законодавства та дотримуючи принцип рівності сторін, цілком законно прийнято судове рішення щодо встановлення зустрічного забезпечення позову, без встановлення можливості/ неможливості Київською окружною прокуратурою м. Одеси виконати її вимоги у передбачений законом строк.
При цьому, судом першої інстанції встановлено максимально допустимий строк на виконання вимог ухвали при можливості встановити й інший значно менший строк. Тобто, з огляду на зазначені вище норми законодавства, Господарським судом Одеської області прийнято цілком законну та обґрунтовану ухвалу про зустрічне забезпечення.
Окремо відповідач-2 звертає увагу, що Київською окружною прокуратурою м.Одеси, достеменно будучи проінформованою у судовому засіданні 13.12.2024 року при оголошенні вступної та резолютивної частини ухвали суду про застосування заходів зустрічного забезпечення та встановленого строку на її виконання, заздалегідь розуміючи неможливість її виконання, не було здійснено жодних дій щодо можливості продовження процесуальних строків, зокрема, шляхом подання відповідного клопотання.
Таким чином, за твердженням відповідача-2, доводи Київської окружної прокуратури м.Одеси про неможливість внесення на депозитний рахунок суду зустрічного забезпечення в вигляді грошових коштів у розмірі 832 811 грн. в передбачений ухвалою строк через відсутність бюджетних асигнувань не заслуговують на увагу та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням положень законодавства, актуальної судової практики та практики ЄСПЛ.
З огляду на вищевикладене, відповідач-2 вказує, що апеляційна скарга Київської окружної прокуратури м. Одеси є абсолютно невмотивованою та, очевидно, не спростовує висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд їх задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово.
Представник відповідача-2 підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу, просила її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 27.12.2024 року залишити без змін.
Представник Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про направлення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду до Електронного кабінету, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суд є скороченим, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Одеської міської ради.
21.02.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «КОМПОЗІТ Д.А.», м. Одеса надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (вх. №48/25), у якому останній просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів даної справи копію рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 року, повний текст якого складено 17.02.2025, тобто вже після направлення до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, яким у задоволенні позову прокурора було відмовлено.
Розглянувши клопотання відповідача-2, судова колегія відмовляє у його задоволенні, оскільки рішення суду не є доказом у справі в даному випадку, є доступним до загального відома в ЄДРСР, до того ж, як зазначалося вище, не переглядаються наразі в апеляційному порядку питання, що стосуються перегляду даної справи по суті.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із п. 14 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської окружної прокуратури м. Одеси не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про скасування ухвали про забезпечення позову від 20.06.2024 року та ухвали про зустрічне забезпечення позову від 13.12.2024 року у справі №916/2696/24 не потребує скасування, виходячи з такого.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, у червні 2024 року Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів: Одеської міської ради та Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.», м.Одеса про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 та договору оренди землі № 3215 від 28.12.2020, в порушення ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, поза процедурою земельних торгів, відведено в орендне користування Приватному підприємству «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса земельну ділянку комунальної власності площею 0,2923 га з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку, в той час як Приватне підприємство «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса мало право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів виключно для обслуговування та експлуатації існуючих складських приміщень та площею, на якій такі приміщення безпосередньо розташовані.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, вирішено інші процесуальні питання.
Одночасно з поданням позову прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 заяву керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову у вигляді:
- заборони Приватному підприємству «КОМПОЗИТ Д.А.» (65038, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса (Євгена Чикаленка), буд. 43, код ЄДРПОУ 43228948), за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101).
- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 у справі №916/2696/24 залишено без змін.
10.12.2024 до суду першої інстанції від Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.», м.Одеса надійшло клопотання про зустрічне забезпечення.
11.12.2024 до суду від відповідача-2 надійшло уточнене клопотання про зустрічне забезпечення позову.
Ухвалою від 13.12.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства "КОМПОЗИТ Д.А.", м. Одеса про вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі №916/2696/24; визначено розмір зустрічного забезпечення в сумі 832811 грн., яку Київській окружній прокуратурі м.Одеси слід внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (отримувач коштів: Господарський суд Одеської області) у строк до 23.12.2024 включно, про що подати до суду відповідні докази; роз'яснено учасникам провадження, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення відповідно до ч.8 ст.141 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі № 916/2696/24 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 20.06.2024 та ухвалу суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024 в межах справи №916/2696/24.
Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявності або відсутності підстав для скасування забезпечення позову та зустрічного забезпечення у даній справі матеріали оскарження ухвали не містять.
Предметом апеляційного перегляду у даному разі є наявність або відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 20.06.2024 та ухвали суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024 в межах справи №916/2696/24.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Водночас, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення таких питань, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:
1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;
2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році, за змістом якої суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Отже, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача (-ів), які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача (-ів). Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий "status quo" між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021, від 06.12.2021 у справі №910/4564/21, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 12.09.2022 у справі №911/231/22, від 12.09.2022 у справі №911/172/22, від 19.09.2022 у справі №757/36870/20-ц).
З аналізу положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема, принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Більш того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в ч. 3 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Так, як вже зазначалось вище, ухвалою від 13.12.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства «КОМПОЗИТ Д.А.», м. Одеса про вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі №916/2696/24; визначено розмір зустрічного забезпечення в сумі 832811 грн., яку Київській окружній прокуратурі м.Одеси слід внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області у строк до 23.12.2024 року включно, про що подати до суду відповідні докази; роз'яснено учасникам провадження, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення відповідно до ч.8 ст.141 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі № 916/2696/24 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 20.06.2024 та ухвалу суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024 в межах справи №916/2696/24.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор не виконав ухвалу суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024, не вніс на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області 832 811грн., протягом встановленого в ухвалі строку і не подав до суду документи, які б підтверджували виконання даного заходу. У зв'язку із чим суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 8 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, скасував ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що всупереч вимогам ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року у справі № 916/2696/24, позивачем не було внесено у передбачений строк на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошові кошти у розмірі 832 811 грн.
При цьому у матеріалах справи відсутні докази об'єктивної неможливості такого виконання позивачем.
Отже, враховуючи те, що позивачем не було виконано вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про зустрічне забезпечення та не внесено грошові кошти у розмірі 832 811 грн. протягом 10 днів з дня постановлення ухвали на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 року про забезпечення позову та ухвалу суду про зустрічне забезпечення від 13.12.2024 року відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі апелянтом зазначено про те, що Київська окружна прокуратура м.Одеси не є розпорядником бюджетних коштів та позивач за таких обставин не має можливості внести на депозитний рахунок доволі значну суму, як запропонований відповідачем захід зустрічного забезпечення позову.
Однак, такі доводи не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Положеннями ч. 6 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
В той же час, нормативно-правовими актами, в тому числі й після введення на території України воєнного стану, не було встановлено жодних обмежень щодо можливості застосування судом до фізичних/юридичних осіб, в тому числі й державних органів, заходів зустрічного забезпечення; визначення розміру зустрічного забезпечення (тобто не встановлено максимально дозволеного розміру); не передбачено іншого строку, ніж передбачено ч. 6 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, на виконання вимог ухвали щодо внесення грошових коштів на депозитний рахунок судів. Судом першої інстанції встановлено максимально допустимий строк на виконання вимог ухвали при можливості встановити й інший значно менший строк.
Відповідно до ст. 89 ЗУ «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку, а Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
За відомостями з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, Одеська обласна прокуратура є розпорядником бюджетних коштів, визначеним Офісом Генерального прокурора.
Отже, доводи Київської окружної прокуратури м. Одеси про неможливість внесення на депозитний рахунок суду зустрічного забезпечення в вигляді грошових коштів у розмірі 832 811грн. в передбачений ухвалою строк через відсутність бюджетних асигнувань не заслуговують на увагу та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням положень законодавства.
Також, відхиляються і інші доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції і відносяться до розгляду справи по суті.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури м.Одеси такою, що не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про скасування ухвали про забезпечення позову від 20.06.2024 року та ухвали про зустрічне забезпечення позову від 13.12.2024 року у справі №916/2696/24 у справі є такою, що відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 136-141, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року про скасування ухвали про забезпечення позову від 20.06.2024 року та ухвали про зустрічне забезпечення позову від 13.12.2024 року у справі №916/2696/24 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 року у справі №916/2696/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 24.02.2025 року.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
С.І. Колоколов