Справа № 473/479/25
Номер провадження 1-кс/473/250/2025
іменем України
"28" лютого 2025 р. м. Вознесенськ
Слідчий суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши клопотання слідчого СВ Вознесенського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152190001111 від 05.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенську Миколаївської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
встановив:
28 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Вознесенського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням №12024152190001111відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.
В клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , не маючи законних джерел прибутку, володіючи злочинними зв'язками із особами, які займаються незаконним виготовленням та обігом наркотичних засобів та особами, які здійснюють незаконний збут таких засобів, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного збагачення, обрала джерелом доходу діяльність, пов'язану із незаконним збутом на території м. Вознесенська Миколаївської області особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого заборонено - PVP.
В процесі подальшої злочинної діяльності, ОСОБА_8 на різних етапах вступила у злочинну змову з раніше знайомими ОСОБА_5 (з яким перебуває у прямих родинних зв'язках) та іншим невстановленими особами, визначивши вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів джерелом для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, з метою незаконного збагачення, всупереч врегульованих законами суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.
Після цього подальша спільна умисна злочинна діяльність ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та інших невстановлених в процесі досудового розслідування осіб здійснювалась за попередньо обумовленим розподілом обов'язків, за якої ОСОБА_8 підшукувала та забезпечувала придбання, перевезення до місця свого мешкання особливо небезпечної психотропної речовини PVP, та, спільно з ОСОБА_5 - її збут знайомим з числа наркозалежних м. Вознесенська; інші невстановлені особи - забезпечували отримання таких особливо небезпечних психотропних речовин, їх перевезення і доставку для подальшого збуту ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , а також - особистий збут таких речовин знайомим з числа наркозалежних м. Вознесенська.
Так, у невстановлені в ході досудового розслідування дату, час та спосіб, ОСОБА_8 , керуючись корисливим мотивом, незаконно придбала у невстановленої в ході досудового розслідування особи не менше як один паперовий згорток з речовиною у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою у складі речовини не менше, як 0,0986г., яку в подальшому почала незаконно зберігати при собі з метою збуту.
У денний час доби 27.01.2025 в м. Вознесенську Миколаївської області співробітниками поліції Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які, діючи в складі групи осіб за попередньою змовою, керуючись єдиним корисливим умислом, направленим на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, незаконно, протиправно, повторно, за гроші в сумі 400 гривень збули ОСОБА_9 (анкетні дані свідка змінено відповідно до положень Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), паперовий згорток з речовиною у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою у складі речовини не менше, як 0,0986г.
ОСОБА_9 придбаний нею у ОСОБА_8 та ОСОБА_5 паперовий згорток з речовиною у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою у складі речовини не менше, як 0,0986г. того ж дня добровільно видала працівникам поліції.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Слідчим СВ Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області 05.11.2024 відомості за фактом незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин ОСОБА_8 внесені до ЄРДР за №12024152190001111, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відомості за фактом повторного незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин групою осіб у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за попередньою змовою 27.01.2025 внесені до ЄРДР №12025152190000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 28.01.2025 кримінальні провадження №12024152190001111 та 12025152190000086 - об'єднано під загальним номером 12024152190001111.
25.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 , вчинив умисний тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років із конфіскацією майна, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення (а це в сукупності дає привід вважати, що останій може продовжувати свою злочинну діяльність та переховуватись від органів досудового розслідування та суду), може незаконно впливати на свідка-викривача ОСОБА_9 щодо якої застосовано заходи безпеки, та інших свідків у кримінальному провадженні, у разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі матиме можливість продовжувати злочинну діяльність, запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише застосуванням до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 клопотання підтримала та просила його задовольнити. Вказувала на наявність ризиків, що передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого. Захисник ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого у зв'язку із відсутністю обґрунтованої підозри та відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку про наявність обґрунтованої підозри та про доведеність ризиків, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Розглянувши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Відповідно до норм ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та Витягу з реєстру досудових розслідування, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Однією з обов'язкових умов обрання слідчим суддею, судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого є доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК (частина 6 статті 193 КПК). Однією з підстав застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (частина 2 статті 177 КПК).
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з наявних в наданих суду матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Разом з тим, вищенаведеним висновком не констатується наявність в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Встановлені в ході розгляду клопотання обставини у сукупності з наявними у справі доказами свідчать про вірогідність причетності ОСОБА_5 до вчинення вказаних кримінального правопорушення.
Виходячи з того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його вік, міцність соціальних зв'язків, стан здоров'я, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В ході розгляду клопотання встановлено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні слідчим та наведено прокурором у судовому засіданні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, однак, враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає доведеним, що більш м'який запобіжний захід буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, що виключає застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4ст.194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, заборонивши підозрюваному залишати своє житло у період доби з 19-00 год. до 07-00 год. наступної доби та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід як домашній арешт, на переконання слідчого судді, забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обовязків під час досудового слідства та в суді. Застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя вважає недоцільним.
Визначаючи коло обов'язків, які слід покласти на підозрюваного, з урахуванням умов домашнього арешту, слідчий суддя вважає необхідним та достатнім покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки: не залишати місце проживання з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, суду; прибувати на виклик до слідчого, у проваджені якого перебувають матеріали кримінального провадження, прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Вознесенська Миколаївської області; повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд; утримуватись від спілкування з підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , свідками у даному кримінальному провадженні;
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 205 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
В задоволенні клопотання слідчого СВ Вознесенського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби заборонивши у період доби з 19-00 год. до 07-00 год. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього обов'язків.
Покласти на ОСОБА_5 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
- не залишати місце проживання з 19-00 год. до 07-00 наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- прибувати на виклик до слідчого, у проваджені якого перебувають матеріали кримінального провадження, прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Вознесенська Миколаївської області;
- повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд;
- утримуватись від спілкування з підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та свідками у даному кримінальному провадженні;
В разі невиконання покладених на ОСОБА_5 обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити строк дії вказаної ухвали до 28 квітня 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1