Ухвала
28 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 466/10296/23
провадження № 61-978ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Бардина Романа Ілліча як представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року у справі за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівське комунальне підприємство «Варшавське-407», про зобов'язання до вчинення дій,
15 січня 2025 року адвокат Бардин Р. І. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року (повний текст якої складено 17 грудня 2024 року) у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
На виконання вимог вказаної ухвали адвокат Бардин Р. І. як представник ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначив відомості про наявність у нього електронного кабінету та підставу скасування судових рішень, а саме - пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Адвокат Бардин Р. І. як представник ОСОБА_1 посилаючись як на підставу скасування судових рішень на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України не зазначає постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом із цим, посилання представника заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», не заслуговують на увагу, оскільки висновок, на який посилається скаржник, не є висновком Верховного Суду у розумінні статті 263 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
З урахуванням наведеного, оскільки недоліки касаційної скарги, вказані в ухвалі Верховного Суду від 28 січня 2025 року, адвокатом Бардиним Р. І. як представником ОСОБА_1 усунуто не в повному обсязі, касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу адвоката Бардина Романа Ілліча як представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев