Справа № 201/6258/24
Провадження № 2/201/423/2025
Іменем України
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
29.05.2024 АТ «Акцент-банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-4).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16.01.2020 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» (надалі - Умови та Правила) з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачеві надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у АТ «Акцент-банк» разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві, всі основні умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту.
АТ «Акцент-банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши кредит відповідачу. Відповідач не сплачував своєчасно грошові кошти за кредитом, відсотками та іншими витратами, в результаті чого станом на 07.05.2024 утворилась заборгованість - 84468,86 грн, з яких: 45770,61 грн - заборгованість за кредитом; 38698,25 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач позовні вимоги не визнав. 10.10.2024 представник відповідача - адвокат Старовойтова О.Е. (діє на підставі ордеру від 18.01.2024 - а.с. 86) надала відзив на позовну заяву (а.с. 65 - 85), у якому зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи паперові копії кредитних договорів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Позивачем в якості доказу надано Паспорт споживчого кредиту, який відповідачем не підписаний. Згідно вказаного паспорта умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У Паспорті споживчого кредиту міститься припис про те, що інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 01.07.2021, і, отже, цей паспорт не може слугувати доказом погодження між сторонами умов надання кредиту на строк після 01.07.2021.
Паспорт споживчого кредиту фактично становить собою інформацію, яка надається споживачу до укладення кредитного договору, тому не підтверджує обставини погодження між сторонами умов кредитного договору.
Відповідач ставить під сумнів паперові копії таких наданих до суду електронних доказів - як Паспорт споживчого кредиту. Стверджує, що не укладав договору в електронній формі, а його копія і копія паперового паспорта споживчого кредиту не містять його підпису. Позивачем не надано доказів одержання відповідачем платіжної картки саме 16.01.2020, а з наданих позивачем доказів вбачається, що грошові кошти були переведені на картку 10.12.2020, тобто через значний час після підписання Анкети-заяви та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», яку підписано ще 16.01.2020 та перевірки банком наданих документів згідно п. 2.1.1.2.3. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
Підписанням анкети заяви від 16.01.2020 відповідач тільки ознайомилася з умовами кредитування в АТ «Акцент-Банк», що не є тотожним отриманню кредиту. Позивачем не надано інформації про отримання відповідачем банківської картки при підписанні Анкети-заяви від 16.01.2020.
На підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу за спірним договором та наявності у відповідача боргу за цим договором позивач надав розрахунок заборгованості. Докази того, що відповідачем отримані грошові кошти від банку в матеріалах справи відсутні.
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинними документами, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, є внутрішнім документом позивача та не місить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачеві, на який строк, а також правильність нарахування відсотків позивачем.
Надані позивачем документи, не визнаються відповідачем, а інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданих відповідачу кредитних коштів та розмір її заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором, банком не надані.
Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У встановлений судом строк представник позивача своїм правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Рух справи.
Ухвалою судді Наумової О.С. від 03.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 56).
В судові засідання, призначені на 01.07.2024, 03.09.2024, 10.10.2024, 21.11.2024, 06.02.2025 і на 25.02.2025 представник позивача не з'явився, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові. При цьому, представником позивача Шкапенко О.В. (діє на підставі довіреності № 22908652-К-Н-О від 23.01.2024р., а.с. 48 - 49) подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, також представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення судом (а.с. 51 зворот).
В заяві до суду від 21.11.2024 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Старовойтова О.Е. просила проводити розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву від 10.10.2024 (а.с. 92 - 93).
З урахуванням заяв представника позивача та представника відповідача, суд у відповідності до положень ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалив рішення в судовому засіданні за відсутності обох сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Підстав для ухвалення у справі заочного рішення суду немає, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, у справі наявний відзив на позову, якому буде дана належна оцінка поряд з іншими доказами та обставинами у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 16.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим ним була підписана анкета-заява б/н від 16.01.2020 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Як видно з копії анкети-заяви від 16.01.2020 вона підписана не за допомогою електронного цифрового підпису а власноруч (а.с. 9).
В анкеті-заяві зазначено, що позичальник згоден з тим, що дана Заява разом а Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг, згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-banfc.com.ua. Зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися а їх змінами на сайті Банку www.a-tartk.сom.ua
Також підтверджує, що ознайомлений і згоден з умовами та правилами надання послуги накопичення скарбничка і згоден оформити дану послугу.
Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту роз'яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування мною отриманий.
Згідно з довідкою АТ «Акцент-банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до вересня місяця 2026р. (а.с. 30).
Відповідно до довідки АТ «Акцент-банк» за кредитним договором від 16.01.2020, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 16.01.2020 по 07.05.2024 здійснювались зміни лімітів по картці, а саме: 16.01.2020 - за ініціативою ОСОБА_1 встановлено ліміт розміром 0,00 грн; 10.12.2020 - збільшено ліміт банком до 45 000,00 грн; 10.12.2020 - за ініціативою ОСОБА_1 збільшено ліміт до 45 000,00 грн; 06.02.2022 - зменшено ліміт банком до 43 940,00 грн; 23.02.2024 - збільшено ліміт банком до 45 800,00 грн (а.с. 31).
Користування ОСОБА_1 для власних потреб кредитною карткою № НОМЕР_2 підтверджується випискою по картці від 07.05.2024, наданою АТ «Акцент-банк» (а.с. 11 - 29).
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 16.01.2020, укладеного між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 , станом на 07.05.2024 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 84468,86 грн, з яких 45770,61 грн - заборгованість за кредитом, 38698,25 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 5-8).
Також у розрахунку вказано, що проценти за користування кредитом становлять 44,4 % (процентна ставка поточна), 88,8 % процентна ставка прострочена.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як видно з копії анкети-заяви від 16.01.2020 вона підписана не за допомогою електронного цифрового підпису, а відповідачем власноруч (а.с. 9).
Тому суд не приймає доводи відповідача про те, що він уклав договір за правилами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У анкеті-заяві, відповідач підтвердив згоду на те, що підписана анкета-заява разом з запропонованими йому для ознайомлення Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9).
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком (а.с. 33 - 40).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
При винесені рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості яка станом на 07.05.2024, яка становить 8468,86 грн., з яких 45770,61 грн - заборгованість за кредитом; 38698,25 грн - заборгованість по відсоткам.
Частина 5 ст. 263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими обставина справи та наявними у справі доказами.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів користування кредитною картою «Універсальна», «Універсальна gold», «Зелена», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
Щодо Умов і Правил надання банківських послуг
Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана відповідачем, відсутня строчка щодо розміру кредитного ліміту (не вказано який розмір ліміту бажає отримати клієнт банку та який розмір кредитного ліміту йому погоджений банком), також відсутні відомості про фактичне отримання відповідачем кредитної картки зі строком її дії, не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 9).
Суд зазначає, що будь-яких доказів щодо отримання відповідачем кредитної картки зі встановленням кредитного ліміту, як про це зазначає позивач у позовній заяві, а також доказів, які б містити відомості щодо розміру використаних відповідачем кредитних коштів матеріали справи не містять.
Витягом з Тарифів користування кредитною картою «Універсальна», «Універсальна gold», «Зелена» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні норми містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 у справі № 182/1806/17 банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому з матеріалів справи не вбачалось, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З тих же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з Тарифів банку, оскільки вони також не містять підпису позичальника.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань
При цьому визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Банк не довів, що саме надані ним Умови та Правила надання банківських послуг, а також витяг з Тарифів банку є складовою кредитного договору і що саме їх відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Саме таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17, які в силу ч. 2 ст. 416 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.
Щодо наданого банком розрахунку заборгованості позивача слід також зауважити, що Постановою Національного банку України № 75 від 04.07.2018р. затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Відповідно до п. 59 Положення № 75 банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них.
Згідно з п.п. 61, 62 Положення № 75 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед банком, останнім представлений суду документ найменований, як «розрахунок заборгованості за договором» (а.с. 5 8), яка в розумінні вищенаведених Положень № 254 та № 75 не є первинним документом (випискою по рахунку) оформленою у відповідності до ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не може вважатися обов'язковим документом - випискою з розрахунку боржника, дослідивши який, суд зможе встановити заборгованість відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем у частині узгодження процентів а кредитом, а тому позовні вимоги банку у частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом є необґрунтованими і тому не підлягають задоволенню.
Щодо паспорта споживчого кредиту
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами:
першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін;
зазвичай правочин фіксується в одному документі.
Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Щодо тіла кредитку
Позивачем надана суду виписка по картці ОСОБА_1 (а.с. 11 - 29).
Отримання відповідачем тіла кредиту в розмірі 45770,61 грн. підтверджується випискою по картці, відповідачем не спростовано те, що він кредит не отримував
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника, якій надано оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Відповідно до виписки з особового рахунку (виписка по картці), ОСОБА_1 активно користувалась кредитним лімітом з березня 2021 року по лютий 2024 року, здійснюючи перекази коштів, розрахунки у відділеннях магазинів, зняття готівки, сплачуючи послуги тощо (а.с. 11 - 14).
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» тіла кредиту у розмірі 45770,61 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову частково, з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (3028,00 грн * 54,19 % = 1640,87 грн (а.с. 50).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором б/н від 16.01.2020 станом на 07.05.2024 у розмірі 45770,61 грн - заборгованості за тілом кредиту.
У задавнені іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 1640,87 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 28 лютого 2025 року.
Суддя Наумова О.С.