адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про залишення позовної заяви без розгляду
12.11.2024 Справа № 917/1061/20
м. Полтава
за позовною заявою Заступника прокурора Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтава, 7, м. Полтава, 36000
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м. Полтава, 36039
2.Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина", вул. Калантаївська, 97, смт. Котельва Полтавська область, 38600
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Опішнянська селищна рада, вул. Перемоги, 3, смт. Опішня, Зіньківського району Полтавської області, 38164
про визнання недійсними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява Заступника прокурора Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 10167-СГ від 02.10.2017р., № 10168-СГ від 02.10.2017р., № 10169-СГ від 02.10.2017р.; визнання недійсними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі від 27.02.2007 та внесення змін до них; зобов"язання повернути земельні ділянки Батьківській сільській раді.
Ухвалою суду від 28.07.2020 прийнято позову заяву до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Батьківську сільську раду.
Ухвалою суду від 26.05.2022 р. замінено третю особу Батьківську сільську раду на Опішнянську селищну раду.
У клопотанні (вх. № 3323 від 26.05.2022) прокурор пункт 6 позовних вимог виклав в іншій редакції та просить зобов'язати Сільськогосподарського виробничий кооператив "Батьківщина" повернути земельні ділянки площею 2,0063 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0101; площею 22,5529 га, кадастровий номер 5321380700:00:011:0100; площею 52,5814 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0100, що знаходяться на території Батьківської сільської ради у розпорядження Опішнянської селищної ради.
11.04.2024 відповідач 2 подав клопотання (вх.№ 4983) про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, посилаючись на те, між ним та Опішнянською селищною радою 26.01.2024 р. укладено додаткові угоди про продовження договорів оренди землі від 27.02.2007 та внесення змін до них (земельні ділянки з кадастровими номерами 5321380700:00:010:0101; 5321380700:00:011:0100; 5321380700:00:010:0100).
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, що має наслідком залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.
За приписами частин 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
В свою чергу, Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України.
Згідно із п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України “Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру»). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру»).
Аналіз положень частин 3, 4 та 5 ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 45, 46, 47), у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 34, 36, 50) Великої Палати Верховного Суду.
Отже, системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України "Про прокуратуру", полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб'єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатися до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та в подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.
Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор. Між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України "Про прокуратуру", фактично наділяє прокурора правом в окремих випадках здійснювати захист інтересів держави, звертаючись до суду з відповідними позовами в інтересах останньої виключно в особі компетентних суб'єктів владних повноважень.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст. 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 року у справі № 910/6144/18 та від 06.08.2019 року у справі № 912/2529/18.
При цьому суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене вище, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу, який має відповідні повноваження щодо вчинення дій, направлених на захист прав та охоронюваних законом інтересів, про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд має дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Наведену правову позицію Верховним Судом, зокрема, викладено в постанові від 25.02.2021 року у справі № 910/261/20.
Обгрунтовуючи правові підстави звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор посилається на те, що 27.02.2007 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Батьківщина» Котелевського району Полтавської області та Зіньківською районною державною адміністрацією укладено три договори оренди земельних ділянок:
- площею 2,0063 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0101;
- площею 22,5529 га, кадастровий номер 5321380700:00:011:0100;
- площею 52,5814 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0100.
Дані земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів на території Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Термін дії договору 10 років.
Вищезазначені земельні ділянки відносяться до земель колективної власності відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ № 15, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 від 29.01.1996, виданого Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Карла Маркса.
04.10.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Батьківщина» Котелевського району Полтавської області укладено три додаткові угоди до договорів оренди землі від 27.02.2007 та внесення змін до них, якими передано СВК “Батьківщина» в оренду земельні ділянки площею 2,0063 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0101; площею 22,5529 га, кадастровий номер 5321380700:00:011:0100 та площею 52,5814 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0100. Термін дії договорів 7 років.
Вказані правочини, як зазначає прокурор, суперечать вимогам Закону, а саме, укладені особою, яка не має законних підстав для розпорядження спірними земельними ділянками колективної власності, оскільки нормою статті 122 Земельного кодексу України Держземагентство України, його територіальні органи наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.
Посилаючись на ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів, прокурор зазначає, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Отже, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області поза межами повноважень, безпідставно передало в оренду СВК “Батьківщина» земельні ділянки площею 2,0063 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0101; площею 22,5529 га, кадастровий номер 5321380700:00:011:0100 та площею 52,5814 га, кадастровий номер 5321380700:00:010:0100, перейнявши повноваження Зіньківської районної державної адміністрації.
Враховуючи те, що спірні земельні ділянки на час укладення додаткових угод від 04.10.2017, належали до колективної власності, прокурор стверджує, що у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відсутні повноваження розпоряджатись ними шляхом надання в оренду, а тому є підстави для визнання спірних правочинів недійсними.
Прокурор також зазначає, що з 01.01.2019 року набрав чинності Закон України від 10.07.2018 №2498 - VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», яким у Законі України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» доповнено статтею 14-1, згідно якої у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
На виконання вимог вищевказаного законодавства, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно 30.08.2019 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельні ділянки з кадастровими номерами 5321380700:00:010:0100; 5321380700:00:010:0101 та 5321380700:00:011:0100, зареєстровано право власності за Батьківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області.
Таким чином, як зазначає прокурор, спірні земельні ділянки підлягають поверненню Батьківській сільській раді.
Разом з цим, посилаючись на ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель», згідно якої здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, прокурор зазначає, що оскільки відповідачем у справі є орган контролю - Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, а Зіньківська районна адміністрація на час пред'явлення позову вже не має права розпоряджатися земельними ділянками, а інший орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави як позивач.
Звернення заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави до суду з позовною заявою, як зазначено в позові, спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, передачі в оренду земельних ділянок.
В поясненнях (вх. № 7864 від 23.07.2020) прокурор зазначив, що Батьківська сільська рада на час виникнення спірних правовідносин не мала повноважень розпоряджатися спірними земельними ділянками, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави, як позивач.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 15-2 Земельного кодексу України (в редакції станом 25.06.2020 - дата звернення з позовом до суду), до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі, за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, далі - Положення).
За вимогами п.п. 25-1 п. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань:
організовує та здійснює державний нагляд (контроль):
(а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:
- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно - правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Згідно п. 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, органом державної влади, до повноважень та функцій якого належить здійснення контролю за дотриманням суб'єктами, у т.ч. органами державної влади та юридичними особами, земельного законодавства загалом та у процесі укладення цивільно-правових договорів і надання у користування/оренду зокрема, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
Позовна заява прокурора та додані до неї документи не містять доказів проведення Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області перевірки дотримання відповідачами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття відповідачем 2 права на спірні земельні ділянки, а також складення за результатами перевірки відповідного акту. Вищезазначені дії Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, як органом контролю, не вчинялись.
Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, як сторона додаткових угод від 04.10.2017 про поновлення договорів оренди землі від 27.02.2007 року, з позовами щодо визнання цих угод недійсними в судовому порядку не зверталось. Матеріали справи також не містять звернень прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області щодо звернення до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області не заявляло про виявлення ним порушень земельного законодавства в процесі укладення спірних угод, а також про наявність будь-яких перешкод для здійснення захисту інтересів держави самостійно чи неможливість вчинення відповідних дій внаслідок інших обставин.
Прокурор в позові не зазначив, яким чином діями відповідачів (спірними наказами та додатковими угодами про поновлення договорів оренди землі), порушено інтереси держави, і як за результатами судового розгляду інтереси держави буде захищено шляхом повернення спірних земельних ділянок Батьківській сільській раді Зіньківського району Полтавської області, яка станом на дату звернення з позовом до суду є розпорядником земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5321380700:00:010:0100; 5321380700:00:010:0101 та 5321380700:00:011:0100, до компетенції якої віднесені повноваження щодо захисту прав та інтересів територіальної громади на землю.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 910/1062/18 зазначено, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого по суті.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Враховуючи вищезазначене, клопотання відповідач 2 (вх. № 4983 від 11.04.2024) про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є безпідставним і задоволенню судом не підлягає.
Судом роз'яснюється, що відповідно до п. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. ст. 226, 234-235 ГПК України господарський суд, -
Позовну заяву Заступника прокурора Полтавської області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 10167-СГ від 02.10.2017р., № 10168-СГ від 02.10.2017р., № 10169-СГ від 02.10.2017р.; визнання недійсними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі від 27.02.2007 та внесення змін до них; зобов"язання повернути земельні ділянки - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ч.3 ст.226, ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Солодюк О.В.