28 лютого 2025 року Справа № 915/1342/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Б 24» (54017, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 59-а, офіс 17; ідентифікаційний код 38009771)
про: стягнення 31320,00 грн,
Суть спору:
30.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 30.10.2024 (вх. № 13269/24) (з додатками), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б 24» (54017, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 59-а, офіс 17, код ЄДРПОУ: 38009771) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1 поверх 9, код ЄДРПОУ: 31316718) попередню оплату за товар у розмірі 31 320,00 грн. (тридцять одна тисяча триста двадцять гривень 00 копійок).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б 24» (54017, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 59-а, офіс 17, код ЄДРПОУ: 38009771) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1 поверх 9, код ЄДРПОУ: 31316718) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі гривень двадцять вісім гривень 00 копійок).
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: платіжного доручення № НВП-174293 від 30.03.2020; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» № 3152 від 25.01.2022; акта звірки взаємних розрахунків (підписаний одноособово позивачем); застосування норм статей 11, 202, 205, 251, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 656, 663, 664, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що 27.03.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Б 24» було виставлено рахунок-фактуру Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» № 9, на оплату товару (медичних масок багаторазових) на загальну суму 31 320,00 грн. 30.03.2020 р. на виконання умов рахунку від 27.03.2020 р. № 9, ТОВ «Нова пошта» здійснило оплату на рахунок ТОВ «Б 24», за товар у розмірі 31 320,00 грн. Проте, від ТОВ «Б 24» товар на загальну суму 31 320,00 грн. не надано. Представники ТОВ «Нова пошта» звертались до ТОВ «Б 24» в телефонному режимі з вимогою повернути попередньо сплачені ТОВ «Нова пошта» кошти у розмірі 31 320,00 грн., однак, відповідач жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору. Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Ухвалою суду від 18.11.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1342/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 19.11.2024 о 01:10, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 у справі № 915/1342/24 позивач отримав 19.11.2024.
Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610209080896). Оскільки приписами ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, суд вважав за необхідне повторно скерувати на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 у справі № 915/1342/24, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».
Копія ухвали суду від 18.11.2024, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 04.02.2025 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610225304303).
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній особі у встановленому процесуальним законом порядку.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 у справі № 915/1342/24 є 04.02.2025.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 18.11.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Копію вказаної ухвали слід вважати врученою відповідачу 04.02.2025.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 19.02.2025 включно.
Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи неможливість у вказаний період констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, суд вважав за можливе та необхідне розглянути справу № 915/1342/24 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б 24» було досягнуто домовленості про поставку відповідачем позивачу медичних масок багаторазових на загальну суму 31 320,00 грн. Строк поставки товару передбачено протягом 7 календарних днів, з дня попередньої 100% оплати за товар покупцем, згідно отриманого рахунку від постачальника.
На виконання зазначеної домовленості 27.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Б 24» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» рахунок-фактуру № 9, на оплату товару (медичних масок багаторазових) на загальну суму 31 320,00 грн.
З пояснень позивача вбачається, що даний рахунок, перебував в архіві Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» у м. Києві, однак при переміщенні архівних справ, наразі, даний рахунок, значиться як втрачений, що унеможливлює його надання позивачем як доказу до суду.
Разом із тим, матеріали справи свідчать про те, що 30.03.2020 із посиланням на зазначений рахунок № 9 від 27.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» здійснило оплату на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Б 24» грошових коштів у розмірі 31 320,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано суду копію платіжного доручення № НПВ-174293 від 30.03.2020.
Проте, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Б 24» товар (медичні маски багаторазові) на загальну суму 31 320,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» в терміни, що були обумовлені сторонами, не надійшов та видаткові накладні від постачальника так і не були отримані бухгалтерією покупця.
15.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Б 24» листа № 3152 від 25.01.2022 з Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2021 (в якому відображено вищевказану оплату) та з проханням в найкоротші терміни підготувати видаткові накладні згідно оплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» та відправити їх разом з підписаним Актом звірки з будь-якого відділення ТОВ «Нова пошта» по шаблону внутрішнього відправлення.
Відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, перерахованих в якості попередньої оплати.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо наявності у відповідача обов'язку повернути позивачу грошові кошти у відповідній сумі.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- платіжне доручення № НВП-174293 від 30.03.2020;
- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» № 3152 від 25.01.2022;
- акт звірки взаємних розрахунків (підписаний одноособово позивачем).
Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 31 320,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжне доручення № НВП-174293 від 30.03.2020.
Відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару позивачу не виконав, ні в обумовлений сторонами строк, ні станом на час розгляду справи по суті. Доказів іншого матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; дво- чи багатосторннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення передачі покупцю оплаченого останнім товару закон покладає на продавця.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.
Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем отримано попередню оплату за товар на суму 31 320,00 грн, проте обумовлений сторонами товар покупцеві не поставлено.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем позивачу обумовленого договором товару, або доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів попередньої оплати на суму 31 320,00 грн та реагувань на письмове звернення товариства, а отже, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю « Б 24» грошових коштів попередньої оплати є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням даного позову в повному обсязі, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б 24» (54017, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 59-а, офіс 17; ідентифікаційний код 38009771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718) попередню оплату за товар у розмірі 31 320,00 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Б 24» (54017, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 59-а, офіс 17; ідентифікаційний код 38009771).
Повне рішення складено та підписано судом 28.02.2025.
Суддя О.Г. Смородінова