79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.02.2025 Справа № 914/72/25
м.Львів
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів», м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову 166828,82 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники сторін: не викликались
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів» про стягнення 166828,82 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без руху.
17.01.2025, за вх.№1358/25, від позивача поступила заява про усунення недоліків, з згідно якої просить стягнути з відповідача на його користь 166828,82 грн заборгованості, з якої: 155400,00 грн основного боргу, 2226,10 грн 3% річних, 9202,72 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 22.01.2025, суд постановив відкрити провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені цією ухвалою.
Ухвалу суду від 22.01.2024 надіслано позивачу на адресу місця проживання останнього, яка зазначена у позовній заяві, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. Згідно відстеження на сайті АТ «Укрпошта» за штрих-кодовим ідентифікатором 0601105071446, ухвала суду від 22.01.2025 вручена позивачу - 27.01.2025.
Ухвалу суду від 22.01.2024 надіслано відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. Згідно відстеження на сайті АТ «Укрпошта» за штрих-кодовим ідентифікатором 0601105073422, ухвала суду від 22.01.2025 вручена відповідачу - 28.01.2025.
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд даної справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішення справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Правова позиція позивача.
На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів» у липні 2024 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано послуги екскаватора на загальну суму 155400 грн. включно з ПДВ.
Надані послуги прийняті ТОВ «Сіті Комфорт Львів» і оформлені Актами надання послуг (виконання робіт): від 05.07.2024 №124 на суму 41400 грн., від 15.07.2024 №126 на суму 73200 грн., від 22.07.2024 №129 на суму 36000 грн., від 24.07.2024 №133 на суму 4800 грн., які підписані обома сторонами.
Підписанням зазначених актів ТОВ «Сіті Комфорт Львів» підтвердило відсутність в останнього будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт, жодних недоліків не виявлено, а відтак роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Відповідно до вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 склав податкові накладні: від 05.07.2024 №5 на суму 41400 грн., в тому числі ПДВ 6900,00 грн.; від 15.07.2024 №7 на суму 73200 грн., в тому числі ПДВ 12200,00 грн.; від 22.07.2024 №10 на суму 36000 грн., в тому числі ПДВ 6000,00 грн.; від 24.07.2024 №14 на суму 4800 грн., в тому числі ПДВ 800,00 грн., які зареєстровано органами ДПС в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач вважає, що ТОВ «Сіті Комфорт Львів» свої зобов'язання не виконало, оскільки за надані послуги досі не розрахувалося.
Таким чином, у ТОВ «Сіті Комфорт Львів» виникла заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 на суму 155400 грн. за надані послуги екскаватора згідно з Актами надання послуг (виконання робіт) від 05.07.2024 №124, від 15.07.2024 №126, від 22.07.2024 №129, від 24.07.2024 №133
За прострочення виконання зобов'язань позивач нараховує відповідачу 2226,10 грн. 3% річних та 9202,72 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.
Обставини справи.
Між сторонами у справі досягнуто домовленості щодо надання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Комфорт Львів» у липні 2024 року послуг екскаватора.
Актами надання послуг(виконання робіт) від 05.07.2024 №124 на суму 41400 грн., від 15.07.2024 №126 на суму 73200 грн., від 22.07.2024 №129 на суму 36000 грн., від 24.07.2024 №133 на суму 4800 грн., надані послуги прийняті, що підтверджується підписами обох сторін. Позивач належним чином склав податкові накладні №5 від 05.07.2024 на суму 41400 грн, №7 від 15.07.2024 на суму 73200,00 грн, №10 від 22.07.2024 на суму 36000,00 грн, №14 від 24.07.2024 на суму 4800,00 грн.
Таким чином, як вказує позивач заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 155400,00 грн.
Станом на дату ухвалення рішення відповідачем до матеріалів справи не подано доказів сплати спірної суми позивачу.
Відтак, позивачем просить суд стягнути з відповідача 155400 грн. основного боргу, 2226,10 грн. 3% річних та 9202,72 грн інфляційних втрат в порядку ст.625 Цивільного кодексу України.
Оцінка суду.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з надання послуг в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Судом встановлено, що сторонами у справі вчинено правочин, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг та регулюється положеннями Глави 63 ЦК України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підписання відповідачем актів наданих послуг (виконаних робіт), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи, а саме Актами надання послуг (виконання робіт): від 05.07.2024 №124 на суму 41400 грн., від 15.07.2024 №126 на суму 73200 грн., від 22.07.2024 №129 на суму 36000 грн., від 24.07.2024 №133 на суму 4800 грн., які підписані обома сторонами, підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 155400 грн.
Підписанням зазначених актів ТОВ «СІТІ КОМФОРТ ЛЬВІВ» підтвердило відсутність в останнього будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт, жодних недоліків не виявлено, а відтак роботи виконано належним чином і в погоджений строк.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з наданих до суду Актів надання послуг (виконання робіт): від 05.07.2024 №124 на суму 41400 грн., від 15.07.2024 №126 на суму 73200 грн., від 22.07.2024 №129 на суму 36000 грн., від 24.07.2024 №133 на суму 4800 грн., зазначені Акти не містять погоджених сторонами строків оплати наданих послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки судом встановлено, що між сторонами у справі не існувало домовленості щодо строку оплати замовником за надані виконавцем послуги, а відтак, до застосування підлягає ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять вимоги (претензії) позивача, яка б адресовувалась відповідачу з визначенням строку на оплату наданих послуг в порядку ч.2 ст.530 ГПК України.
Таким чином, на день подання позовної заяви строк оплати у відповідача за надані позивачем послуги згідно з Актами надання послуг (виконання робіт): від 05.07.2024 №124, від 15.07.2024 №126, від 22.07.2024 №129, від 24.07.2024 №133 - не настав.
Інших доказів встановлення сторонами строку виконання замовником зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять. Відтак позов подано передчасно.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 155400,00 грн основного боргу.
Відмова у задоволенні основної вимоги позову, в даному випадку, зумовлює відмову у задоволенні похідних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Судові витрати.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача, оскільки в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст.2, 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 28.02.2025.
Суддя Кітаєва С.Б.