27.02.2025 Справа№914/2954/24
За позовом:Фізичної особи-підприємця Бєлаша Василя Володимировича, Волинська обл., с. Самари-Оріхове
до відповідача:Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Шинкарука Віталія Вікторовича, Волинська обл., c. Самари-Оріхові,
а також, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Антимонопольного комітету України, м. Київ
про:визнання недійсним та скасування рішення
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники учасників справи:
від позивача:Булат Н.О. - адвокатка;
від відповідача:не з'явився;
від третіх осіб:не з'явились.
Фізична особа-підприємець Бєлаш Василь Володимирович (надалі - Позивач, ФОП Бєлаш В.В.) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення.
Ухвалою від 03.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 13.01.2025.
Ухвалою від 13.01.2025 залучено Шинкарука Віталія Вікторовича (надалі - Третя особа-1) до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче засідання у справі відкладено на 03.02.2025.
Ухвалою від 03.02.2025 частково задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб (вх. №386/25 від 30.01.2025), залучено Антимонопольний комітет України (надалі - Третя особа-2) до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання у справі відкладено на 27.02.2025.
У підготовче засідання 27.02.2025 представниця позивача з'явилася, подала клопотання із доказами надіслання заяв по суті справи третій особі (вх. №3257/25 від 06.02.2025), додаткові пояснення (вх. №5051/25 від 26.02.2025), клопотання про залучення третьої особи (вх. №799/25 від 26.02.2025), а також заяву про забезпечення позову (вх. №800/25 від 26.02.2025).
Представник відповідача у підготовче засідання 27.02.2025 не з'явився, подав заяви із доказами надіслання відзиву третім особам (вх. №2920/25 від 04.02.2025 та вх. №3366/25 від 07.02.2025), а також клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. №5161/25 від 27.02.2025).
Третя особа-1 не забезпечила явку повноважного представника у підготовче засідання 27.02.2025.
Представник третьої особи-2 не з'явився у підготовче засідання 27.02.2025, подав пояснення у справі (вх. №4900/25 від 25.02.2025).
Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає таке.
Згідно із пунктами 1, 3, 6 частини 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до пунктів 10, 19 частини 2 статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У ході проведення підготовчого засідання суд розглядав клопотання позивача про залучення третьої особи (вх. №799/25 від 26.02.2025). Ухвалою від 27.02.2025 у задоволенні відповідного клопотання було відмовлено.
Також, суд розглядав заяву позивача про забезпечення позову (вх. №800/25 від 26.02.2025).
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що відповідачем внесено ФОП Бєлаша В.В. до зведених відомостей рішень органів АМКУ про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, що є підставою для відмови замовниками процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій позивача. Зазначене перешкоджає його участі у публічних закупівлях, суттєво обмежує господарську діяльність та призводить до непоправних економічних втрат. Заявник вказує, що навіть у разі визнання недійсним оспорюваного рішення, він буде позбавлений права участі у закупівлях до набрання законної сили рішенням суду та не зможе ефективно захистити чи поновити таке право, оскільки втрати суб'єкта господарювання складно оцінити та компенсувати.
Підставою заяви про забезпечення позову вказано також загрозу нарахування пені на штраф і суттєві фінансові втрати. Позивач зауважує, що якщо особа вирішує оскаржувати рішення АМКУ чи судове рішення про стягнення штрафу, то пеня буде нараховуватися у період після завершення розгляду справи судом першої інстанції та до початку перегляду цього рішення судом апеляційної інстанції, а також у проміжку часу між датою постанови апеляції та ухвалою касаційного суду про відкриття касаційного провадження. На його думку, наведене нівелює право особи на оскарження рішення без понесення додаткових майнових втрат, а також означає, що суб'єкту господарювання легше погодитися з рішенням АМКУ та сплатити штраф, ніж відстоювати свої порушені права. У разі затяжного судового розгляду і подальшого перегляду справи пеня може досягти суми самого штрафу, що виключатиме ефективний судовий захист та нівелюватиме саме право на оскарження.
Зважаючи на викладене вище, ФОП Бєлаш В.В. просить забезпечити позов до набрання законної сили рішенням суду у даній справі шляхом зупинення дії рішення відповідача №63/133-р/к від 17.10.2024.
У підготовчому засіданні представниця позивача підтримала відповідну заяву та просила задовольнити її повному обсязі.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Заходи забезпечення позову перелічені у статті 137 ГПК України, згідно із пунктом 10 якої позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон № 2210-III) незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Зі змісту заяви позивача вбачаться, що він просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача №63/133-р/к від 17.10.2024, посилаючись при цьому на частину 5 статті 60 Закону №2210-III.
Суд зазначає, що згідно із частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова-вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення №63/133-р/к від 17.10.2024, прийнятого адміністративною колегією відповідача у межах справи №63/4-01-23-2023.
Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідне рішення є незаконним та необґрунтованим, адже має імовірнісний характер, ґрунтується на припущеннях, а не беззаперечно встановлених фактах, та є таким, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, які доводять антиконкурентну узгоджену поведінку. Окрім цього, розгляд справи №63/4-01-23-2023 здійснювався відповідачем з порушенням права позивача на ознайомлення з матеріалами такої справи. Відповідач не дослідив усіх обставин та перетинів ринків, не визначив товарні, територіальні (географічні), часові межі ринку, на яку вставлено порушення без чого неможливо стверджувати про наявність шкоди інтересам таких ринків.
З урахуванням цього, суд звертає увагу на те, що згідно із пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-III, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі Антимонопольного комітету України у розділі «Діяльність у сфері державних/публічних закупівель» містяться зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 50 Закону №2210-III), які стосувались спотворення результатів торгів. Після спливу трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.
Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів. Натомість, забезпечення позову у пропонований позивачем спосіб призводить до продовження ним діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Зважаючи на предмет та підстави позову у цій справі, а також на обраний позивачем захід забезпечення позову, суд доходить висновку, що задоволення заяви ФОП Бєлаша В.В. про зупинення дії оскаржуваного рішення фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване ФОП Бєлашом В.В. рішення до прийняття судового рішення є чинним.
За таких умов, задоволення заяви про забезпечення позову суперечитиме частині 11 статті 137 ГПК України.
Вказані вище висновки суду узгоджуються із висловленими Верховним Судом правовими позиціями, які викладені у постановах від 04.09.2024 у справі №904/5133/23, від 29.11.2024 у справі №922/2921/24.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 зазначав, що частина 5 статті 60 Закону №2210-III є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову.
Позивачем не наведено достатніх підстав для зупинення судом оскаржуваного рішення на підставі частини 5 статті 60 Закону №2210-III, не повідомлено про обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся до суду в разі задоволення відповідного позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору.
Суд також зазначає, що у частині 4 статті 60 Закону №2210-III йдеться про зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, тоді як внесення останнім даних до зведених відомостей законодавчо не визначається як виконання (складова виконання) цього рішення, а, отже, не може бути й зупинене в процесі такого виконання (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/14429/21).
Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову(вх. №800/25 від 26.02.2025) слід відмовити.
Керуючись статтями 136-140, 144, 177, 182, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Бєлаша Василя Володимировича про забезпечення позову (вх. №800/25 від 26.02.2025) у справі №914/2954/24 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.
Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повна ухвала складена та підписана 28.02.2025.
Суддя Крупник Р.В.