вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2274/23
Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ»
про стягнення 25 241,67 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» (далі - відповідач) про стягнення 25 241,67 грн збитків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2023 відкрито провадження у справі № 911/2274/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
За результатами процедури закупівлі 10.04.2020 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» (далі - Підрядник) укладено Договір № 256-ІІІ-20 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Підрядник, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, на свій ризик, зобов'язувався виконати та здати роботи «Обладнання охоронною сигналізацією об'єктів метрополітену. Приміщень в електродепо «Оболонь» (встановлення систем аварійної сигналізації та антен, код 45312000-7 за ДК 021:2015)», (надалі - Роботи), а Замовник зобов'язується виконані належним чином Роботи прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 3.2 Договору договірна ціна (вартість) робіт та сума Договору становить - 151 450,0 грн, в тому числі ПДВ 20% - 25 241,67 грн та визначається в Договірній ціні з відповідними кошторисними розрахунками до неї (додаток 2 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 року включно (п.8.1 Договору).
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт з моменту отримання письмового повідомлення Замовника про початок виконання робіт, за умови виконання вимог п. п. 3.2.2. Письмове повідомлення, з урахуванням вимог п. 11.14 Договору, направляється Замовником Підряднику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (при цьому копія повідомлення направляється Замовником Підряднику електронною поштою), з обов'язковим повідомленням Підрядником Замовника про отримання повідомлення факсом або електронною поштою (копія заявки служби сигналізації КП «Київський метрополітен» від 17.07.2020 № 16/10-791 (з доказами направлення додається).
Відповідно до п. п. 6.1.5, 6.1.6 Договору Замовник зобов'язувався прийняти виконані належної якості Роботи за Актом № КБ-2в та Довідкою № КБ-3 та здійснити розрахунок за виконанні Роботи своєчасно та в повному обсязі.
24.12.2020 КП «Київський метрополітен» було прийнято виконані належної якості Роботи за Актом № КБ-2в та Довідкою № КБ-3 (додаються) та здійснено розрахунок за виконанні Роботи своєчасно та в повному обсязі (платіжне доручення № 11015 від 29.12.2020 - додається).
Відповідно до п. п. 11.3, 11.4 Договору Підрядник є платником податку на прибуток на загальних підставах та Замовник є платником податку на прибуток на загальних підставах.
Умовами п. 6.3.10 Договору визначено, що Підрядник зобов'язувався надати Замовнику належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладених (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України та оформляти всі первинні документи передбачені цим Договором, дотримуючись вимог чинного законодавства. Згідно п. 11.5.1 Договору Підрядник зобов'язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування), зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її Замовнику за його вимогою, відповідно до ст. 201.10 Податкового кодексу України.
У разі, якщо Підрядник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок коригування) в ЄРПН та/або не надав її Замовнику за його вимогою. Підрядник зобов'язаний сплатити на користь Замовника штраф у розмірі суми ПДВ, яку Замовник фактично сплатив в складі перерахування коштів Підряднику, але який не було включено до податкового кредиту у зв'язку з порушенням Підрядником своїх зобов'язань щодо реєстрації податкової накладеної (розрахунку коригування) в ЄРПН та/або надання її Замовнику.
Згідно п. 11.5.2. Договору у разі, якщо Підрядник не працює за допомогою програми «M.E.Doc IS», він повідомляє про дату реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та дату/номер виписаних податкових накладних.
Як стверджує позивач, відповідачем не здійснено реєстрацію податкової накладної, у зв'язку з чим, керуючись п. 201.10. Податкового кодексу України та на підставі п. 11.5.1 Договору позивач направив відповідачу вимогу № 19/23-258 від 31.05.2021 щодо надання замовнику зареєстровану в ЄРПН податкову накладну. Проте, вимога залишена відповідачем без виконання.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовною заяву про стягнення 25 241,67 грн, збитків на підставі п. 11.5.1 Договору.
Відповідач в ході розгляду спору відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Як зазначено судом вище, п. 11.5.1 Договору передбачено, зокрема, що відповідач зобов'язується скласти податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, а, у разі порушення даного зобов'язання, сплатити позивачу штраф у розмірі суми незареєстрованого податкового кредиту.
Однак, відповідачем в установленому законом порядку не надано витребувану позивачем податкову накладну та не надано до суду доказів її реєстрації.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем п. 11.5.1 Договору.
Відповідно до п. 201.16. Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 Податкового кодексу України.
У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому пункту 201.11. статті 201 Податкового кодексу України, документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
За змістом пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
При цьому, в пункті 201.10. статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом.
Відтак, положення пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи), при цьому, покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Таким чином, відповідач, у порушення вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 25 241,67 грн, про що позивачем надано довідку № 19/23-411 від 15.09.2023.
З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт порушення відповідачем пункту п. 11.5.1 Договору, що спричинило завдання збитків позивачу на суму 25 241,67 грн.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 684,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 126, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шлюзова, будинок, 1, код ЄДРПОУ 41340574) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, місто Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) 25 241 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок одна) грн 67 коп. збитків та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін