ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.02.2025Справа № 910/8640/24
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація" (Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В; ідентифікаційний код: 38467755)
про стягнення 966 710,49 грн
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація" (далі - відповідач) про стягнення 966 710,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8640/24, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
23.07.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке 23.07.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні.
01.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву та клопотання про залучення Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, які 01.08.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
07.09.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, група приміщень №81 №82, загальною площею 207,9 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 183 від 15.04.2021.
07.09.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фруктово-овочева корпорація" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, група приміщень №78, приміщення з №1 по №45, загальною площею 449,1 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 183 від 15.04.2021.
Позивач зазначає, що з жовтня 2018 року відповідач споживав теплову енергію за вказаними адресами без укладення договору постачання теплової енергії.
Факт постачання на об'єкти відповідача теплової енергії, а також її обсяг позивач підтверджує Корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, актами про готовність комерційного обліку споживача до роботи, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16.
Облік споживання теплової енергії по будинку за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, здійснюється за особовим рахунком: 520896-0401 та пропорційно його опалюваній площі.
При цьому позивач вказує, що система опалення приміщень відповідача не обладнана окремими засобами обліку теплової енергії та є частиною загальнобудинкової системи опалення житлового будинку, а відтак кількість тепла для потреб опалення нежитлових приміщень визначена розрахунковим способом.
Позивач зазначає, що відповідач не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця, послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
30.09.2021 позивачем на своєму офіційному веб-сайті було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.
Відтак позивач зазначає про укладення відповідачем публічного договору приєднання - Договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Зважаючи на викладене, за доводами позивача, відповідачем було спожито послуги з постачання теплової енергії у періоди жовтня 2018 року по жовтень 2021 року та з 01.11.2021 по 30.04.2024.
З огляду на те, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 793087,71 грн, інфляційні втрати в розмірі 138252,42? грн та 3% річних у розмірі 34438,38? грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статей 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Законодавством України у сфері теплопостачання передбачено обов'язок споживача укласти відповідні договори на постачання теплової енергії, а також встановлено строки і порядок оплати поставленої теплової енергії, відповідно до яких отриманий товар оплачуються споживачем щомісячно. Такі положення законодавства у сфері теплопостачання свідчать про обов'язковість договорів про теплопостачання та неможливість споживача відмовитись від укладання договорів (за виключенням випадків та у порядку, встановлених законом). За таких обставин прийняття відповідачем оферти у вигляді поставленого товару може бути у вигляді мовчання.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договорів на постачання теплової енергії.
Водночас, відсутність підписаного сторонами Договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.
Факт постачання на об'єкт відповідача теплової енергії, а також її обсяг позивач підтверджує Корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, актами про готовність комерційного обліку споживача до роботи, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16.
Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, здійснюється за особовим рахунком: 520896-0401 та пропорційно його опалюваній площі.
Згідно з частинами 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Також позивач посилається на ту обставину, що з набранням чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених Кабінетом Міністрів України від 08.09.2021 № 1022.
Судом встановлено, що відповідач з 07.09.2021 є власником нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 16.
Враховуючи, що 30.09.2021 позивачем на своєму офіційному веб-сайті було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а відповідачем не надано доказів укладення відповідного договору протягом встановленого законом тридцятиденного строку, суд дійшов висновку, що відповідач приєднався до Договору про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.11.2021, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
З огляду на те, що відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 657 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, а відтак є особою, відповідальною за здійснення оплати за спожиту теплову енергію з моменту набуття вказаного майна у власність - 07.09.2021.
Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2018 року по 06.09.2021 року.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.
На підтвердження постачання відповідачу в період з жовтня 2018 по 30.04.2024 теплової енергії позивач посилається на наявні у матеріалах справи акти прийняття-передавання товарної продукції, облікові картки, відомості обліку споживання теплової енергії, корінці нарядів на включення та відключення об'єкту від опалення, актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила користування) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з п. 23 Правил користування, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика), затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається так:
за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності;
розрахунковим методом у разі тимчасового виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку (Qопбуд.розр) відповідно до розділу XI цієї Методики;
розрахунковим методом у разі відсутності вузла комерційного обліку за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку. Такий обсяг споживання теплової енергії у будівлі/будинку підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря у відповідності до формул 10, 11 цього розділу.
Облік обсягу спожитих комунальних послуг у будинку №16 по вул. Інститутській у місті Києві здійснюється за допомогою теплолічильника SKS-3, заводський номер 041104, що підтверджується наданими позивачем Актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи.
При цьому, у приміщеннях відповідача відсутні індивідуальні вузли комерційного обліку теплової енергії, у зв'язку з чим визначення обсягу спожитої енергії здійснюється розрахунковим методом, виходячи з площі опалюваних приміщень споживача.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на ту обставину, що в належних йому приміщеннях № 78 (112,5 кв.м) та №81, №82 (207,9 кв.м) відсутні прилади централізованого опалення та розводка трубопроводів для їх підключення, що підтверджується Актом обстеження від 03.08.2023, складеним комісією у складі працівників Комунального підприємства "Житло-Сервіс" (Відділення №4) у присутності представника відповідача та Актом № 02714 від 03.11.2023, складеним представниками СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго".
При цьому, в Акті № 02714 від 03.11.2023 зафіксовано, що в нежитлових приміщеннях з № 46 по № 50 групи приміщень № 78 загальною площею 112,5 кв.м та групі приміщень № 81, № 82, загальною площею 207,9 кв.м проходять транзитні трубопроводи внутрішньобудинкового центрального опалення, які були виявлені через технологічні люки. Інформація про здійснення вимірювань температури приміщення, температури теплоносія та витрат теплової енергії в системах опалення під час огляду нежитлових приміщень в Акті відсутня.
У свою чергу, наданий позивачем розрахунок заборгованості, облікові картки та інші докази щодо здійснених нарахувань не мають обґрунтованих розрахунків спожитої відповідачем теплової енергії та, відповідно, відомостей щодо включення площі нежитлових приміщень № 78 (112,5 кв.м) та №81, №82 (207,9 кв.м) до опалюваних приміщень споживача.
Окремого розрахунку щодо заборгованості за опалення групи приміщень №78, приміщення з №1 по №45, загальною площею 449,1 кв.м позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, оскільки сплаті підлягає саме спожита відповідачем теплова енергія, суд не вбачає за можливе встановити обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості.
Окрім того, надані позивачем документи на підтвердження наявності у відповідача заборгованості (акти надання послуг з постачання теплової енергії, рахунки на оплату, акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування, акти взаємозвірки) складені в односторонньому порядку виключно працівниками позивача. Доказів їх вручення або надіслання відповідачу матеріали справи не містять.
Відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність належними доказами позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 793087,71 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 138252,42?грн та 3% річних у розмірі 34438,38? грн.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позивачем належними доказами не доведено наявності у відповідача основного боргу, правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних також відсутні.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 14 500,66 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 14 500,66 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.02.2025
Суддя О.В. Нечай