номер провадження справи 15/219/24
21.02.2025 Справа № 908/3237/24
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали
за позовом Публічного акціонерного товариства “Центренерго», 08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Матеріали, Сертифікація, Інспекція», 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 5, кв. 14
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
13.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Центренерго» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Матеріали, Сертифікація, Інспекція» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 151/2 від 26.03.2021 в розмірі 46 419,84 грн, з яких: сума збитків в розмірі 35 008,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 8799,05 грн, 3% річних в розмірі 2612,79 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024, справу № 908/3237/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3237/24. Присвоєно справі номер провадження 15/219/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.
Запропоновано відповідачу в строк до 22.01.2025 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у разі отримання відзиву на позов - надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 21.02.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 151/2 про надання послуг від 26.03.2021 в частині реєстрації податкових накладних з господарських операції, проведених в рамках договору, протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов'язання, внаслідок чого позивач позбавлений права включити суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ) до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму сплаченого ПДВ у розмірі 35008,00 грн. На суму 35 008,00 грн позивачем нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати за період з липня 2022 по листопад 2024 в сумі 8 799,05 грн та 3 % річних за період з 19.06.2022 по 13.12.2024 в сумі 2 612,79 грн. Позов обґрунтовано ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 16, 22, 611, 614, 625, 1166 Цивільного кодексу України.
Ухвала суду від 23.12.2024 була доставлена відповідачу до його електронного кабінету у підсистемі “Електронний суд» того ж дня - 23.12.2024. Заяв та клопотань по суті справи відповідач суду не надав.
У позовній заяві позивачем на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) були викладені відповідачу запитання:
1) Чи отримало ТОВ «Матеріали, Сертифікація, Інспекція» від ПАТ «Центренерго» кошти у розмірі 210 048,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 35008,00 грн, які були перераховані ПАТ «Центренерго» 24.05.2022 за Договором про надання послуг № 151/2 від 26.03.2021?
2) Чи було ТОВ «Матеріали, Сертифікація, Інспекція» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за фактом отримання/передання грошових коштів ПАТ «Центренерго» 24.05.2022 за Договором про надання послуг № 151/2 від 26.03.2021 на суму ПДВ 35 008,00 грн? Якщо так, надати відповідні докази.
Відповідно до ч. ч. 1- 4 ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.
Станом на 21.02.2025 суд не отримав від ТОВ “Матеріали, Сертифікація, Інспекція» будь яких пояснень з приводу поставлених позивачем у позовній заяві запитань, а також відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
26.03.2021 між Публічним акціонерним товариством “Центренерго» (позивач у справі, за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Матеріали, Сертифікація, Інспекція» (відповідач у справі, Виконавець за договором) був укладений договір № 151/2 про надання послуг (надалі - договір).
Умовами п. 1.1. договору передбачено, що Виконавець бере на себе зобов'язання за замовленням Замовника надати послуги з моніторингу та контролю (Послуги моніторингу якісних характеристик вугілля та контролю за обсягами запасів палива на складах ТЕС ПАТ “Центренерго»), код ДК 021:2015 71700000-5.
Згідно з п. 1.2. договору, вид, характеристика, строк надання послуг визначені в додатку № 1 до договору («Послуги і Розцінки»).
Відповідно до п. 2.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і буде діяти до 31.01.2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно з п. 3.1. договору, Замовник повинен оплачувати послуги Виконавця відповідно з узгодженими в Додатку № 1 до цього договору розцінками у сумі, зазначеній у виставленому Виконавцем рахунку. Рахунок виставляється на підставі підписаного сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг.
У п. 3.3. договору сторони погодили, що загальна сума цього договору відповідає загальній вартості послуг, наданих Виконавцем Замовнику, і визначається сумою рахунків, виставлених Виконавцем Замовнику, та не може перевищувати 1 100 000,00 грн (один мільйон сто тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ.
Умовами п. 4.2. договору визначено, що Замовник оплачує послуги після підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг на підставі виставленого Виконавцем рахунку, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку Виконавця.
Згідно з п. 4.5. договору, датою виконання зобов'язання Виконавця за даним договором є дата підписання Замовником Акту здачі-приймання наданих послуг.
У розділі 5 договору сторони погодили взаємні прав та обов'язки.
Так, Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (п. п. 5.1.1.); приймати надані послуги згідно з Актом здачі-приймання наданих послуг (п. п. 5.1.2.).
Виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг у строки, встановлені у додатку № 1 до договору (п. п. 5.3.1.); нести інші обов'язки, передбачені законодавством та договором (п. п. 5.3.5.).
Умовами п. 10.2. договору визначено, що Виконавець зобов'язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних).
Згідно з п. 1.0.3. договору податкова накладна та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної повинні відповідати наступним умовам: складена (і) за формою та в порядку, передбаченими законодавством України; заповнена (і) у відповідності до вимог законодавства України; складена (і) в електронній формі та зареєстрована (і) в Єдиному реєстрі податкових накладних; підписана (і) електронним підписом уповноваженої особи Виконавця із дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п. 10.5. договору, у випадку відсутності реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов'язання, в результаті чого Замовник втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки Замовником відповідної вимоги Виконавцю компенсувати Замовнику усі пов'язані з таким порушенням збитки, а Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відправки Виконавцем відповідної вимоги Замовнику - здійснити розрахунок з Виконавцем за отримані послуги у розмірі, що дорівнює вартості послуг без ПДВ. У випадку здійснення попередньої оплати, Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки Замовником відповідної вимоги Виконавцю сплатити Замовнику грошові кошти у розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати Замовнику усі пов'язані з таким порушенням збитки.
У додатку № 1 “Послуги і Розцінки» від 26.03.2021 до договору сторони погодили, зокрема, товар - вугілля; період надання послуг: квітень 2021 року - січень 2022 року; місце надання послуг - територія Вуглегірської ТЕС, Зміївської ТЕС, Трипільської ТЕС; перелік та вартість послуг.
29.11.2021 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, якою сторони внесли зміни до деяких пунктів договору та додатку № 1 до договору.
Так, згідно з п. 2.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.01.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно з п. 3.3. договору, в редакції додаткової угоди № 1, загальна сума цього договору відповідає загальній вартості послуг, наданих Виконавцем Замовнику, і визначається сумою рахунків, виставлених Виконавцем Замовнику, та не може перевищувати 3 600 000,00 грн (три мільйони шістсот тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ.
Додатковою угодою № 1 сторони також у додатку № 1 до договору змінили період надання послуг, а саме: квітень 2021 - січень 2023.
27.09.2022 між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору, якою сторони внесли зміни до деяких пунктів договору.
Так, згідно з п. 3.3. договору, в редакції додаткової угоди № 2, загальна сума цього договору відповідає загальній вартості послуг, наданих Виконавцем Замовнику, і визначається сумою рахунків, виставлених Виконавцем Замовнику, та не може перевищувати 5 000 000,00 грн (п'яти мільйонів гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 4 653 165,57 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами, а саме: актом здачі-приймання наданих послуг № 1 від 14.04.2021 на суму 204 672,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 34 112,00 грн; актом здачі-приймання наданих послуг № 2 від 14.04.2021 на суму 52 512,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 8 752,00 грн; актом здачі-приймання наданих послуг № 3 від 14.04.2021 на суму 76 080,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 12 680,00 грн; актом здачі-приймання наданих послуг № 4 від 26.07.2021 на суму 52 512,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 8 752,00 грн; актом здачі-приймання наданих послуг № 5 від 26.07.2021 на суму 195 576,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 32 596,00 грн; актом здачі-приймання наданих послуг № 6 від 26.07.2021 на суму 105 024,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 17 504,00 грн; актом надання послуг № 1 від 12.01.2022 на суму 380 460,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 63 410,00 грн; актом надання послуг № 2 від 04.02.2022 на суму 446 996,05 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 74 499,34 грн; актом надання послуг № 3 від 15.02.2022 на суму 422 912,80 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 70485,47 грн; актом надання послуг № 4 від 08.03.2022 на суму 400 371,36 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 66 728,56 грн; актом надання послуг № 5 від 18.05.2022 на суму 210 048,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 35 008,00 грн; актом надання послуг № 6 від 07.07.2022 на суму 90 552,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 15 092,00 грн; актом надання послуг № 7 від 14.09.2022 на суму 395 819,20 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 65 969,87 грн; актом надання послуг № 8 від 10.10.2022 на суму 794 722,62 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 132 453,77 грн; актом надання послуг № 9 від 21.10.2022 на суму 143 064,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 23 844,00 грн; актом надання послуг № 10 від 25.11.2022 на суму 681 843,54 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 113 640,59 грн.
Акти підписані двосторонньому порядку, скріплені печатками сторін. Будь яких зауважень щодо обсягу чи якості робіт позивачем відповідачу не було висунуто.
На оплату наданих послуг відповідачем були надані позивачу відповідні рахунки, а саме: рахунок-фактура №1-ц від 23.04.2021 на загальну суму 204672,00 грн; рахунок-фактура №2-ц від 23.04.2021 на загальну суму 52 512,00 грн; рахунок-фактура №3-ц від 23.04.2021 на загальну суму 76 080,00 грн; рахунок-фактура №4-ц від 26.07.2021 на загальну суму 52 512,00 грн; рахунок-фактура №5-ц від 26.07.2021 на загальну суму 195 576,00 грн; рахунок-фактура №6-ц від 26.07.2021 на загальну суму 105 024,00 грн; рахунок на оплату №1 від 12.01.2022 на загальну суму 380 460,00 грн; рахунок на оплату №2 від 04.02.2022 на загальну суму 446 996,05 грн; рахунок на оплату №3 від 15.02.2022 на загальну суму 422 912,80 грн; рахунок на оплату №4 від 08.03.2022 на загальну суму 400 371,36 грн; рахунок на оплату №5 від 18.05.2022 на загальну суму 210048,00 грн; рахунок на оплату №6 від 07.07.2022 на загальну суму 90552,00 грн; рахунок на оплату №7 від 14.09.2022 на загальну суму 395 819,20 грн; рахунок на оплату №8 від 10.10.2022 на загальну суму 794 722,62 грн; рахунок на оплату №9 від 21.10.2022 на загальну суму 143064,00 грн; рахунок на оплату №10 від 31.01.2023 на загальну суму 681 843,54 грн.
Надані відповідачем послуги були оплачені відповідачем у повному обсязі, у т.ч. ПДВ 20%, наступним чином: платіжною інструкцією № 1494 від 28.04.2021 в сумі 204 672,00 грн; платіжною інструкцією № 1495 від 28.04.2021 в сумі 76080,00 грн; платіжною інструкцією № 1493 від 28.04.2021 в сумі 52 512,00 грн; платіжною інструкцією № 3064 від 30.07.2021 в сумі 195 576,00 грн; платіжною інструкцією № 3065 від 30.07.2021 в сумі 105 024,00 грн; платіжною інструкцією № 3063 від 30.07.2021 в сумі 52 512,00 грн; платіжною інструкцією № 134 від 17.01.2022 в сумі 380 460,00 грн; платіжною інструкцією № 462 від 09.02.2022 в сумі 446 996,05 грн; платіжною інструкцією № 1147 від 20.05.2022 в сумі 210 048,00 грн; платіжною інструкцією № 1666 від 21.07.2022 в сумі 90 552,00 грн; платіжною інструкцією № 2010 від 01.09.2022 в сумі 823 284,16 грн; платіжною інструкцією № 2173 від 26.09.2022 в сумі 395 819,20 грн; платіжною інструкцією № 2319 від 19.10.2022 в сумі 794 722,62 грн; платіжною інструкцією № 2337 від 25.10.2022 в сумі 143 064,00 грн; платіжною інструкцією № 900 від 28.03.2022 в сумі 681 843,54 грн; про що свідчать надані до справи платіжні інструкції та інформація АТ “Ощадбанк» № 77/4-11/149482/2024 від 05.12.2024 з випискою про рух коштів по рахунку позивача.
Відповідачем на виконання умов р. 10 договору та вимог Податкового Кодексу України за фактом складення актів надання послуг складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 46 від 14.04.2021 на суму 204 672,00 грн, ПДВ - 34 112,00 грн; № 47 від 14.04.2021 на суму 52 512,00 грн, ПДВ - 8 752,00 грн; № 48 від 14.04.2021 на суму 76 080,00 грн, ПДВ - 12 680,00 грн; № 107 від 26.07.2021 на суму 52 512,00 грн, ПДВ - 8 752,00 грн; № 108 від 26.07.2021 на суму 195 576,00 грн, ПДВ - 32 596,00 грн; № 109 від 26.07.2021 на суму 105 024,00 грн, ПДВ - 17 504,00 грн; № 3 від 12.01.2022 на суму 380 460,00 грн, ПДВ - 63 410,00 грн; № 6 від 04.02.2022 на суму 446 996,05 грн, ПДВ - 74 499,34 грн; № 9 від 15.02.2022 на суму 422 912,80 грн, ПДВ - 70 485,47 грн; № 8 від 08.03.2022 на суму 400 371,36 грн, ПДВ - 66 728,56 грн; № 9 від 07.07.2022 на суму 90 552,00 грн, ПДВ - 15 092,00 грн; № 4 від 14.09.2022 на суму 395 819,20 грн, ПДВ - 65 969,87 грн; № 3 від 10.10.2022 на суму 794 722,62 грн, ПДВ - 132 453,77 грн; № 5 від 21.10.2022 на суму 143 064,00 грн, ПДВ - 23 844,00 грн; № 4 від 25.12.2022 на суму 681 843,54 грн, ПДВ - 113 640,59 грн, про що свідчать відповідні квитанції про реєстрацію податкових накладних.
Однак, за актом надання послуг № 5 від 18.05.2022 на суму 210 048,00 грн, у т.ч. ПДВ - 35 008,00 грн, відповідачем, в супереч умовам договору, не було складено відповідну податкову накладну та не зареєстровано її у визначеному законодавством порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач не зміг включити суму 35 008,00 грн до податкового кредиту.
Позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№06/4619 від 06.11.2024), в якій просив негайно сплатити позивачу грошові кошти в сумі 35 008,00 грн. Претензія була надіслана на адресу відповідача засобом поштового зв'язку 08.11.2024.
Відповідач відповіді на претензію позивачу не надав, кошти в сумі 35 008,00 грн не сплатив.
Стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 35008,00 грн, інфляційних витрат за період з липня 2022 року по листопад 2024 року в розмірі 8 799,05 грн та 3 % річних за період з 19.06.2022 по 12.12.2024 в розмірі 2612,79 грн стало предметом розгляду даної справи.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Між сторонами справи виникли правовідносини, які врегульовані договором про надання послуг № 151/2 від 26.03.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (надалі - ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як свідчать наявні у справі докази, позивачем прийнято на підставі актів виконані відповідачем роботи та проведено їх повну оплату в розмірі 4653165,57 грн згідно виставлених відповідачем рахунків.
В свою чергу відповідачем не виконані належним чином у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором, та не складено у визначеному в р. 10 (п. 10.2.) договору податкову накладну за актом надання послуг № 5 від 18.05.2022 на суму 210 048,00 грн, у т.ч. ПДВ - 35 008,00 грн, та не зареєстровано відповідну податкову накладну у визначеному законодавством порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі також - ЄРПН).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Центренерго» є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість № 2131004500036.
Відповідно до п. п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту… Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги»…Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені… Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Отже, на підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю “Матеріали, Сертифікація, Інспекція» повинно було скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних за актом надавання послуг № 5 від 18.05.2022 на загальну суму 210 048,00 грн, у т.ч. ПДВ - 35 008,00 грн.
Обов'язок продавця/виконавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем/замовником, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
У зв'язку з тим, що відповідач (ТОВ “Матеріали, Сертифікація, Інспекція») не виконав покладений на нього пунктом 201.10 статті 201 ПК України обов'язок щодо складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач втратив право на податковий кредит, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю послуги включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З положень п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України слідує, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Оскільки саме від надавача послуги, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, залежить реалізація отримувачем послуги майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (надавач послуги) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
У висновках, викладених в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Приписами статті 623 ЦК України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов'язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
З огляду на все вищевикладене, в даному випадку вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача і, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 35 008,00 грн, яка фактично є збитками позивача. Таким чином наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
За таких обставин, вимоги про стягнення 35008,00 грн збитків суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2022 року по листопад 2024 року в розмірі 8799,05 грн та 3 % річних за період з 19.06.2022 по 12.12.2024 в розмірі 2612,79 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У даному випадку розглядається спір про стягнення збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку реєстрації податкової накладної, а не грошового зобов'язання, яке виникло внаслідок неналежного виконання умов договору.
Розмір збитків визначено сумою ПДВ, яку позивач не зміг включити за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, тобто не є тотожними збитки та грошові кошти, які не сплачені за одержаний товар, надані послуги, тощо.
Відповідно до п. 10.5 договору, у випадку відсутності реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов'язання, в результаті чого Замовник втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки Замовником відповідної вимоги Виконавцю компенсувати замовнику усі пов'язані з таким порушенням збитки, а Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відправки виконавцем відповідної вимоги Замовнику здійснити розрахунок з Виконавцем за отримані послуги у розмірі, що дорівнює вартості послуг без ПДВ. У випадку здійснення попередньої оплати Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки Замовником відповідної вимоги Виконавцю сплатити Замовнику грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати Замовнику усі пов'язані з таким порушення збитки.
Позивач (Замовник) звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 06/4619 від 06.11.2024) про негайну сплати грошових коштів в сумі 35 008,00 грн.
Вимога була надіслана позивачем відповідачу засобом поштового зв'язку 08.11.2024, про що свідчать наявні у справі копії опису вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля від 08.11.2024 та фіскального чеку поштового відділення від 08.11.2024.
У вимозі позивач вимагав негайно сплатити на користь ПуАТ «Центренерго» грошові кошти у розмірі 35 008,00 грн.
Судом за допомогою сайту “Укрпошта» здійснено відстеження вказаного відправлення за трек-номером 0504087799610 (номер зазначений на описі вкладення) і встановлено, що поштове відправлення було вручено отримувачу / відповідачу 18.11.2024.
Враховуючи одержання вимоги відповідачем 18.11.2024, припадання 5 робочого дня на 18.11.2024 з дня направлення вимоги, обов'язку відповідача негайно сплатити грошові кошти у розмірі 35008,00 грн, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних буде 19.11.2024 по 13.12.2024.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 35 008,00 грн є правомірною в частині розміру 71,74 грн, нарахованих за період з 19.11.2024 по 13.12.2024. В іншій частині 3 % річних в сумі 2541,05 грн суд відмовляє у зв'язку із безпідставним нарахуванням.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення інфляційних витрат в розмірі 8799,05 грн, нарахованих за період з липня 2022 року по листопад 2024 року, то суд зазначає наступне.
Фактичний період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем складає з 26.11.2024 по 13.12.2024 включно.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
З урахуванням вказаного вище, враховуючи період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем (з 19.11.2024 по 13.12.2024), позивачем безпідставно нараховані інфляційні витрати за період з липня 2022 по листопад 2024, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 8799,05 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати спірної суми позивачу повністю або частково.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, з урахуванням застосування коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, у зв'язку із поданням позивачем позовної заяви в електронній формі через підсистему “Електронний суд».
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Матеріали, Сертифікація, Інспекція» (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 5, кв. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 41371419) на користь Публічного акціонерного товариства “Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи 22927045) збитки в розмірі 35 008,00 грн (тридцять п'ят тисяч вісім гривень 00 коп.) та 3 % річних в сумі 71,74 грн (п'ятдесят одна гривня 65 коп.). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Матеріали, Сертифікація, Інспекція» (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 5, кв. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 41371419) на користь Публічного акціонерного товариства “Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи 22927045) судовий збір у розмірі 1830,32 грн (одна тисяча вісімсот тридцять гривень 32 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2025 року.
Суддя І. С. Горохов