вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"28" лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/215/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням позову у справі
за позовом: фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
до відповідача: фізичної особи - підприємця Глусь Ігоря Івановича, РНОКПП - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ,
про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
1. Фізична особа - підприємець Дутко Євгеній Володимирович (далі - позивач, ФОП Дутко Є.В.), від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Вовканич Сергій Михайлович (згідно ордеру серії АО №1079954 від 14.04.2024) через систему «Електронний суд» звернулася у Господарський суд Закарпатської області з позовною заявою від 25.02.2025 про стягнення з фізичної особи - підприємця Глусь Ігоря Івановича (далі - відповідач, ФОП Глусь І.І.) грошових коштів у розмірі 438402 грн, набутих без достатніх правових підстав.
Обгрунтовуючи позовні вимоги у справі, ФОП Дутко Є.В. стверджує, що він впродовж 2019 - 2023 років з власного банківського рахунку перерахував на банківський рахунок ФОП Глусь І.І. кошти у загальній сумі 438402 грн згідно платіжних доручень на перерахування коштів, у яких призначення платежу було зазначено - оплата за послуги згідно договору. У той же час, оскільки між ним і ФОП Глусь І.І. жодні договори ні в усній, ні в письмовій формі не укладалися, відповідач не надавав позивачу ніяких послуг, не передавав товар; оскільки відповідно до даних бухгалтерського обліку ФОП Дутко Є.В. наявна заборгованість ФОП Глусь І.І. на час подачі позовної заяви у розмірі 438402 грн; посилаючись на положення статей 11, 15, 1212 Цивільного кодексу України, ФОП Дутко Є.В. просить стягнути з ФОП Глусь І.І. грошові кошти у розмірі 438402 грн, які набуті останнім без достатніх правових підстав.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/215/25 визначено головуючого суддю Сисин С.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025.
2. Одночасно з пред'явленням позову у даній справі фізична особа - підприємець Дутко Євгеній Володимирович, від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Вовканич Сергій Михайлович (згідно ордеру серії АО №1079954 від 14.04.2024) через систему «Електронний суд» звернулася у Господарський суд Закарпатської області із заявою про забезпечення позову (далі - заява) (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/1919/25 від 26.02.2025), у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належить відповідачу в межах заявлених позовних вимог - стягнення грошових коштів в розмірі 438402, 00 грн.
У заяві ФОП Дутко Є.В. наводить ті ж обставини справи, що і в позовній заяві, про набуття впродовж 2019 - 2023 років фізичною особою - підприємцем Глусь Ігорем Івановичем грошових коштів у розмірі 438402 грн без достатніх правових підстав, враховуючи перерахування ним зі свого банківського рахунку означеної суми коштів на банківський рахунок відповідача, що підтверджено долученими до заяви копіями фільтрованих виписок з рахунку ФОП Дутко Є.В. за означений період.
З посиланням на долучену до заяви копію бухгалтерської довідки (без дати складання) про наявність заборгованості ФОП Глусь І.І. перед ФОП Дутко Є.В. позивач стверджує, що відповідно до його даних бухгалтерського обліку як фізичної особи - підприємця на час подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову у ФОП Глусь І.І. наявна заборгованість перед ФОП Дутко Є.В. у розмірі 438402 грн, яка виникла за період 2019 - 2023 років.
До заяви про забезпечення позову відповідно до частини 5 статті 139 ГПК України долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви у встановлених порядку і розмірі, з врахуванням подачі заяви в електронному вигляді.
Навівши положення статей 136 - 138 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та багаточисельну практику Верховного Суду; обгрунтовуючи прохання про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належить відповідачу в розмірі 438402,00 грн, позивач зазначає, що такий захід забезпечення позову пропонується ним у межах заявлених позовних вимог.
На переконання позивача, такий захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, оскільки при його застосуванні буде забезпечено: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Такий захід забезпечення позову, на думку позивача буде адекватним межам ціни позову та у подальшому забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
3. Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
4. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У пункті 1 частини першої статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас частина четверта статті 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.
5. Судом встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 438402 грн.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Щодо цього суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
6. Згідно позовної заяви від 25.02.2025, яка 26.02.2025 надійшла через систему «Електронний суд» у Господарський суд Закарпатської області, ФОП Дутко Є.В., від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Вовканич С.М., просить стягнути з ФОП Глусь І.І. грошові кошти у розмірі 438402 грн, набуті відповідачем без достатніх правових підстав.
Згідно заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що ФОП Дутко Є.В. в межах означеної позовної заяви, просить вжити заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог - стягнення 438402 грн.
За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів). Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
7. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Щодо цього, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 438402 грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Отже, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених позовних вимог безпосередньо пов'язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення позову.
8. Відповідно до вимог частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з урахуванням доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, доводів такої заяви та змісту позовної заяви фізичної особи - підприємця Дутко Є.В. до ФОП Глусь І.І. про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 438402 грн, суд задовольняє заяву про забезпечення позову, враховуючи, що обранням такого належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримано принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, у разі задоволення позову в справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Частиною шостою статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву про забезпечення позову фізичної особи-підприємця Дутко Євгенія Володимировича від 25.02.2025 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/1919/25 від 26.02.2025) - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти фізичної особи - підприємця Глусь Ігоря Івановича (РНОКПП - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) в розмірі 438402 грн (чотириста тридцять вісім тисяч чотириста дві гривні 00 копійок), що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог.
Стягувач: фізична особа-підприємець Дутко Євгеній Володимирович, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 .
Боржник: фізична особа - підприємець Глусь Ігор Іванович, РНОКПП - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 .
Ухвала набирає законної сили з 28.02.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 28.02.2028.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 28 лютого 2025 року.
Суддя С.В.Сисин