вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
27 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/76/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши матеріали cправи у спрощеному позовному провадженні,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Трейдинг" код ЄДРПОУ - 42399676, м. Київ, вул. Шолуденка, 1,
до відповідача: Релігійної організації релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22087378, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Великі Лучки, вул. Головна, будинок 72,
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.
Без виклику учасників справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Трейдинг" код ЄДРПОУ - 42399676, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, звернулось до суду з позовною заявою до відповідача Релігійної організації релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22087378, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Великі Лучки, вул. Головна, будинок 72, з позовними вимогами стягнення з відповідача на свою користь коштів у загальній сумі 22 448.10 грн.
Описова частина рішення.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2025 в межах даної справи прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Суд зазначив для відповідача - Релігійної організації релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22087378, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Великі Лучки, вул. Головна, будинок 72, що ним не виконано передбаченого законом обов'язку зареєструвати власний електронний кабінет та про необхідність вчинення дій з обов'язкової реєстрації власного електронного кабінету на виконання вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України, що надасть Відповідачеві можливість ознайомлюватися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), а також забезпечить йому швидкий обмін документами по справі.
Суд направив вказану ухвалу про відкриття провадження у справі за юридичною адресою відповідача згідно даних з ЄДРЮОФО. Така ухвала була отримана відповідачем 31.01.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Суд зазначає, що відповідач не скористався належним йому правом для подання відзиву до суду чи інших заяв по суті справи, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суть спору за позицією Позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого за Договором постачання природного газу №2302477 - РО від 13.03.2023, в період з березня 2023 року по грудень 2023 року включно, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 16 828.23 грн., за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 2944.13 грн. пені, 627.58 грн. - 3 % річних та 2048.16 грн. інфляційних втрат.
Позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Мотивувальна частина.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.
13 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та Релігійною організацією релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22087378, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Великі Лучки, вул. Головна, будинок 72, як Споживачем укладено Договір постачання природного газу №2302477 - РО (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг природного газу у період з березня 2023 року по грудень 2023 року (включно) в кількості 0.362 тис. куб. м.
За змістом п. 2.4. Договору Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5.цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Порядок та умови передачі природного газу визначені сторонами в розділі 3 Договору.
Так, відповідно до п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором (-ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. Договору).
За змістом п. п. 3.5.2., 3.5.3. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4. Договору).
Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу визначена п. 4.1. Договору та становить всього (з урахуванням ПДВ та тарифу на його транспортування) - 16,390 грн. за 1000 куб. м. з ПДВ. Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553.89 грн.
Порядок та умови проведення розрахунків визначені у розділі 5 Договору.
Зокрема, в п. 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п. 13.1. Договору він набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками сторін.
На виконання умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу №2302477 - РО від 13.03.2023 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з березня 2023 року по грудень 2023 року включно, поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв природний газ на загальну суму 16 828.23 грн., що підтверджується засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, зокрема:
- газ спожитий у березні 2023 року, обсягом 0.14701 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 31 березня 2023 року на суму 2433.59 грн.;
- газ спожитий у квітні 2023 року, обсягом 0.33676 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 30 квітня 2023 року на суму 5574.68 грн.;
- газ спожитий у травні 2023 року, обсягом 0.01632 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 31 травня 2023 року на суму 270.16 грн.;
- газ спожитий у червні 2023 року, обсягом 0.01579 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 30 червня 2023 року на суму 261.40 грн.;
- газ спожитий у липні 2023 року, обсягом 0.01632 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 31 липня 2023 року на суму 270.16 грн.
- газ спожитий у серпні 2023 року, обсягом 0.01632 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 31 серпня 2023 року на суму 270.16 грн.;
- газ спожитий у вересні 2023 року, обсягом 0.01579 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 30 вересня 2023 року на суму 261.40 грн.;
- газ спожитий у жовтні 2023 року, обсягом 0.01632 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 31 жовтня 2023 року на суму 270.16 грн.;
- газ спожитий у листопаді 2023 року, обсягом 0.01579 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 30 листопада 2023 року на суму 261.40 грн.
- газ спожитий у грудні 2023 року, обсягом 0.42015 м. куб., оформлений актом приймання-передачі від 31 грудня 2023 року на суму 6955.12 грн.
Судом встановлено, що відповідачем акти за серпень - грудень 2023 року не підписані зі сторони відповідача.
Означені обсяги спожитого відповідачем за Договором природного газу за період з березня 2023 року по липень 2023 року включно підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу в означений період та не заперечені відповідачем.
За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати вартості переданого йому за Договором природного газу у визначений Договором строк, у зв'язку з чим, станом на 24.01.2025 (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача складає 16 828.23 грн. з вимогами про стягнення якої разом з нарахованим позивачем пенею, штрафом, відсотками річними та інфляційними втратами позивач і звернувся з даним позовом до Господарського суду.
На підтвердження зазначених обставин, позивачем подано суду, зокрема, розрахунок заборгованості станом на 31.12.2024, копію адвокатського запиту від 2012.2024 до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; копію відповіді ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на вказаний адвокатський запит в якому зокрема зазначено, що споживач Релігійна організація релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області був закріплений в означений період за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.
За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості станом на 31.12.2024, копією відповіді ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на вказаний адвокатський запит в якій зокрема зазначено, що споживач Релігійна організація релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області був закріплений в означений період за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", підтверджується, що відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості природного газу у визначений п. 5.1. Договору строк не виконав, не здійснивши оплату у повному обсязі суми 16 828.23 грн.
За таких обставин, сума заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 16 828.23 грн., яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Що стосується того факту, що відповідачем не підписані акти за період з серпня 2023 по грудень 2023 року включно, то суд зазначає, що пунктом 3.5.4. договору сторони врегулювали дане питання.
Так, п. 3.5.4. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15 - го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС за переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з поданим суду розрахунком, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано відповідачу 2944.13 грн. пені за несвоєчасну сплату вартості природного газу.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в означені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 2944.13 грн., а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений в п. 5.1. Договору строк оплати вартості природного газу, вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 627.58 грн. - 3% річних, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.
В той же час, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованих втрат від інфляції, суд вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 2048.16 грн. - інфляційних втрат, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.
Щодо обґрунтованості рішення.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422.40 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Релігійної організації релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22087378, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Великі Лучки, вул. Головна, будинок 72, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Трейдинг" код ЄДРПОУ - 42399676, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, кошти у загальній сумі 22 448.10 грн., з яких основний борг у сумі 16 828.23 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 23 копійок), пеня у сумі 2944.13 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок чотири гривень 13 копійок), три проценти річних у сумі 627.58 грн. (шістсот двадцять сім гривень 58 копійок) та інфляційні втрати в сумі 2048.16 грн. (дві тисячі сорок вісім гривень 16 копійок).
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Релігійної організації релігійної громади Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22087378, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Великі Лучки, вул. Головна, будинок 72, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Трейдинг" код ЄДРПОУ - 42399676, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, сплачений судовий збір у розмірі 2422.40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 27.02.2025 року.
Суддя П. Д. Пригуза