пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 лютого 2025 року Справа № 903/1010/24
за позовом Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії
до відповідача: Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради
про стягнення 1 522 839,94 грн.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
Встановив: Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради у якому просить стягнути 1 522 839,94 грн. заборгованості, з яких:1 302 863,14грн. основного боргу,117 248,10 грн. - пені, 9 962,43грн. - 3% річних, 92 766,27 грн. інфляційних втрат та судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань згідно договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №526-0031000 від 01.01.2019 в частині своєчасної оплати за надання послуг з розподілу електричної енергії.
Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 09.01.2025 на 12:00 год.
08.01.2025 на адресу суду від Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради надійшла заява , у якій відповідач зазначає про оплату боргу в сумі 847 926,91 грн. та додатково просить суд розгляд справи проводити за відсутності уповноваженого представника відповідача.
09.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить зменшити позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 200 000,00 грн.
Суд прийняв заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову 1 322 839,94 грн. заборгованості, з яких:1 102 863,14грн. основного боргу,117 248,10 грн. - пені, 9 962,43грн. - 3% річних, 92 766,27 грн. інфляційних втрат, з якої й вирішується спір.
Господарський суд, протокольною ухвалою від 09.01.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 04.02.2025 на 12:20 год.
03.02.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та зазначає про сплату боргу в розмірі 1 322 839,94 грн.
Ухвалою суду від 04.02.2025 розгляд справи по суті відкладено на 25.02.2025
Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, водночас, на адресу суду 19.02.2025 надіслав заяву про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 1 302 863,14 грн., просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 219 976,80 грн., з яких 117 248,10 грн. - пені, 9 962,43грн. - 3% річних, 92 766,27 грн. інфляційних втрат та понесені позивачем судові витрати.
Відтак, станом на 25.02.2024 КП «Ковельводоканал» Ковельської міської ради має заборгованість перед ПрАТ «Волиньобленерго» особі Ковельської філії у сумі 1 302 863,14 грн. Таким чином позовні вимоги в частині сплаченої суми відповідачем задоволені самостійно, а отже провадження по цій частині слід закрити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до законодавства, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, учасники справи, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:
01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством “Волиньобленерго» в особі Ковельської філії (оператор системи розподілу, ОСР) та Ковельським управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» на даний час Комунальним підприємством «Ковельводоканал» Ковельської міської ради (споживач) уклали договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №526-0031000, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до даного договору. Згідно додаткової угоди до договору, підписаної споживачем в січні 2019 року, Споживач став користувачем Інтернет-сервісу ПрАТ «Волиньобленерго» Особистий кабінет споживача-юридичної особи, що дало можливість в режимі реального часу заносити покази, формувати і передавати існуючі рахунки, акти, додатки, що готові до друку. Крім того, доступна інформація по платежам, які здійснені Споживачем по нарахуваннях, тарифах та іншій інформації по особовому рахунку.
Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договору).
У заяві-приєднанні (додаток №1) та паспорті точки розподілу електричної енергії (додатки №2) зазначені ЕІС коди точок розподілу, найменування та адреси об'єктів споживача.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018 та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу об'єктом споживача, який є Додатком 2 до договору.
Відповідно до п. 2.3 договору споживач сплачує розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 даного договору та інші послуги Оператора системи згідно із Додатком 4 "Порядок розрахунків".
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Пунктом 3 додатку до договору №4 "Порядок розрахунків", визначено, обсяг розподіленої електричної енергії визначається за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць і визначається відповідно до порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії. Сума оплати послуг з розподілу визначається виходячи з обсягу електричної енергії, яка була розподілена Оператором системи та тарифу на розподіл електричної енергії.
За підсумками місяця Оператор системи оформляє: акт приймання - передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії; акт про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії.
Оформлені належним чином Акти, Споживач повертає Оператору системи у п'ятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого Акту та за відсутності заперечень, останній вважається підтвердженим.
Пунктом 4 додатку до договору №4 "Порядок розрахунків", визначено, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, розподілену протягом розрахункового місяця, Здійснюється на підставі виставленого Оператором системи рахунка. Відповідно до визначеної згідно пункту 3 цього додатку величини коштів за фактично розподілену електричну енергію Оператор системи виписує Споживачу рахунок на оплату послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно додатку №4 до договору "Порядок розрахунків", п. 5, 6 визначено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків за послуги з розподілу електричної енергію, реактивну електроенергію, пеню, інфляційні збитки, річні має не перевищувати 5 робочих днів з дня отримання рахунка.
За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених п.5 цього Додатку, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та інфляційні збитки.
На підставі актів прийому-передачі надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР виставляв споживачу рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії за період з червня 2023 по червень 2024
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуг з розподілу електричної енергії на загальну суму 1 302 863,14 грн., що підтверджується актами прийому-передачі надання послуг з розподілу електричної енергії .
Комунальне підприємство “Ковельводоканал» Ковельської міської ради взяті на себе згідно угоди №526-0031000 від 01.01.2019 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеної електричної енергії (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконувало, вартість отриманої та спожитої електричної енергії своєчасно не оплачувало, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по оплаті послуг з розподілу електричної енергії на суму 1 302 863,14 грн.
Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторонами у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені Договором.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сума заборгованості повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем.
Водночас, суд прийняв заяви представника позивача від 09.01.2025 та від 19.02.2025 на суму 1 302 863,14 грн. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі сплатив частково суму основного боргу у розмірі 1 302 863,14 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", внаслідок закриття провадження у справі №903/1010/24 в частині стягнення 1 302 863,14 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 19542,95 грн.
Разом з цим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 117 248,10 грн. - пені, 9 962,43грн. - 3% річних, 92 766,27 грн. інфляційних втрат .
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 117 248,10 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 (по кожному акту окремо, враховуючи дату підписання актів та строк на оплату - 30 робочих днів).
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 117 248,10 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем є підставна та підлягає до задоволення в повному обсязі .
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 9 962,43грн. - 3% річних та 92 766,27 грн. інфляційних за період з 01.09.2024 по 31.10.2024 (по кожному акту окремо).
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
З врахуванням викладеного, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 3 299,65 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 130, 191, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Провадження у справі в частині стягнення 1 302 863,14 грн. основної заборгованості закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов задоволити.
3. Стягнути з Комунального підприємства “Ковельводоканал» Ковельської міської ради (м. Ковель, вул. Геологів, 2, код ЄДРПОУ 05500871) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 56, код ЄДРПОУ 00131512) 219 977,80 грн., з яких: 117 248,10 грн. - пені, 9 963,43 грн. - 3% річних , 92 766,27 грн - інфляційних та 3 299,65 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору.
4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Волиньобленерго" (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Назарія Яремчука, 4, код ЄДРПОУ 00131512) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 19 542,95 грн., що сплачений у розмірі 22 842,60 грн. згідно платіжної інструкції №7459 від 27.11.2024.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
27.02.2025
Суддя М. С. Шум