11.02.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2153/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бажанова Ю.А.) від 15.08.2024р. у справі № 904/2153/23
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс", м. Дніпро
про стягнення 4 606 877,80 грн., -
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024р. у справі № 904/2153/23:
- клопотання представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі №904/2153/23 задоволено частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код 14352406) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.;
- відмовлено у решті стягнення витрат на правничу допомогу;
- витрати по здійсненню оплати на проведення експертизи у сумі 1 514,56 грн. покладено на ОСОБА_1 .
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024 по справі № 904/2153/23 в частині задоволених судом вимог до АТ «Банк Кредит Дніпро», та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні заяви представнику заявника ОСОБА_1 адвокату Ільїну В.А. у клопотанні про стягнення з АТ «Банк Кредит Дніпро» судових витрат по справі відмовити повністю.
Позивач вважає вищезазначене додаткове рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Банк Кредит Дніпро» витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. незаконним, постановленим з порушенням норм процесуального права на підставі наступного.
Зокрема, зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Така процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ГПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Так, представник позивача неодноразово звертав увагу суду, що в діях позивача відсутні необгрунтовані дії, позивач є добросовісним учасником судового процесу та під час довготривалого розгляду справи, на думку позивача у зв'язку із затягуванням розгляду справи зі сторони відповідача-2, в подальшому скористався своїм процесуальним правом щодо залишення позову без розгляду. І це процесульне право не може вважатись необгрунтованою дією та бути підставою для стягнення витрат на правничу допомогу взагалі. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації позивачем своїх процесуальних прав. Необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов'язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем.
За твердженням позивача, покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката повністю або в частині в разі залишення позову без розгляду процесуально не передбачено, лише тільки у випадках, передбачених ч. 5 ст. 130 ГПК України, якщо буде встановлено та доведено необгрунтовані дії позивача.
В оскаржуваному додатковому рішенні суду не було встановлено, що спір виник внаслідок необгрунтованих дій позивача, а тому вважає, що відсутні підстави для покладення на позивача навіть частини задоволених судом витрат відповідача на правничу допомогу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024р. у справі № 904/2153/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.02.25р. о 9:15 год.
Також, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024 у справі № 904/2153/23, яким задовольнити клопотання про стягнення судових витрат.
Зокрема, апелянт важає, що дане рішення підлягає зміні у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Так, судом першої інстанції не взято до уваги, що 130 000,00 грн. витрат на оплату професійної правової допомоги складаються з гонорару адвоката (100 000,00 грн.), який є фіксованим і не залежить від часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, і авансування витрат адвоката (30 000,00 грн.). Також, при визначенні розміру судових витрат, які підлягають розподілу, суд першої інстанції керувався кількістю судових засідань, які проведені у справі, і не врахував своє рішення про обов'язкову участь відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні для відібрання зразків підпису, для виконання якого відповідачу та його представнику довелося подолати майже 1 000 км (відстань від місця проживання відповідача до місця знаходження суду) та таку ж відстань на повернення до дому.
Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував своє рішення про визначення розміру відшкодування гонорару адвоката, зважаючи на те, що в інших справах при набагато меншій ціні позову визначається більший до стягнення розмір витрат на правову допомогу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024р. у справі № 904/2153/23 та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".
В обґрунтування своїх заперечень проти апеляційної скарги відповідача позивач наводить доводи, які узагальнено зводяться до доводів, які наведені позивачем в його апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
ОСОБА_1 не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не надав відзиву на апеляційну скаргу позивача, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_1 про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності відповідача-2.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс", ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по кредитному договору №111021-АЕ від 11.10.2021 в сумі 4 606 877,80 грн. яка складається з заборгованості за кредитом 4 000 000,00 грн, заборгованості за процентами 606 877,80грн. Судові витрати просив покласти на відповідачів.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами умов за кредитним договором та договором поруки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_1 ; залишено без розгляду позову Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" до відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення 4 606 877,80 грн в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2024 позов Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" про стягнення 4 606 877,80 задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівеліс" на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 4 000 000,00 грн заборгованості по кредиту, 606 877,80 грн заборгованості за відсотками, 69 103,17 грн судового збору.
10.06.2024 від представника ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 154 323,96 грн.
Заява мотивована тим, що орієнтовний розмір судових витрат вказаний у відзиві на позовну заяву. Заявлені витрати полягають в оплаті професійної правової допомоги, яка складається з авансування витрат адвоката в розмірі 30 000,00 грн., які відповідно до договору сплачені ОСОБА_1 до його підписання та гонорар адвоката в розмірі 100 000,00 грн. Окрім того, відповідачем понесені витрати на оплату проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 24 232,96 грн. згідно платіжної інструкції № 0.0.3481941804.1, які не могли бути передбачені на початку судового засідання.
У зв'язку з тим, що рішення у справі прийнято на користь ОСОБА_1 просив стягнути з позивача судові витрати у розмірі 154 232,96 грн.
На підтвердження понесення витрат до суду надані: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК №1057700 від 23.05.2023, копію договору про надання професійної правничої допомоги (витяг) від 15.05.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 23.05.2023, також в матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції від 19.02.2024 про оплату проведення судової почеркознавчої експертизи 4285-23 у господарській справі №904/2153/23 у сумі 24 232,96 грн., копію квитанції до прибуткового ордеру №7 від 15.05.2024\3 на суму 30 000,00 грн.
Так, у договорі про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2023 зазначено, що ОСОБА_1 уповноважує Адвокатське бюро "Верітас" (голова Ільїн Вадим Анатолійович) на виконання угоди по захисту та представництву його інтересів у справі №904/2153/23 за позовом до нього АТ "Банк "Кредит Дніпро" про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Гонорар адвоката за представництво інтересів замовника в суді складання та підготовку процесуальних документів: заяв, клопотань, заперечень, відгуків та інше складає 100 000,00 грн., є фіксованим та не залежить від часу, витраченого на надання послуг та має бути сплачений протягом 7-ми днів з дня набрання рішенням законної сили.
30 000,00 грн. сплачені замовником до підписання цього договору як авансування витрат виконавця.
23.05.2023 між сторонами підписаний акт приймання-здачі наданих послуг на суму 100 000,00 грн.
Під час розгляду справи призначалась судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції від 19.02.2024 здійснено попередню оплату проведення судової почеркознавчої експертизи 4285-23 у господарській справі №904/2153/23 у сумі 24 232,96 грн.
10.04.2024 матеріали справи №904/2153/23 повернулись до Господарського суду Дніпропетровської області із повідомленням про неможливість надання висновку №4285-23 за ухвалою від 22.11.2023 у господарській справі №904/2153/23.
05.06.2024 через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що заява Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про залишення позову без розгляду подана до початку розгляду справи по суті, підписана представником (адвокатом), повноваження якого підтверджуються довіреністю № 214 від 22.12.2021 (представнику надано право на подання заяви про залишення позову без розгляду), господарським судом вказану заяву задоволено та залишено позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Заявляючи про стягнення судових витрат з позивача представник ОСОБА_1 вказав, що позивач заявив безпідставні вимоги до ОСОБА_1 , що призвело до витрат зі сторони останнього.
За доводами заявника, при зверненні до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 дії позивача вже були необґрунтованими, оскільки неозброєним оком, і навіть не будучи спеціалістом в певній галузі знань та не володіючи спеціальними знаннями, можна було помітити невідповідність підпису в договорі та підпису в паспорті ОСОБА_1 та відмінність між двома фотографіями в паспорті.
В подальшому лише 17 липня 2023 року усвідомивши правомірність заперечень ОСОБА_1 проти позову та визнавши факт підписання договору поруки іншими особами, позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення. На цьому даний спір можна було б і завершити, однак, продовжуючи свої необґрунтовані дії, які в подальшому потягнули до ще більших судових витрат ОСОБА_1 , 16 серпня 2023 року позивач намагається не вирішити спір, шляхом його припинення внаслідок відсутності предмету спору, а "заморозити" і відкласти його вирішення, подавши до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
Таким чином, позивач діяв недобросовісно та зловживав своїми правами, його дії не були спрямовані на швидкий та об'єктивний розгляд справи.
Представник заявника вважає, що коли б в липні серпні 2023 року, коли позивач усвідомив та визнав, що договір поруки ОСОБА_1 не підписував, він подав відповідну заяву про відмову від позову, то судові витрати відповідача на цьому б і зупинилися. Однак, ОСОБА_1 і надалі змушений захищати свої права та законні інтереси доступним йому способом: користуючись професійною правовою допомогою та наполягаючи на проведенні почеркознавчої експертизи, що призвело до витрат на поїздку в м. Дніпро (майже 900 км від місця проживання) для надання вільних зразків почерку та витрат на оплату почеркознавчої експертизи. І не важливо, що експертизою не підтверджено правової позиції відповідача, понесені витрати на її оплату сталися виключно з упертості позивача, який не визнавав очевидних фактів і постійно заперечував проти її проведення та заперечував проти надання ОСОБА_1 вільних зразків почерку в місцевому суді за своїм місцем проживання.
Позивач не погоджується із такими доводами, посилаючись на те, що ОСОБА_1 був та є до цього часу засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ «Будівеліс». Будь-яких судових процесів щодо оспорення цих обставин не було та не має.
Після втрати паспорту громадянина України, ОСОБА_1 не повідомляв відповідні органи про його втрату, що не заперечувалось в судовому засіданні. Натомість, адвокат Ільїн В.А., навіть не озброєним оком встановив, що в паспорті дві різні фотографії вклеєно, однак, вказані факти, ще підлягають доведенню. Позивач не є експертною установою, якій ці повноваження делеговано, а тому не може давати оцінку щодо дійсності або недійсності паспорту, відповідності або не відповідності підпису поручителя.
Доводи заявника про те, що лише 17 липня 2023 року усвідомивши правомірність заперечень ОСОБА_1 проти позову та визнавши факт підписання договору поруки іншими особами, позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення не відповідають дійсності. Зверненням до правоохоронних органів позивачем, не може трактуватись як визнання факту не підписання поручителем договору поруки.
Представник позивача, отримавши в судовому засіданні інформацію від відповідача про те, що відповідач ОСОБА_1 не ставив свій підпис у договорі поруки, звернувся до правоохоронних органів для встановлення та перевірки вказаних обставин. Адже, сам ОСОБА_1 не завертався до даному факту до правоохоронних органів. Крім того, відсутній обвинувальний або виправдовувальний вирок, який набрав законної сили, де були б встановлені обставини щодо ОСОБА_1 .
Зазначає, що в результаті недобросовісних дій самого ОСОБА_1 , який оплативши вартість проведення експертизи, не виконав ухвали Господарського суду від 08.01.2024, експертною установою було повернуто матеріали справи до суду. Вважаємо, що як наслідок недобросовісні дії відповідача ОСОБА_1 послугували поверненню матеріалів від експерта без виконання, а тому позивач не повинен нести ці витрати за проведення експертизи, та розцінює дії ОСОБА_1 з цього приводу як зловживання своїми процесуальними правами.
З урахуванням зазначеного, просив понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати зі сплати вартості експертизи в розмірі 24 232,96 грн. в повному обсязі залишити за останнім, врахувати недобросовісну поведінку сторони відповідача та причинно-наслідкові зв'язки, які виразились у невиконанні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 про надання додаткових доказів. Вважає, що відсутні підстави стягнення цих витрат з позивача.
Місцевий господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, кількість судових засідань, дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 904/2153/23 в розмірі 130 000 грн., визначивши, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 10 000,00 грн.
Проте, судова колегія апеляційного суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до положень ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст.ст. 129 та 130 ГПК України дає підстави для висновку про те, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити саме з положень саме ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17.
Згідно з частинами першою та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, в силу імперативного припису ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України відповідні витрати відповідача, у тому числі на правову допомогу адвоката, компенсуються позивачем за умови встановлення судом саме необгрунтованих дій останнього.
Залишення позову без розгляду передбачено у чинному ГПК України з різних підстав. Суд має право залишити позов без розгляду самостійно (без заяви позивача), дійсно, у випадку необгрунтованих дій позивача: наприклад, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається судом зловживанням процесуальними правами відповідно до положень ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України.
У вказаних вище випадках суд з урахуванням обставин конкретної справи може встановити вищезазначені дії позивача необгрунтованими та постановити компенсувати за його рахунок витрати відповідача у відповідності до положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. При цьому позивач звернувся із заявою про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті. У свою чергу, місцевий господарський суд встановив відповідність цієї заяви вимогам положень чинного процесуального законодавства, що і стало підставою для її задоволення.
Під час розгляду заяви відповідача - ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у даній справі, надаючи оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості в розумінні приписів, які містяться у статті 130 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом враховано, що під час розгляду справи ОСОБА_1 заперечував свій підпис на кредитному договорі та договорі поруки (після вказаних заперечень відповідача позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення), однак позов підтримував у повному обсязі, заперечував проти проведення судової почеркознавчої експертизи, після отримання повідомлення про неможливість надання висновку №4285-23 за ухвалою від 22.11.2023 у господарській справі №904/2153/23, подав заяву про залишення позову до ОСОБА_1 без розгляду, а тому вважає такі дії позивача є непослідовними та необґрунтованими в частині користування ним своїми процесуальними правами в господарському процесі.
У даному випадку господарський суд дійшов до висновку про визнання дій позивача щодо належного користування своїми процесуальними правами необґрунтованими та, відповідно, щодо наявності підстав для розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції відмічає, що правилами ст. 129 ГПК України також визначені певні критерії, якими суд керується під час вирішення питання про розподіл судових витрат. Зокрема підлягає врахуванню поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування її розгляду (подання явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне ствердження або заперечення стороною певних обставин), зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або виявлення неправильних дій сторони, внаслідок яких виник спір. Встановлення таких дій тягне за собою покладення судових витрат на винну сторону повністю або частково.
При застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Вищенаведене вказує на те, що кваліфікуючи дії сторони як необгрунтовані, в контексті положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, суд в кожному конкретному випадку має встановити їх спрямованість на порушення прав та інтересів іншої сторони.
Зокрема, в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20 сформовано висновки в чому можуть полягати необгрунтовані дії позивача. Такими діями, зокрема, але не виключно, можуть бути:
- чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необгрунтований позов;
- чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Водночас, матеріалами даної справи стверджується, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення грошових коштів внаслідок неналежного виконання відповідачами умов за кредитним договором та договором поруки. Судом відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом всього тривалого її розгляду представник позивача був присутній у всіх судових засіданнях, на першу вимогу суду надавав витребовувані судом документи. Дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, порушення права інших учасників справи з боку позивача, тобто дій, розцінених судом як недобросовісні дії представника позивача, що вчинені з протиправною метою, безпідставності позовних вимог чи неправильних дій позивача, внаслідок яких виник спір, у даному випадку апеляційним судом не встановлено. Натомість вбачається вчинення позивачем дій, спрямованих на з'ясування та встановлення обставин, які мають значення для справи, що свідчить про реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, відсутність будь-якого зловживання своїм процесуальним правом та відсутність необгрунтованих дій з боку позивача.
Вказане свідчить, що такі дії не можуть відноситись до необгрунтованих, а їх наслідки більш вагомі для позивача, оскільки питання щодо забезпеченого зобов'язання відповідача-1 за кредитним договором залишилось невирішеним.
Апеляційний суд враховує положення статей 2, 4, 14, 130 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Звернення позивача до суду із даним позовом не може розцінюватися як його необґрунтовані дії, оскільки наявність або відсутність порушеного права особи, яка звернулася до суду з позовом, повинен встановити суд під час розгляду справи по суті та з'ясування фактичних обставин справи.
Окрім того, сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами оцінки доводів сторін і дослідження матеріалів справи доходить до висновку про відсутність підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача чи зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні позову та заяви про залишення позову без розгляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024 по справі № 904/2153/23 скасувати в частині задоволення судом клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в частині витрат на правничу допомогу як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі у повному обсягу.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024р. у справі № 904/2153/23 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024р. у справі № 904/2153/23 - задовольнити.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024р. у справі № 904/2153/23 в частині задоволення судом клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі № 904/2153/23 в частині витрат на правничу допомогу - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у справі № 904/2153/23 відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 25.02.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков