ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5600/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;
Від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області - Тишевич Н.М.;
Від Комунального підприємства “Джерело» Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області - Воронков В.О.;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайк Інвест» - не з'явився;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл» - не з'явився;
Від Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 про призначення експертизи та зупинення провадження (повний текст ухвали складено 19.12.2024)
по справі №916/5600/23
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області
до відповідачів:
- Комунального підприємства “Джерело» Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайк Інвест»
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області
про стягнення збитків у розмірі 1 283 850 грн,
(суддя першої інстанції: І.А. Малярчук, дата та місце прийняття ухвали: 18.12.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 призначено судову комплексну експертизу по справі №916/5600/23; на розгляд судової комплексної експертизи у сфері земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз поставлено наступні питання:
1) Чи розміщена АЗС «АВІАС» - нежитлова будівля автозаправної станції на 250 заправлень на добу, яка відповідно до витягу № 352777189 від 02.11.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужених об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, належать на праві власності ТОВ «Лайк Інвест», на земельній ділянці, кадастровий номер 5122085900:02:001:0001, що перебуває в оренді ТОВ «Лайк Інвест» за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, вул. Красива, 2 на узбіччі автомобільної дороги загального користування державного значення М- 15 Одеса -Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500?
2) Чи розміщений пожежний колодязь безпосередньо збудований на чавунну трубу водогону діаметром 150 мм, що проходить на відстані 5м від краю автодорожнього покриття на глибині 1,5м, на земельній ділянці, кадастровий номер 5122085900:02:001:0001, що перебуває в оренді ТОВ «Лайк Інвест» за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, вул. Красива, 2?
3) Чи міг виток води з пожежного колодязя безпосередньо збудованого на чавунну трубу водогону діаметром 150 мм, що проходить на відстані 5м від краю автодорожнього покриття на глибині 1,5м, в який вмонтовано пожежний гідрант спричинити просідання асфальтного покриття та узбіччя автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500 в об'ємі пошкодження асфальтного покриття площею 602 кв.м.?
4) Чи відповідає об'єм проведених підрядною організацією ТОВ «Евродор» відновлювальних робіт на площі 602 кв.м. розміру пошкодженого асфальтного покриття та узбіччя автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500 спричиненого внаслідок витікання води з пожежного колодязя безпосередньо збудованого на чавунну трубу діаметром 150 мм, що проходить на відстані 5м від краю покриття на глибині 1,5м, в який вмонтовано пожежний гідрант, розташованого на узбіччі автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 229+500, км 228+000 - км 229+000 з врахуванням Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України Г.1-218-113:2009 (далі - Правила), затверджених Наказом від 01.07.2009 №320 Державної служби автомобільних доріг України «Укравтодор»? Яка вартість відновлювальних робіт відповідає фактичному об'єму пошкодженого асфальтного покриття?
Проведення судової комплексної експертизи у сфері земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 02883110); надіслано справу №916/5600/23 Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 02883110); зобов'язано сторони надати суду всі наявні в них докази, не подані до суду раніше для проведення судової експертизи та оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної документації та документації із землеустрою на земельну ділянку; витрати по оплаті судової експертизи покласти порівно на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (код ЄДРПОУ 25829550), КП “Джерело» Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (код ЄДРПОУ 41311166), ТОВ “Лайк Інвест» (код ЄДРПОУ 40631763), ТОВ “Мотор Ойл» (код ЄДРПОУ 44292906); попереджено експертів та залучених фахівців про кримінальну відповідальність згідно ст.ст.384, 385 КК України; зауважено експертам, що судова експертиза має бути проведена у відповідності до п.1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5; зупинено провадження по справі №916/5600/23.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 у даній справі скасувати.
На переконання заявника, при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права (статті 14, 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, щодо рівності перед законом і судом.
Так, на думку апелянта, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції надав позивачу додаткову перевагу для доведення своїх позовних вимог, шляхом призначення судової експертизи, замість відмови у задоволенні позову, у зв'язку недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.
Окрім того, апелянт не погоджується з покладанням витрат по оплаті судової експертизи порівно на сторони справи, оскільки додаткові витрати по сплаті послуг експерта, які будуть покладені на ТОВ “Мотор Ойл», відповідно до ч. 3 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, буде додатковим тягарем для нашого підприємства у воєнний час та не погоджується з таким розподілом судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ “Мотор Ойл» вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 у справі №916/5600/23 не відповідає критеріям, визначеним статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим, підлягає скасуванню.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 по справі №916/5600/23 залишено без руху.
22.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 по справі №916/5600/23, в якій апелянт надав докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 по справі №916/5600/23; призначено розгляд справи на 24.02.2025 року о 12-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 18.12.2024 по справі №916/5600/23.
07.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5600/23.
24.02.2025 в судове засідання з'явився представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та представник Комунального підприємства “Джерело» Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, який підтримував апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл». Представники інших учасників в судове засідання не з'явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Також 24.02.2025 о 14-11 год. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.
Колегія суддів залишає таке клопотання без розгляду оскільки воно було подано вже після завершення судового засідання та проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.
Представники учасники своїм правом на подання відзиву не скористались, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників, які не з'явились, за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про призначення експертизи (п. 11), про зупинення провадження у справі (п. 11).
Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів (ч. 7 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Приписами ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Пунктами 1.2.13 пункту 1.2 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5; далі - Інструкція), передбачено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
Підпунктами 1.2.2 пункту 1.2 розділу І Інструкції, передбачено, що основними видами (підвидами) експертизи є інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційна, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів.
Будівельно-технічна експертиза - це процес дослідження об'єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань у галузі будівництва з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Предметом будівельно-технічної експертизи є коло питань у галузі будівництва, в тому числі ціноутворення у будівництві, вирішення яких належить до компетенції експертів будівельно-технічної експертизи.
Об'єктом будівельно-технічної експертизи в цілому є ті джерела відомостей про встановлювані факти, ті носії інформації, що піддаються дослідженню і за допомогою яких експерт пізнає обставини, що входять у предмет експертизи.
Пунктом 5.1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об'єктів нерухомого майна.
Пунктом 6.1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.
В межах розгляду даної справи підлягає з'ясуванню питання щодо наявності підстав для призначення експертизи у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначає, що на узбіччі автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса -Рені (на м. Бухарест) км 229+500 по вулиці Красива, 2 в селищі Саф?яни Ізмаїльського району Одеської області розташована АЗС «АВІАС». 10.05.2022 позивачем було ініційоване комісійне обстеження даної ділянки автомобільної дороги за участю представників Саф'янівської територіальної громади та АЗС «АВІАС». З висновку комісійного акту обстеження земельного полотна автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 229+500 було встановлено просадку асфальтного покриття та узбіччя вказаної автомобільної дороги глибиною 0,6 метра. Під час комісійного огляду стало відомо, що поверхня ґрунту та покриття має воронковидну форму з центром в місці розташування пожежного колодязю, що належить АЗС «АВІАС», яка утворилась внаслідок витоку води з мереж водогону. В тіло пожежного гідранту було вварено сталевий патрубок, до якого була приєднана пластикова труба мережі водопостачання для потреб АЗС. Внаслідок корозії, патрубок зруйнувався, після чого, розпочався виток води, що стало причиною руйнування асфальтобетонного покриття та узбіччя. На підставі викладеного, відбулись відновлювальні роботи підрядною організацією ТОВ «Евродор» на автомобільній дорозі загального користування державного значення М- 15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 228+000 - км 229+000, площа відновлювальних робіт склала 602 кв.м. із вартістю 1 283 850,00 грн.
Щодо причетності відповідачів до зруйнування асфальтного покриття, позивач зазначає наступне. ТОВ «Лайк Інвест» є власником нерухомого майна, нежитлової будівлі (автозаправна станція на 250 заправлень на добу), розташованої у селі Саф'яни Ізмаільського району Одеської області по вулиці Красива, 2. Крім цього, ТОВ «Лайк Інвест» є орендарем земельної ділянки загальною площею 0, 2346 га з цільовим призначенням - для введення комерційної діяльності - обслуговування та експлуатації автозаправної станції (АЗС). Відповідно до даних державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основною діяльністю ТОВ «Лайк Інвест» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. На переконання позивача, вбачається причинний зв'язок здійснення комерційної діяльності ТОВ «Лайк Інвест» на місці де розташована АЗС «АВІАС», який допустив відповідні руйнування, що є предметом спору по даній справі. Крім цього, ТОВ «Лайк Інвест» 01.12.2021 уклало з ТОВ «Мотор Ойл» договір оренди АЗС №ЛИ01-12/04, згідно якого ТОВ «Мотор Ойл» прийняло у ТОВ «Лайк Інвест» (код ЄДРПОУ 40631763) у тимчасове платне користування АЗС на 250 заправлень на добу, розташовану за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф'яни, вул. Красива, буд. 2, відтак особою, яка спричинила матеріальні збитки Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області також є ТОВ «Мотор Ойл». Так, споруда (водопровід) не є складовою автомобільних доріг, а її власником є юридична особа КП «ДЖЕРЕЛО», яка в свою чергу не надавала будь-яких технічних умов та погоджень на влаштування пожежного гідранту для забезпечення потреб АЗС «АВІАС».
У поданих відповідачами процесуальних заявах, а саме від 04.01.2024 за вх.№ 530/24, від 05.01.2024 за вх.№ 545/24, від 01.02.2024 за вх.№ 4225/24, від 04.04.2024 за вх.№ 14071/24 останні заперечують щодо заявленої позивачем площі відновлювальних робіт та вказують на розбіжності у довжині просідання дорожнього полотна, а саме фактичної довжини просідання - 75 кв.м., в той час як виконані роботи проводились на площі 602 кв.м. Відповідачі відзначають, що автозаправна станція, яка належить ТОВ «Лайк Інвест» та розташована за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, вул. Красива, 2 немає жодного відношення до АЗС, яка належить ТОВ «Укрнафта» та розташована на 228+000, 229+500 км. державної автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест). Також, відповідачі заперечують щодо тверджень позивача про наявність пожежного колодязя та пожежного гідранту у складі нерухомого майна автозаправної станції ТОВ «Лайк Інвест», яка розташована за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, вул. Красива, 2.
Як було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, в процесі розгляду справи по суті, зокрема, на стадії дослідження доказів судом було встановлено із процесуальних заяв ТОВ “Мотор Ойл» та КП “ДЖЕРЕЛО» про відсутність водопостачання до автозаправної станції, а отже можливості протікання у спірний період води та пошкодження з цієї причини асфальтного покриття. Також сторонами заперечувалось посилання позивача щодо місця розташування пошкодженого асфальтного покриття відповідно до позначок 228+000 - км 229+000, 229-500 км автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) щодо співставлення даних позначок у відношенні до адреси місця розташування автозаправної станції, яка розташована за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, вул. Красива, 2. Окрім цього, відповідачами заперечувались об'єми пошкоджень асфальтного покриття та відповідно до цього об'єм здійснених ремонтних робіт. Отже, посилання сторін в процесі розгляду судом справи по суті про недоведеність фактичними доказами означених ними обставин, з огляду на те, що такі докази не входять до предмету спору, заперечень, визнання таких обставин в заявах по суті справи у суду викликали сумніви щодо добросовісного здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов'язків щодо доказів.
Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції в процесі розгляду справи по суті був невзмозі вирішити питання, визначені положеннями ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, що позбавило суд в контексті приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України ухвалити обґрунтоване рішення на підставі повних і всебічно з'ясовних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених ними доказами, які були досліджені в судовому засіданні з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на зазначене, ухвалою місцевого господарського суду від 09.08.2024 було повернуто до стадії підготовчого провадження по справі №916/5600/23 для необхідності проведення судової експертизи для ухвалення обґрунтованого рішення згідно повних і всебічно з'ясовних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції задля всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, з урахуванням існування у позиціях сторін та наявних у справі доказів розбіжностей, вирішення яких потребують спеціальних навичок у даній галузі, з власної ініціативи призначено комплексну судову експертизу по справі №916/5600/23.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі має встановлення місця розташування нежитлової будівлі автозаправної станції та пожежного колодязя, а також встановлення обставин, чи міг виток води з пожежного колодязя спричинити просідання асфальтного покриття та узбіччя автомобільної дороги загального користування державного значення, чи відповідає об'єм проведених підрядною організацією ТОВ «Евродор» відновлювальних робіт на площі 602 кв.м розміру пошкодженого асфальтного покриття та узбіччя автомобільної дороги загального користування державного значення, а також з'ясування яка вартість відновлювальних робіт відповідає фактичному об'єму пошкодженого асфальтного покриття.
Таким чином, враховуючи те, що призначена у даній справі судова експертиза спрямована на встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги і заперечення, при цьому для з'ясування цих обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись процесуальним законом, обґрунтовано призначив у даній справі судову комплексну експертизу у сфері земельно-технічної та будівельно-технічну експертизу.
Окрім іншого, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 (Заява №61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання. При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, а також за умови, що жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів наданих сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Колегією суддів встановлено, що сторонами не було надано жодних висновків експертизи з приводу поставлених експерту ухвалою суду питань.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, суд першої інстанції надав позивачу додаткову перевагу для доведення своїх позовних вимог, шляхом призначення судової експертизи, замість відмови у задоволенні позову, у зв'язку недоведеністю позивачем своїх позовних вимог, оскільки призначення експертизи у даній справі пов'язане з існуванням у позиціях сторін та наявних у справі доказів розбіжностей, що позбавляє суд ухвалити обґрунтоване рішення на підставі повних і всебічно з'ясовних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених ними доказами, які були досліджені в судовому засіданні з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо доводів апелянта в частині незгоди покладання витрат по оплаті судової експертизи порівно на сторони справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вказувалося раніше, судом першої інстанції витрати по оплаті судової експертизи покладено в рівних частках на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, КП «Джерело» Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ТОВ «Лайк Інвест» та ТОВ «Мотор Ойл».
Згідно ч.ч.1, 2 ст.103 Господарського процесуального кодексу України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи. У разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.
Відповідно до з ч.ч. 2, 3 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
У даному випадку, колегія суддів звертає увагу заявника, що за наслідками розгляду справи, судом першої інстанції буде здійснено розподіл судових витрат, у тому числі за проведення експертизи у справі, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, апелянт не позбавлений права оскаржити рішення, яке буде ухвалене за наслідками розгляду справи, у тому числі, висловлюючи заперечення щодо розподілу судових витрат.
Колегія суддів акцентує увагу заявника, що суду належить право покласти обов'язок щодо оплати експертизи, призначеної за ініціативою суду, на власний розсуд, а отже доводи апелянта в цій частині не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції").
Виходячи з предмету та підстав заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали наведено підстави щодо дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з'ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи, а також обґрунтовано підстави, з яких суд першої інстанції вважав, що підтвердити чи спростувати обставини, на які посилаються сторони, можливо лише шляхом залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями (експерта) у відповідній будівельно-технічній та земельно-технічній галузі знань.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин, здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, і при здійсненні даного апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не здійснювалась оцінка саме змісту поданих доказів на предмет наявності або відсутності правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, а межі апеляційного провадження стосувались саме оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав призначення судової експертизи, і відповідно, зупинення провадження до отримання висновку такої.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування спеціальних знань у будівельно-технічній та земельно-технічній галузі виходить за межі компетенції господарського суду та дійсно потребує спеціальних знань у вказаних галузях, а тому для повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідним є призначення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Колегія суддів вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування постановленої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду про призначення експертизи та зупинення провадження у справі не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає.
Судовий збір за оскарження ухвали суд першої інстанції покладається на скаржника з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 по справі №916/5600/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2025 року.
Головуюча суддя Н.М. Принцевська
Судді Г.І. Діброва
А.І. Ярош