79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" лютого 2025 р. Справа №914/2127/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3304/24 від 18.11.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 (суддя Мороз Н.В.; повний текст рішення складено 22.10.2024року)
у справі № 914/2127/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського», с. Вістовичі, Львівська область
про: стягнення 272 019, 94 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії, позивач) до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» ( далі - ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського», відповідач) про стягнення 272 019, 94 грн, з яких: 214 813, 99 грн - заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, 16 310, 53 грн - інфляційні втрати, 6 822, 93 грн - 3% річних, 34 072, 49 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним шляхом підписання заяви-приєднання №42ЕP0105BRA6-23 від 01.09.2023 договором розподілу природного газу в частині оплати наданих послуг за період з вересня 2023 року по червень 2024 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі №914/2127/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» на користь ТОВ Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії 214 813, 99 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 16 310, 53 грн інфляційних втрат, 6 822, 93 грн 3% річних, 34 072, 49 грн пені, 3 264, 24 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що подані позивачем докази підтверджують укладення між сторонами договору розподілу природного газу, надання позивачем послуг розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по червень 2024 року, а також невиконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг на суму 214 813, 99 грн.
Враховуючи наведене та відсутність заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 214 813, 99 грн основного боргу.
Окрім того, суд першої інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 310, 53 грн інфляційних втрат, 6 822, 93 грн 3% річних, та 34 072, 49 грн пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ПАТ “Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» подало апеляційну скаргу від 13.11.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі №914/2127/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги часткову сплату відповідачем в процесі розгляду справи суми заборгованості, про стягнення якої заявлено позов у даній справі, що підтверджується платіжною інструкцією №717 від 18.10.2024 на суму 63 382, 62 грн ( копію долучено до апеляційної скарги).
ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі №914/2127/244 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу- без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що платіжна інструкція №717 від 18.10.2024 не може досліджуватись судом апеляційної інстанції, оскільки така не була подана відповідачем під час розгляду спору судом першої інстанції, а апелянтом не подано клопотання про долучення такого документа до матеріалів справи та не обгрунтовано причин, які перешкоджали подати його до суду першої інстанції.
Окрім того, позивач вважає, що платіжна інструкція №717 від 18.10.2024 не є належним доказом у даній справі, оскільки платником у ній зазначено ПАТ «Ірокс», яке не є учасником даного спору.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 справу №914/2127/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі № 914/2127/24, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
01.09.2023 між ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії (оператор ГРМ) та ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» (споживач) шляхом підписання заяви - приєднання №42EP0105BRA6-23 укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі - Договір), на умовах типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.
Відповідно до п. 2.1 Договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, у строки та порядку, які визначені цим Договором
Відповідно до п. 2.2 Договору обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.1. та 6.4. Договору).
Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. Договору).
Згідно з п. 12.1. Договору такий укладено на невизначений строк.
На підтвердження виконання взятих на себе за Договором зобов'язань в період з 01.09.2023 по 30.06.2024 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії подано суду акти наданих послуг № 1337 від 30.09.2023 на суму 74 031, 43 грн, № 11674 від 31.10.2023 на суму 74 031, 43 грн, № 30755 від 30.11.2023 на суму 74 024, 38 грн, № 32154 від 31.12.2023 на суму 74 024, 38 грн, № 2702 від 31.01.2024 на суму 6 452,75 грн, № 16644 від 29.02.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 26551 від 31.03.2024 на суму 6 452, 77 грн, № 36555 від 30.04.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 46421 від 31.05.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 56289 від 30.06.2024 на суму 6 452, 77 грн. Вказані акти підписано та скріплено відтиском печатки позивача. Підпис уповноваженої особи відповідача на актах відсутній.
З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги на суму 120 000 грн.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» 214 813, 99 грн основного боргу, 6 822, 93 грн 3% річних, 16 310, 53 грн інфляційних втрат та 34 072, 49 грн пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо суми основного боргу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 40 ЗУ «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Пунктами 1 та 2 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРМ встановлено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу; доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Згідно з пп.2 п.2 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу оператор ГРМ надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.
Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 4, 7 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 01.09.2023 шляхом підписання заяви - приєднання №42EP0105BRA6-23 договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), який за своєю правовою природою є публічним договором про надання послуг за формою типового договору розподілу природного газу. Аналогічну правову позицію вкладено в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. п. 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. З 01.01.2021 річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу / інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів). Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року. Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Згідно з п. 10 глави 6 розділу IV Кодексу ГРМ надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг, розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
На підтвердження виконання взятих на себе за Договором зобов'язань в період з 01.09.2023 по 30.06.2024 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії подано суду акти наданих послуг № 1337 від 30.09.2023 на суму 74 031, 43 грн, № 11674 від 31.10.2023 на суму 74 031, 43 грн, № 30755 від 30.11.2023 на суму 74 024, 38 грн, № 32154 від 31.12.2023 на суму 74 024, 38 грн, № 2702 від 31.01.2024 на суму 6 452,75 грн, № 16644 від 29.02.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 26551 від 31.03.2024 на суму 6 452, 77 грн, № 36555 від 30.04.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 46421 від 31.05.2024 на суму 6 452, 75 грн, № 56289 від 30.06.2024 на суму 6 452, 77 грн.
Вказані акти підписано та скріплено відтиском печатки лише позивача. Підпис уповноваженої особи відповідача на актах відсутній, однак відсутня і мотивована відмова відповідача від їх підписання.
Разом з тим, відповідач не заперечував факту надання позивачем послуг та їх суми ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги на суму 120 000 грн.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» на користь ТОВ Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 214 813, 99 грн за надані послуги з розподілу природного газу.
Щодо доводів апеляційної скарги про часткову сплату відповідачем в процесі розгляду справи суми заборгованості.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом апеляційної інстанції доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
Тобто у разі подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 910/12395/22.
Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов'язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 907/439/22.
Звертаючись до апеляційного господарського суду, відповідач не навів жодних підстав для долучення додаткового доказу - платіжної інструкції №717 від 18.10.2024 на стадії апеляційного перегляду справи, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції, не довів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника, а також не надав доказів на підтвердження неможливості подання додаткового доказу до суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом надати суду першої інстанції відзив на позов, хоча був повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідач не забезпечив участі свого представника в жодному судовому засіданні, хоч суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи та визнавав участь відповідача обов'язковою.
Колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений можливості для надання своїх заперечень щодо предмета спору та доказів, які мають значення для розгляду справи по суті. Доказів зворотнього відповідачем не подано.
Частиною другою статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Окрім того, за змістом ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак, додана до апеляційної скарги копія платіжної інструкції №717 від 18.10.2024 не засвідчена відповідачем.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу не підтверджує сплати відповідачем заборгованості згідно платіжної інструкції №717 від 18.10.2024, вважає таку неналежним доказом у даній справі, оскільки платником у ній зазначено ПАТ «Ірокс», яке не є учасником даного спору.
З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для долучення поданої апелянтом платіжної інструкції №717 від 18.10.2024, як доказу часткової сплати ним заборгованості перед позивачем, а тому відхиляє покликання апелянта як безпідставні та необгрунтовані.
Щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Згідно з п.6 ст.231 ГК України за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно до п.8.2. Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення 16 310, 53 грн інфляційних втрат, 6 822, 93 грн 3% річних та 34 072, 49 грн пені підставно задоволені судом першої інстанції.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3304/24 від 18.11.2024) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі №914/2127/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.