Справа № 553/2121/24 Номер провадження 33/814/218/25Головуючий у 1-й інстанції Високих М. С. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
28 лютого 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.
при секретарі - Лисенко О.Ю.
за участю:
особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1
захисника-адвоката Лихошвая С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Лихошвая С.О. в інтересах особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м.Полтави від 26 листопада 2024 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито в зв'язку з закінченням на момент розгляду строку накладення адміністративного стягнення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605, 60 коп. судового збору.
Судом встановлено, що 24.06.2024 о 12 год. 30 хв. по вул. Панянка, 65 б, у м. Полтава, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Audi A3», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 А ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки в присутності двох свідків за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат якого склав 1,67 проміле, тест 1585.
Разом з цим, 24.06.2024 о 12 год. 30 хв. у м. Полтава від вул. Анатолія Кукоби по вул. Панянка в напрямку вул. В. Рогізнянська, рухався автомобіль «Audi A3», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який в районі буд. № 65 б по вул. Панянка у м. Полтава, в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, не дотримався безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на бордюр, після чого авто Audi відкинуло на припаркований транспортний засіб марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Не погодившись з постановою суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наявним в матеріалах справи відеозаписом не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та при цьому судом безпідставно взято до уваги покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який не був присутнім при ДТП.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 24.06.2024 о 12 год. 30 хв. по вул. Панянка, 65 б, у м. Полтава, водій керував транспортним засобом марки «Audi A3», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки в присутності двох свідків за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат якого склав 1,67 проміле, тест 1585.
Також ОСОБА_1 24.06.2024 о 12 год. 30 хв. у м. Полтава рухався на автомобілі «Audi A3», д.н.з. НОМЕР_1 , та в районі буд. № 65 б по вул. Панянка у м. Полтава, в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, не дотримався безпечної швидкості руху та здійснив наїзд на бордюр, після чого авто Audi відкинуло на припаркований транспортний засіб марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Указані встановлені судом фактичні обставини справи підтверджуються протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 629957, серії ААД № 629958; результатом тестування, актом огляду, довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у присутності яких водій пройшов огляд на стан сп'яніння; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди із переліком видимих пошкоджень транспортних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; записом відеофіксації порушення.
Так, зі змісту протоколів вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків, і результат тесту склав 1,67% . Також він же, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 12.1 ПДР , у результаті чого скоїв зіткнення з іншими автомобілями, що призвело до їх механічних пошкоджень.
Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, що міститься в матеріалах справи, зафіксовано що працівники поліції прибули на місце ДТП за викликом після вчинено ОСОБА_1 ДТП. На пропозицію поліцейського підійти до них особі, яка керувала транспортним засобом відреагував та підійшов ОСОБА_1 , в якого в подальшому були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, нечітка мова, покрасніння обличчя.
Під час усього спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував, що керував автомобілем та вчинив ДТП. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відразу погодився, заперечень щодо результату огляду не мав. Поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та розпочав оформлення матеріалів і складення протоколів про адміністративні правопорушення. Після ознайомлення з складеними протоколами ОСОБА_1 в графі пояснення особи вважав за необхідне зазначити, що не керував транспортним засобом.
Встановивши означені вище фактичні обставини справи та надавши належну оцінку наявним у справі доказам, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статей 9-11 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;
г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;
є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Відповідно вимог до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктом 12.1 ПДР визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Стаття 124 КУпАП визначає, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на викладене, висновок суду про те, що дії водія ОСОБА_1 відповідають складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з порушенням останнім вимог пунктів 2.9а, 12.1. ПДР України, є цілком законним та обґрунтованим, оскільки узгоджується з встановленими фактичними обставинами справи та наявними в ній доказами.
Складені відносно ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення повністю відповідають вимогам ст. ст. 254-256, 266 КУпАП, а також при їх складанні працівниками поліції було дотримано вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також, що висновки суду ґрунтуються на суперечливих доказах, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з фактичними обставинами справи, наявними в ній доказами, які є належними і допустимими та вимогами закону.
Також повністю спростовуються твердження апелянта про відсутність доказів керування транспортним засобом, оскільки наявні у справі докази цілковито дають підстави для однозначного висновку про те, що саме ОСОБА_1 перебуваючи за кермом автомобіля з явними ознаками алкогольного сп'яніння, вчинив ДТП.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про порушення вимог закону при виявленні та фіксації правопорушень і складанні протоколів про адміністративні правопорушення та, як наслідок, для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративних правопорушень в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, судом першої інстанції надано належну правову оцінку як фактичним обставинам справи, так і наявним у справі доказам, в їх сукупності, вірно кваліфіковано дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та застосовано стягнення в межах санкції відповідної статті, про що мотивовано викладено у судовому рішенні.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу адвоката Лихошвая С.О., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Полтави від 26 листопада 2024 відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Захожай