Справа №760/4176/25 Провадження №2-з/760/116/25
про відмову у забезпеченні позову до подання позовної заяви
«28» лютого 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Климова Олексія Юрійовича, про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Климова О.Ю., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення технічного поверху (службові приміщення, 2-а секція, загальна площа 184,4 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 887396180000 та нежитлові приміщення (підвал, 3-а секція, 266,5 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 861557780000, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонивши державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень технічного поверху (службові приміщення, 2-а секція, загальна площа 184,4 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 887396180000 та нежитлових приміщень (підвал, 3-а секція, 266,5 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 861557780000, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви вказується, що представником ОСОБА_1 планується подання позовної заяви про скасування рішень державних реєстраторів, які стали підставою позбавлення ОСОБА_1 як співвласника права спільної сумісної власності на допоміжні приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно, підставою позову буде порушення права співвласника багатоквартирного будинку внаслідок незаконної реєстрації права власності на допоміжні приміщення як на окремі об'єкти нерухомого майна. Предметом позову буде скасування відповідних рішень державних реєстраторів та відновлення права спільної сумісної власності співвласників будинку. А саме, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 грудня 1998 року, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 02.12.1998 № 691. Згідно з нормами законодавства, ОСОБА_1 є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . 31.01.2025 представником позивача адвокатом Климовим О.Ю. отримана Інформація з Державного реєстру, номер інформаційної довідки 410909362, підстава формування інформаційної довідки заява з реєстраційним номером: 64916150, заявник ОСОБА_2 , щодо об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номер об'єкту нерухомого майна 887396180000. Тип об'єкта: нежитлові приміщення технічного поверху (службові приміщення, 2-я секція); загальна площа (кв.м): 184, 4; адреса: АДРЕСА_1 . З інформації вбачається наступне. 22.03.2016 відкриття розділу, реєстрація об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер 887396180000. Відомості внесено до реєстру 28.03.2016 року приватним нотаріусом КМНО Манойло Наталією Григорівною. Індексний номер рішення 28978569. 22.03.2016 номер запису про право власності 13907839. Реєстрація права власності. Дата, час державної реєстрації 22.03.2016 року 17:09:18. Підстава: рішення суду по цивільній справі № 2- 4118/2009, серія та номер:-, виданий 13.07.2009, видавник: Солом'янський районний суд в м. Києві; договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданий 17.09.2002, видавник ОСОБА_3 та Спільне Українсько-Австралійське Підприємство (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» код за ЄДРПОУ 14325020. 14.02.2022 номер відомостей про речове право: 46681308. Дата, час державної реєстрації: 14.02.2022 12:50:41. Державний реєстратор: приватний нотаріус Чмирук Олександр Валерійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63432157 від 14.02.2022 13:01:12, приватний нотаріус Чмирук Олександр Валерійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер: 595, виданий 14.02.2022, видавник: Чмирук О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Розмір частки: 0. Власники: Миронюк Іван Вікторович. 28.09.2023 номер відомостей про речове право: 51914909. Тип речового права: право власності. Дата, час державної реєстрації: 28.09.2023 13:50:42. Державний реєстратор: приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69505821 від 28.09.2023 13:58:42, приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2436, виданий 28.09.2023, видавник: Переверзева Г.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Розмір частки: 0. Власники: Агібалова Ксенія Олександрівна. Інформація з Державного реєстру номер інформаційної довідки 410909362 щодо об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номер об'єкту нерухомого майна 861557780000 від 31.01.2025. Тип об'єкта: нежитлові приміщення підвіл (3-я секція), об'єкт житлової нерухомості: ні. Загальна площа (кв.м): 266,5. Адреса: АДРЕСА_1 . З інформації вбачається наступне. 22.02.2016 відкриття розділу, реєстрація об'єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 861557780000. Відомості внесено до реєстру 26.02.2016 року приватним нотаріусом КМНО Манойло Наталією Григорівною. Індексний номер рішення 28373845. 22.02.2016 номер відомостей про речове право: 13461883. Тип речового права: право власності. Дата, час державної реєстрації: 22.02.2016 13:45:39. Державний реєстратор: приватний нотаріус Манойло Наталія Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28373845 від 22.02.2016 14:30:47, приватний нотаріус Манойло Наталія Григорівна. Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: рішення суду, по цивільній справі № 2-4118/2009, серія та номер: -, виданий 13.07.2009, видавник: Солом'янський районний суд в м. Києві; договір купівлі-продажу, серія та номер: -, виданий 17.09.2002, видавник: ОСОБА_3 та Спільне Українсько-Австралійське Підприємство (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» код за ЄДРПОУ: 14325020. 14.02.2022 номер відомостей про речове право: 46681676. Тип речового права: право власності. Дата, час державної реєстрації: 14.02.2022 13:10:37. Державний реєстратор: приватний нотаріус Чмирук Олександр Валерійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63432659 від 14.02.2022 13:14:39, приватний нотаріус Чмирук Олександр Валерійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер: 597, виданий 14.02.2022, видавник: Чмирук О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Розмір частки: 0. Власники: Миронюк Іван Вікторович. В подальшому, представником Позивача адвокатом Климовим О.Ю. направлено до Солом'янського районного суду м. Києва клопотання про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 2-4118/2009, що перебувала в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва, за позовом ОСОБА_3 до Спільного Українсько-Австралійського Підприємства «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» (код ЄДРПОУ: 14325020), третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності. Працівниками архіву Солом'янського районного суду м. Києва представнику Позивача адвокату Климову О.Ю. надано належним чином посвідчену копію рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2009 по справі № 2-4118/2009. Разом з цим, повідомлено, що ознайомитись з матеріалами справи № 2-4118/2009 неможливо, оскільки матеріали справи знищено. З змісту рішення суду від 13.07.2009 року вбачається наступне. 17.09.2002 року між Спільним Українсько - Австралійським Підприємством (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» в особі довіреної особи Прокоп'єва А.Й., який діяв на підставі довіреності від 02.09.2007 року та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу. Згідно п. 1 вищевказаного договору Спільне Українсько - Австралійське Підприємство (у формі товариства з відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» зобов'язалось передати ОСОБА_3 у власність нежитлові приміщення підвалу загальною площею 227,5 кв. м. розташовані у АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 в свою чергу зобов'язалась прийняти та оплатити вартість за вищезазначені приміщення. Продаж вчинено за 91 000 грн., які покупець передав продавцю, а продавець отримав особисто до підписання цього договору. Нежитлові приміщення загальною площею 227,5 кв.м розташовані у підвалі секції 3 буд. 4-8 по АДРЕСА_1 , належали Спільному Українсько - Австралійському Підприємству (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВВСТ ЛТД» на підставі договору № 13912 від 26.12.1996 року з врахуванням додаткової угоди № 3 від 27.10.1998 року та відповідного акту прийому - передачі № 01107 від 11 липня 2000 року. Також встановлено, що 17.09.2002 між Спільним Українсько - Австралійським Підприємством (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» в особі довіреної особи ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 02.09.2007 року та ОСОБА_3 укладено ще один договір купівлі - продажу. Згідно п. 1 вищевказаного договору Спільне Українсько - Австралійське Підприємство (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» зобов'язалось передати ОСОБА_3 у власність нежитлові приміщення технічного поверху (службові приміщення) загальною площею 184,4 кв.м. розташовані у АДРЕСА_4 , а ОСОБА_3 : в свою чергу зобов'язалась прийняти та оплатити вартість за вищезазначені приміщення. Продаж вчинено за 92200 грн., які покупець передав продавцю, а продавець отримав особисто до підписання цього договору. Нежитлові приміщення технічного поверху (службові приміщення) загальною площею 184,4 кв.м. розташовані у АДРЕСА_4 належали Спільному Українсько - Австралійському Підприємству (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» на підставі договору» № 1 від 27.09.1995 року з врахуванням додаткової угоди № 3 від 24.09.1996 року та відповідного акту прийому-передачі №01108 від 27.08.1998 року. Представник відповідача та третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги визнали у повному обсязі та не заперечували проти ухвалення рішення. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2009 позовні вимоги задоволено та вирішено визнати: дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу загальною площею 227,5 кв.м., розташованих у АДРЕСА_3 , укладений 17 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та Спільним Українсько-Австралійським Підприємством (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» код ЄДРПОУ 14325020; дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень технічного поверху (службових приміщень) загальною плошею 184,4 кв.м. розташованих у АДРЕСА_4 укладений 17 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та Спільним Українсько - Австралійським Підприємством (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «ПІКІНВЕСТ.ЛТД» код ЄДРПОУ 14325020; за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 227,5 кв. м, розташованих у АДРЕСА_3 ; за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщень технічного поверху (службових приміщень) загальною площею 184,4 кв.м. розгашованих у АДРЕСА_4 . Таким чином, вбачається, що саме дане рішення від 13.07.2009 по справі № 2-4118/2009 стало підставою для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення в 2016 році. В подальшому ОСОБА_3 відчужила нежитлові приміщення ОСОБА_5 на підставі договорів дарування від 14.02.2022 року. В подальшому, 28.09.2023 ОСОБА_5 відчужив шляхом продажу нежитлові приміщення технічного поверху (службові приміщення) ОСОБА_6 . Проте, зазначені приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та є спільною власністю власників квартир у зазначеного будинку. Таким чином, реєстрація права власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, а саме на нежитлові приміщення технічного поверху (службові приміщення, 2-я секція) та нежитлові приміщення (підвал, 3-я секція), як на окремі об'єкти нерухомості порушує право спільної власності власників квартир у багатоквартирному будинку, у тому числі ОСОБА_1 . Тобто, вбачається, що внаслідок внесення реєстраційних записів в Державний реєстр нерухомого майна ОСОБА_1 та інших співвласників безпідставно позбавлено як права власності на допоміжні приміщення, так і можливості користуватися та розпоряджатися зазначеним майном. Обставини, які дають обгрунтовані сумніви вважати, що спірні допоміжні приміщення можуть бути відчуженні до винесення рішення по справі. 08.01.2025 моїм довірителем ОСОБА_1 на платформі онлайн-оголошень « ОЛХ » знайдено оголошення про продаж «комерційного приміщення 184 кв.м. в 10 хвилинах від вокзалу без % (без комісії) за адресою: АДРЕСА_1 ». Тобто, зазначення в оголошенні, що приміщення продається без комісії, свідчить про те, що такий продаж здійснюється безпосередньо власником або його довіреною особою. Зазначене оголошення датується 04.01.2025. Оголошення опубліковане користувачем під ім'ям « ОСОБА_7 ». Вартість зазначеного об'єкту - 39 000 доларів США. Станом на сьогодні дане оголошення видалено з сайту. Разом з цим, представник ОСОБА_1 адвокат Климов О.Ю. до видалення оголошення за вказаним у ньому мобільному номеру телефону поспілкувався з рієлтором Юлією, що займається продажем даного приміщення за дорученням власника - ОСОБА_6 . В телефоній розмові було повідомлено, що зазначені приміщення розташовані на технічному поверсі 2 секція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення пропонується як універсальний комерційний об'єкт, що може бути використаний під різні види діяльності, з можливістю перепланування. Зазначено, що комунікації у приміщенні відсутні, але підключення можливе через загальні мережі будинку, що підтверджує його допоміжний характер у складі багатоквартирного будинку. Також, під час розмови ріелтор підтвердила, що приміщення вже викликає інтерес у потенційних покупців, що свідчить про високу ймовірність його продажу найближчим часом. Продаж здійснюється без обмежень, тобто власник може у будь-який момент укласти договір купівлі-продажу з третіми особами, передати майно у власність іншої особи або навіть вчинити дії, спрямовані на перехід права власності шляхом внесення змін у реєстраційні дані. Відповідно, у випадку продажу зазначеного приміщення, останнє може бути переплановане, змінене або використане у спосіб, який зробить повернення його у спільну власність співвласників будинку вкрай складним. Новий власник може внести зміни до цільового призначення приміщень (перекваліфікувати їх у окремі нежитлові об'єкти, що унеможливить їх повернення у склад допоміжних приміщень будинку). Приміщення можуть бути передані в іпотеку, оренду чи заставу, що створить додаткові правові перепони для повернення їх у спільну власність. Таким чином, наявність активного процесу продажу, підтвердженого як фактом опублікованого оголошення на ОЛХ, так і розмовою з ріелтором, створює реальний ризик відчуження приміщень третім особам, що унеможливить або значно ускладнить виконання майбутнього судового рішення. Важає, що з метою запобігання порушенню прав співвласників будинку, зокрема ОСОБА_1 , необхідно невідкладно застосувати заходи забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на спірні приміщення та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо них. Зазначає, що саме ці заходи є обґрунтованими, необхідними та пропорційними, оскільки дозволять запобігти ризику втрати спірного майна до завершення розгляду справи та гарантувати можливість виконання майбутнього судового рішення. Вважають, що необхідність застосування заходу забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Наведені фактичні обставини, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, свідчать про необхідність застосування таких заходів саме в частині накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій уповноваженими на те особами щодо спірних нежитлових приміщень технічного поверху (службові приміщення, 2 -а секція, загальна площа 184,4 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 887396180000 та нежитлових приміщень (підвал. 3-а секція, 266,5 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 861557780000, за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2025 року для розгляду зазначеної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви визначено суддю Тесленко І.О. Фактично заяву передано судді згідно реєстру передачі справ 20 лютого 2025 року.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та додані до неї докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Згідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 - 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Разом із тим, передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.
Судом встановлено, що позивач завертаючись із заявою про забезпечення позову до подачі позову, зазначає про порушення його права як співвласника багатоквартирного будинку внаслідок незаконної реєстрації права власності на допоміжні приміщення як на окремі об'єкти нерухомого майна.
Суд вбачає, що предметом майбутнього позову будуть вимоги до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про скасування відповідних рішень державних реєстраторів та відновлення права спільної сумісної власності співвласників будинку.
При цьому не вказано які конкретні вимоги (предмет позову) позивач має намір пред'явити до відповідачів.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Отже, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, зокрема у частині співмірності виду забезпечення позову та заявлених позовних вимог (або майбутніх позовних вимог), їх взаємозв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.
При цьому суду не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на можливість недобросовісних дій з боку відповідачів, а також на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Таким чином заявником не обґрунтовано підстав подачі заяви про забезпечення позову, необхідності забезпечення позову; заходу забезпечення з обґрунтуванням його необхідності, не наведено достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також зазначена заява не містить належного мотивування необхідності застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення технічного поверху (службові приміщення, 2-а секція, загальна площа 184,4 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 887396180000 та нежитлові приміщення (підвал, 3-я секція, 266,5 кв.м.), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 861557780000, за адресою: АДРЕСА_1 .
Більше того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб - власників майна.
Однак, подана представником позивача заява про забезпечення позову не містить у собі будь якого обґрунтування доцільності вжиття відповідних заходів, до неї не додані належні та допустимі докази на підтвердження викладених у ній обставин.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову до подачі позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 153, 260 - 261, 353 - 355 ЦПК України, суддя, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Климова Олексія Юрійовича, про забезпечення позову до подання позовної заяви, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І. О. Тесленко