Справа №760/26374/24
Провадження №2/760/4974/25
(заочне)
28 лютого 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
у жовтні 2024 року до Солом'янського районного суду міста Києва, звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначає, що у 2007 році ОСОБА_1 , 1985 року народження, зійшлася з ОСОБА_3 , 1982 року народження, з метою створення сім'ї, почали сумісне проживання та ведення сумісного господарства, тобто встановились фактичні шлюбні відносини. Шлюб офіційно не реєстрували. Від їхніх стосунків народилася дитина - дочка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції 04 червня 2009 року під № 1570 та видане Свідоцтво про народження (серія НОМЕР_1 ). Після народження дитини через якийсь час відповідач почав поступово уникати своїх батьківських обов'язків: часто був відсутній, помітно втрачав інтерес до дитини, почав пиячити і, як наслідок, почалися сварки, застосування фізичного насилля, припинив грошове утримання сім'ї, а з часом стало відомо про його залежність від азартних ігор. Подальше її проживання з дитиною в таких умовах було неможливим і ризикованим. Тому вона змушена була від нього піти разом із дитиною. Відтоді (з 2012 року) фактично припинились будь-які стосунки з відповідачем, а також будь-яка його участь у вихованні дитини: як матеріально, так і у будь-який інший спосіб. Дитина, як тоді так і досі проживає разом з нею, що підтверджується Витягом із Реєстру територіальної громади м. Києва від 07.10.2024 № 120353932 щодо складу та кількості зареєстрованих осіб на певній житловій площі - у квартирі АДРЕСА_1 ; Витягом із Реєстру територіальної громади м. Києва від 07.10.2024 № 2024/012108526 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 (дочки); Витягом із Реєстру територіальної громади м. Києва від 07.10.2024 № 2024/012108563 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 . За свідченнями колишніх спільних знайомих, відповідач живе в достатку та має постійний дохід. Місце роботи та джерела доходів, на жаль їй не відомі. Вважає, що місячна сума 20 000, 00 (двадцять тисяч) гривень покращать її можливість щодо належного забезпечення необхідним рівнем проживання дочки. На обґрунтування зазначеної суми просить суд врахувати той факт, що її донька має певні вади зору. Для підтримання її зору в нормальному стані потребується регулярний її огляд відповідними фахівцями, використання призначених лікарем медичних препаратів та щорічну обов'язкову процедуру корекції. Це все потребує оплати. Крім того, у лютому 2023 року донька перехворіла на туберкульоз, пройшла курс лікування. Зараз потребує посиленого харчування задля закріплення лікування та уникнення рецидиву, не кажучи про профілактичні санаторії, безоплатні - переповнені, а платні на даний час не можуть собі дозволити. Позивач має на утриманні ще одну дитину - другу доньку, яка народилася у 2021 році, і зараз очікую на народження третьої дитини. З урахуванням цих обставин вона не має можливості працювати як раніше, а отже, рівень матеріального забезпечення значно знизився. Матеріальна допомога на старшу дитину від її батька наразі для неї є нагальною необхідністю, а не додатковим джерелом доходів. Відповідач, на скільки їй відомо не має на утриманні інших осіб, окрім себе самого, він працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати такий розмір аліментів.
18 жовтня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи переданні судді Тесленко І.О.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 21 жовтня 2024 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
20 січня 2025 року від позивача до суду надійша заява про зміну розміру аліментів в якій позивач просить змінити розмір аліментів в заявленому позові від 17 жовтня 2024 року із твердої суми 20 000,00 гривень на 1/4 частину доходу відповідача. Позовні вимоги підтримує з урахуванням зазначених вище змін.
Позивач в судове засідання, не з'явилася, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності. Позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв та / або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128 - 131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони мають спільну малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1570.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільна донька перебуває на утриманні позивачки, у свою чергу відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.
Відповідачем пояснень та доказів на спростування наведеного, а також неможливості надавати допомогу донці до суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року
№ 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому счислі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Зі змісту ч. 1 ст. 183 СК України вбачається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивачка з урахуванням заяви про зміну розміру аліментів просить суд стягнути на її користь з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів в даному розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у даному віці.
Окрім того, цей розмір аліментів на думку суду, не поставить платника аліментів у скрутне матеріальне становище і відповідатиме загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтей 150 СК України обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.
Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Крім того, суд роз'яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку статті 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.
Відповідач є працездатним, а тому суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання дитини.
Доказів того, що за станом здоров'я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідача інших утриманців.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття. Суд керується виключно інтересами дитини та вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дитини, а тому задовольняє позовні вимоги.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року
№ 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач звільнений від оплати судового збору не містять.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 133, 137, 141, 258 - 259, 263 - 265, 279, 280 - 282, 352, 354 - 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи , починаючи з 17 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя І. О. Тесленко