СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18262/24
пр. № 2/759/766/25
27 лютого 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Позиції сторін
Аргументи позивача
04 вересня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - Товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що:
- 15 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» і ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 663506 (далі - кредитний договір) на суму 10 0000,00 гривень;
- 14 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» і Товариство уклали договір факторингу № 14.02/24-Ф, за яким Товариство набуло права вимоги за кредитним договором;
- свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконав, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 27 910,00 гривень, з яких:
10 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
17 910,00 гривень - заборгованість за відсотками.
Позиція відповідача
ОСОБА_1 на позовні вимоги не відреагував, про судовий розгляд справи був повідомлений належним чином, у тому числі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
ІІ. Процесуальні дії суду
11 вересня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17 вересня 2024 року суд направив на адресу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі.
Поштовий конверт, яким відповідачу на його зареєстроване місце проживання суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі, повернувся до суду без вручення (а.с. 69).
Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.
Також суд повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 70).
З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Проте відповідач у встановлений судом строк заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов не подав.
За таких обставин, суд вирішує справи за наявними матеріалами відповідно до положень частини п'ятої статті 279 і частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Обставини, які встановив суд
15 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (Товариство) і ОСОБА_1 (Споживач) уклали договір про надання споживчого кредиту № 663506 (далі - кредитний договір) (а.с. 24-29).
На умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (пункт 1.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 1.3. кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) становить 10 000,00 гривень.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору строк кредиту - 360 днів.
Згідно з п. 1.5. кредитного договору тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4. цього договору (пункт 1.5.1. кредитного договору).
Знижена процентна ставка становить 1,89% в день та застосовується, якщо Споживач до 14.06.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (пункт 1.5.2. кредитного договору).
Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Договір підписаний Споживачем 15.05.2023 о 10:40:06 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С4896.
Згідно з паспортом споживчого кредиту сума/ліміт кредиту становить 10000,00 гривень; строк кредитування - 360 днів; стандартна процентна ставка 726,35 % річних (1,99 % в день), знижена процентна ставка 690,03 % річних (1,89 % в день), загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 71640,00 грн, загальні витрати за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 71341,50 грн, періодичність внесення платежів кожні 30 днів (а.с. 22-23).
Паспорт споживчого кредиту підписаний Споживачем 15.05.2023 о 10:40:06 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С4896.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 4216 від 29.02.2024 (а.с. 32) зазначене Товариство повідомило про успішність операції згідно з договором з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020:
номер транзакції 1234533381;
сума 10 000,00 гривень;
дата прийняття 15.05.2023 10:41
номер замовлення 36009369
номер картки НОМЕР_1
статус прийнято.
Лист підписаний Генеральним директором ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» Віталієм Мазуренком у сервісі Вчасно 29.02.2024 о 16:33.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) за кредитним договором, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», станом на 13.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 27 910,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 17 910,00 гривень - заборгованість за відсотками (а.с. 33-40).
14 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (Клієнт) і Товариство (Фактор) уклали договір факторингу № 14.02/24-Ф (а.с. 41-45).
За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належать Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору факторингу).
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонам Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна продажу за договором становить 1 280 234,27 гривень. Фактор сплачує Клієнту 100 відсотків ціни продажу протягом п'яти робочих днів з моменту передачі за Актом прийому-передачі Реєстру боржників шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта (пункти 3.3., 3.4. договору факторингу).
Моментом виконання Фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за цим договором на рахунок Клієнта (пункт 3.6. договору факторингу).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 (додаток № 1 до договору факторингу) Клієнт передав, а Фактор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 на суму 27 910,00 гривень (а.с. 46).
Відповідно до платіжної інструкції № 75117 від 14.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» грошові кошти в сумі 1 280 234,27 гривень, без ПДВ; призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 (а.с. 47).
ІV. Мотиви суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 756/1384/20).
Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частини перша, друга статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VII від 15.11.2016 договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, адже вони підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені відповідачем протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
У постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 Верховний Суд виснував, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
Пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 334/3056/15 Верховний Суд зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, суд під час розгляду цієї справи має оцінити надані сторонами докази і відповісти на такі питання:
1) чи є кредитний договір укладеним?
2) чи виконали сторони кредитного договору свої зобов'язання за ним?
3) чи правильно нарахована заборгованість за кредитним договором?
4) чи перейшло до Товариства право вимоги за кредитним договором?
V. Оцінка суду
На підтвердження укладення відповідачем кредитного договору позивач надав копію договору про надання споживчого кредиту № 663506, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» і відповідачем 15.05.2023, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що зазначений договір є укладеним, оскільки одноразовий ідентифікатор за своєю сутністю є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При цьому, без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, договір між ним та кредитодавцем не був би укладений.
На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» зобов'язань за кредитним договором Товариство надало лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 4216 від 29.02.2024 про успішність операції з переказу грошей, який, на думку Товариства, підтверджує переказ грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Однак зазначений лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, не підтверджує фінансову операцію, не містить повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який, згідно з доводами позивача, було перераховано суму кредиту. Матеріали справи також не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу (платіжної картки номер НОМЕР_1 ), саме ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у договорі кредитному договорі відсутня.
З наведених мотивів лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 4216 від 29.02.2024, як доказ виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» зобов'язань за кредитним договором, суд відхиляє.
Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості так само не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежать від волевиявлення дій одної сторони (кредитора). Також він є внутрішнім документом кредитора та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
З огляду на викладене, розрахунок заборгованості не є належним доказом виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» зобов'язань за кредитним договором.
Належних, допустимих і достовірних доказів надання відповідачеві кредиту в сумі 10 000,00 гривень (первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») позивач не надав.
Будь-яких клопотань про витребування доказів Товариство не заявляло.
Суд акцентує, що кредитний договір має консенсуальний характер, є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Отже, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов'язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності кредитної заборгованості.
З огляду на те, що позивач не довів надання відповідачеві кредиту, оцінку правильності нарахування кредитної заборгованості та наявності у позивача права вимоги за кредитним договором суд не надає.
Попри це, суд зауважує, що за умовами договору факторингу № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, згідно з Додатком № 2. Підписаний сторонам Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Однак примірник Акта прийому-передачі Реєстру боржників Товариство до позовної заяви не долучило.
VІ. Висновки суду
Оскільки Товариство не надало належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів надання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором, суд констатує відсутність порушених прав Товариства і відмовляє у позові повністю.
VІІ. Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк» № 5359 від 27.08.2024 (а.с. 59).
Доказів понесення інших витрат сторони не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовив у позові повністю, судовий збір стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Повне рішення суду складене 27 лютого 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко