СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 758/15234/24
пр. № 3/759/463/25
24 лютого 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Проскурня Олег Іванович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
03.11.2024 о 01 год. 11 хв. у м. Києві по вул. Шосе Гостомельське, 1/1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz C63», номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. У встановленому законодавством порядку, зі згоди водія, огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820», відповідно до результатів тесту № 3248 ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, результат - 1.7 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9«а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Про час та дату розгляду справи 08.01.2025 об 11 год. 50 хв., 20.01.2025 о 14 год. 10 хв., 10.02.2025 о 10 год. 20 хв. та 24.02.2025 об 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, однак в судові засідання не з'явився, оскільки перебуває на військовій службі. Документи, які підтверджують статусу військовослужбовця, були надані захисником Терновською М.Л .
Під час розгляду справи захисник Терновська М.Л. надала письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він свою вину визнає, погоджується з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, просить застосувати аналогію закону зі ст. 69 КК України та призначити адміністративне стягнення нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме не застосовувати обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Таке клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 повністю визнає свою вину, щиро кається, є військовослужбовцем, займався волонтерською діяльністю, право керування автомобілем необхідне йому для несення військової служби та ефективного виконання завдань. Зазначає, що на час вчинення правопорушення перебував у стані сильного душевного хвилювання, оскільки його підрозділ найближчим часом мав вирушати в зону бойових дій, також зазначає, що має позитивну характеристику на військовій службі, має нагороди. До клопотання ОСОБА_1 долучив документи, що підтверджують статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, копії грамот, копію посвідчення про нагородження нагрудним знаком «За взірцеву службу», копію характеристики з БФ «Повернись на 100».
В судовому засіданні адвокат Терновська М.Л. підтвердила обставини викладені у клопотанні ОСОБА_1 , повністю підтримала зазначене клопотання, просила не застосовувати обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши усні пояснення захисника Терновської М.Л., дослідивши матеріали справи, суддя констатує, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення (а.с.1);
- чек-листом приладу «Drager Alcotest 6820», де підписом ОСОБА_1 засвідчено ідентичність показань на екрані та у роздруківці (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де стоїть підпис ОСОБА_1 , що посвідчує згоду з результатом тесту, який є позитивним та складає 1.7 проміле (а.с. 3);
- відеозаписом, на якому зафіксовано факт керування автомобілем, згода ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння, процес проходження огляду (а.с.10);
- направленням на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від 03.11.2024 (а.с. 4);
- рапортом поліцейського Панченко Є.О. (а.с. 5);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо можливості застосування ст. 69 КК України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суддя зазначає наступне.
Згідно зі статтею 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
За приписами статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою, встановлено основне та обов'язкове додаткове адміністративне стягнення: штраф та позбавлення права керування транспортними засобами відповідно.
Суддя звертає увагу, що законодавець у санкції не передбачив можливість альтернативи основного та додаткового стягнення, тому дискреційні повноваження судді обмежені імперативно встановленими нормами.
Окрім того, у постанові Пленуму ВССУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» наголошено, що чинне адміністративне законодавство не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Разом із тим, слід керуватися положеннями статті 33 КУпАП.
Ті обставини, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має позитивну характеристику та щиро розкаявся, а обставини, що обтяжують покарання не встановлені, суд вважає такими, що не можуть стати підставою для незастосування до водія обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В інакшому випадку, порушуватиметься принцип правової визначеності, який є невід'ємною складовою верховенства права, та гарантує, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Так само Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової визначеності. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (такий висновок викладений у справах «Steel and others v. The United Kingdom» та «Sunday Times v. United Kingdom»).
Та обставина, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та не зможе у разі позбавлення його права керування транспортними засобами виконувати свої обов'язки й ефективно нести службу не дає підстав для незастосування до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке стягнення накладається в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП та є безальтернативним.
ОСОБА_1 як особа, що має спеціальний статус (водій) реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов'язки, встановлені законодавством України, зокрема пунктом 2.9.«а» Правил дорожнього руху, та був зобов'язаний дотримуватись заборони керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність у правовому полі держави (з рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007).
Таким чином, клопотання не призначати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суперечить положенням чинного законодавства.
Обставини, які перешкоджають притягненню винної особи до адміністративної відповідальності та накладенню адміністративного стягнення, під час розгляду справи не встановлені.
Також відсутні докази того, що керування автомобілем 03.11.2024 було пов'язане з виконанням військового обов'язку ОСОБА_1 , чи під час виконання ним службових обов'язків військовослужбовця. Відтак відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ЕПР1 № 165092 від 03.11.2024), та накласти на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва.
Суддя Олег ПРОСКУРНЯ