СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/2337/25
пр. № 2/759/2739/25
28 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
22.01.2025 до Святошинського районного суд м. Києва надійшов зазначений позов, в якому позивач просив стягнути з відповідача. заборгованість за кредитним договором №3305720407-470161 від 18.11.2021 у розмірі 42 741,85 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконання зобов'язання та набуття позивачем права вимоги до відповідача.
Ухвалою суду від 31.01.2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.42).
Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.43).
Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, а також матеріали позовної заяви та додатки до неї, однак конверт повернувся не врученим, за даними Укрпошти "за закінченням терміну зберігання"(а.с.44-46).
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 21.09.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» укладено Договір №3305720407-470161 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності.
Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».
Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Уклавши договір Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника: Koshelok.net.
Відповідно до умов розділу 3 Правил відповідач акцептував оферту, здійснивши дії спрямовані на укладання договору про надання кредиту і настання юридичних прав та обов'язків, заповнивши заявку на сайті позивача добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків, зазначив інформацію щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Частиною 3 статті 11 Закону визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з п.6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пункт 12 частини 1 вказаної статті визначає, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Договір № 3305720407-470161 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 21.09.2021 укладений за допомогою одноразового ідентифікатора, який згенерований електронною системою Позивача та був надісланий на номер Відповідача (позичальника) СМС-повідомленням.
Використання Позичальником отриманого коду а також надання ним своїх анкетних даних та банківських реквізитів для перерахування коштів свідчить про згоду з умовами кредитування, а тому договір вважається укладеним.
Частина 7 статті 7 Закону передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Вказаний Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту укладено у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого чинного законодавства України.
Згідно п. 1.1 Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 7900,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
П. 2.1 Договору передбачає, що кредит надається строком на 24 діб, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно п. 2.4 вказаного Договору позика надавалася, згідно заяви Відповідача, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на картковий рахунок, вказаний Позичальником у заяві.
Сторони в п. 3.4. Договору домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіка платежів, що є Додатком до цього Договору.
На виконання п.1.1. Договору та визначеного зобов'язання щодо надання кредиту,
Позивач відповідно перерахував кредитні кошти в розмірі 7900,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3305720407-470161 від 21.09.2021 року.
Позичальник не дотримуючись належного виконання умов зазначеного Договору одностороннє допустив порушення, а саме несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, суму позики не повернув та відсотки не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у Відповідача перед Позивачем існує несплачена сума платежів в тому числі прострочена непогашена заборгованість, що станом на 15.01.2025 складається із основного боргу 7 900,00 грн., відсотків за за початковий строк користування позикою в розмірі 19 149, 60 грн., інфляційних збитків за період з 12.01.2022 по 15.01.2025 в розмірі 13 248,89 грн., 3% річних за період з 12.01.2022 по 15.01.2025 в розмірі 2 443,36 грн.
Розрахунок непогашеної заборгованості, який складається із основного боргу 7 900,00 грн., відсотків за за початковий строк користування позикою в розмірі 19 149, 60 грн. є вірним, а тому може бути взятий судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідачки інфляційні збитки в розмір 13248,89 грн. та ; 3% річних в розмірі 2443,36 грн., які не підлягають стягненню з відповідачки з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В Постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, Верховний суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 прийшов до висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідача.
Суд вважає таке нарахування безпідставним, а позовну вимогу щодо нарахування такої суми, такою що не підлягає задоволенню. Питання судових витрат вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 422,40 грн. судового збору за подання позову до суду.
Керуючись 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованість за кредитним договором №3305720407-470161 від 21.09.2021 у розмірі 27 049,60 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн., а всього разом 29 472 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.
Зазначити дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-он, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А);
Зазначити дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Бабич Н.Д.