Справа №:755/20481/24
Провадження №: 4-с/755/17/25
"26" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретарів - Булгакової Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», -
19.11.2024 року скаржниця звернулась до суду зі скаргою, у якій просить визнати незаконною бездіяльність суб'єкта оскарження щодо не зняття арештів, накладених на грошові кошти і майно скаржниці у виконавчому провадженні НОМЕР_3 та зобов'язати суб'єкта оскарження вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів з майна та грошових коштів скаржниці, що були накладені у виконавчому провадженні НОМЕР_3.
Вимоги скарги мотивовано тим, що на виконанні у Вишгородському відділі державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 по виконанню виконавчого листа №755/25530/14-ц від 06.11.2014 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, в період з 17.02.2015 по 11.01.2018 роки. В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем було вжито передбачені чинним законодавством заходи з метою примусового виконання рішення, а 11.01.2018 року завершено виконавче провадження, виконавчий лист повернуто стягувачу. З отриманої інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що в межах ВП № НОМЕР_3 було накладено арешт на нерухоме майно скаржниці. Відповідно до відомостей з Реєстру виконавчих проваджень Виконавчий лист Стягувачем з 17.01.2018 року по боржнику - ОСОБА_1 повторно не пред'являвся. З моменту закінчення виконавчого провадження пройшло більше п'яти років, строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, визначені Законом України «Про виконавче провадження» сплинув. Відсутність відкритого виконавчого провадження та сплив трьох років після його закінчення свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арештів на майно та кошти Боржника. В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Оскільки виконавчий лист №755/25530/14-ц від 06.11.2014 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, 11.01.2018 року було повернуто Стягувачу, то повторно пред'явити його до виконання Стягувач міг у строк до 11.01.2021 року. Оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред'являвся до примусового виконання і строки його пред'явлення до виконання закінчилися, 30.10.2024 року представником Боржника була подана заява до Вишгородського відділу державної виконавчої служби в якій викладено вище наведені аргументи та пред'явлено вимогу негайно зняти всі накладені в рамках завершеного виконавчого провадження НОМЕР_3 арешти на майно та кошти ОСОБА_1 . Відповіддю від 31.10.2024 року №79256 Вишгородського відділу державної виконавчої служби було повідомлено Боржника про відмову зняти обтяження, при цьому, з тексту відповіді вбачається, що виконавчою службою не було прийнято до уваги наведені у заяві доводи про те, що виконавчий документ є таким що не підлягає пред'явленню до виконання щодо ОСОБА_1 , в результаті чого проігнорована вимога про зняття обтяжень. Скаржниця вважає таку бездіяльність Вишгородського відділу державної виконавчої служби протиправною. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження №К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Оскільки виконавчий лист №755/25530/14-ц від 06.11.2014 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, 11.01.2018 року було повернуто Стягувачу, то повторно пред'явити його до виконання Стягувач міг у строк до 11.01.2021 року. Оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред'являвся до примусового виконання і строки його пред'явлення до виконання закінчилися - збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритого виконавчого провадження та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 26.11.2024 року відкрите провадження у справі та призначено скаргу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року за заявою представника скаржника призначене проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
До початку проведення судового засідання представник скаржника звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі скаржника та його представника.
Представник стягувача та суб'єкта оскарження в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вивчивши матеріли справи, дослідивши наявні у справі письмові докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, всебічно та об'єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року у справі №755/25530/14-ц задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду. Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11.07.2014 року у справі №1044/14: Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає в АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає в АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість за договором кредиту №700/700417-KR від 07.08.2008р. у сумі 463 340 (чотириста шістдесят три тисячі триста сорок) грн. 11 коп.; Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає в АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає в АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, ідентифікаційний код 00039019) третейський збір у сумі 5 033(п'ять тисяч тридцять три) грн. 40 коп.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2021 року у справі №755/25530/14-ц задоволено заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк», стягувач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону виконавчого провадження - кредитора Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (адреса: м. Київ, вулиця В. Васильківська, будинок № 100; код ЄДРПОУ 23494714) по судовому рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року у справі № 755/25530/14-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Будь-які інші судові рішення у справі №755/25530/14-ц в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що станом на час вирішення скарги ОСОБА_1 у відповідній системі наявний лише один запис про виконавче провадження у якому боржником є ОСОБА_1 , стягувач - ПАТ «Укрсоцбанк», №АСВП: НОМЕР_3, дата відкриття: 17.02.2015, стан ВП: завершено. Орган ДВС: Вишгородський РВДВС ГтУЮ у Київській області.
Дані про скаржницю ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників відсутні.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 від 30.10.2024 року, 22.12.2015 року здійснено державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_3, виданий 19.11.2015, видавник: в.о. Начальника відділу Кучер Андрія Вячеславович. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:27374590 від 22.12.2015 16:32:21, Гонтар Наталія Іванівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Київська обл. Відомості про суб'єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34961544, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 07300, Київська обл., Вишгородський р., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019.
За змістом відповіді Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області від 31.10.2024 на звернення представника ОСОБА_1 : Відповідно до інформації, що міститься в ВП Спецпідрозділ АСВП станом на 31.10.2024 року наявна інформація щодо перебування на виконанні у відділі виконавчого провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №755/25530/14-ц від 11.01.2018, що видав Дніпровський районний суд м. Києва про: стягнути солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 468373,51 грн. При виконанні даного виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника та оголошено в розшук транспортні засоби, що належать боржнику на праві власності. 11.01.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу без виконання, згідно п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на положення ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» представник ВДВС зазначив, що поскільки виконавчий лист повернутий згідно п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо боржниці не підлягають безумовному припиненню заходи примусового виконання рішення.
Із матеріалів скарги вбачається, що представник ОСОБА_1 звертався до приватного виконавця Мойсея І.М. з приводу виконавчого провадження НОМЕР_4 та отримав відповідь приватного виконавця від 23.10.2024 року про те, що в провадженні вказаного приватного виконавця відсутні будь-які виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, в яких ОСОБА_1 визначена як боржник, на яку покладається обов'язок щодо виконання рішення. Крім того, Гайдук С.М. не є боржником у ВП НОМЕР_4.
Судом встановлено, що за даними АСВП боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_4 є ОСОБА_2 , стягувач - АТ «Сенс Банк».
Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частинами 1, 2 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до положень п.п. 2, 7 ч. 1, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
За змістом ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 або п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна боржника не передбачено, а виключний перелік підстав для зняття арешту виконавцем з майна боржника, передбачений ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Жодна з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлена.
Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі, тож відділ державної виконавчої служби правомірно відмовив скаржнику у знятті арешту.
Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Оскільки дії ВДВС щодо повернення виконавчого листа стягувачу без зняття арешту з майна та не зняття арешту з майна за зверненням представника скаржника є правомірними, відсутні підстави для задоволення скарги в чистині визнання незаконною бездіяльності суб'єкта оскарження.
Питання правомірності бездіяльності суб'єкта оскарження, порушеного стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VII ЦПК України яким передбачено прийняття рішення зобов'язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що в випадках не віднесених до підстав, обумовлених ч. 4 ст. 59 цього Закону - арешт знімається за рішенням суду.
До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких відкрите виконавче провадження стосовно боржника відсутнє, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання сплив і не був поновлений, стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
За встановлених судом обставин звершення виконавчого провадження НОМЕР_3 шляхом повернення виконавчого листа стягувачу постановою виконавця від 11.01.2018 року, відсутності будь-яких інших виконавчих проваджень у яких скаржниця є боржником з виконання рішення суду у справі №755/25530/14-ц, завершення строків пред'явлення виконавчого листа до виконання з огляду на дату повернення виконавчого листа стягувачу та відсутність будь-яких даних про поновлення такого строку, вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв'язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв'язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження.
Установивши порушення прав скаржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Суд вважає, що вимога скаржника зобов'язального характеру щодо посадових осіб суб'єкта оскарження є не ефективною, про що свідчить факт завершення виконавчого провадження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у виконавчому провадженні, яке завершене поверненням виконавчого листа стягувачеві, відтак суд не може зобов'язувати особу вчинити дії, які суперечать закону.
Вказане ще раз підтверджує, що у таких випадках арешт знімаються саме рішенням суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 447-451, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» - задовольнити частково.
Зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що накладений постановою в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Кучер Андрієм Вячеславовичем від 19.11.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні НОМЕР_3 (номер запису про обтяження 12679744 (спеціальний розділ); дата державної реєстрації обтяження 22.12.2015).
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 26.02.2025 року.
Суддя -