Справа №:755/15155/24
Провадження №: 2/755/3934/25
"20" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення сином 23-х років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 за умови продовження навчання.
Свої вимоги мотивує тим, що 26 листопада 2013 року по 15 червня 2021 року з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2021 року, справа № 755/2173/21. Під час перебування у шлюбі у нас народився спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час, з початку повномасштабної війни в Україні позивач з ОСОБА_4 проживають у Польщі у м. Равич. Винаймають в оренду квартиру площею 37 кв.м. Орендна плата за місяць складає 1000 злотих, що на сьогодні дорівнює 10 700 гривень. ОСОБА_4 є студентом 2-го курсу професійно-технічного училища в місті Равич, що підтверджується довідкою з навчального закладу від 10.06.2024 року з перекладом на українську мову, завіреним нотаріально. ОСОБА_4 не працює, та перебуває на утриманні позивача. Позивач не в змозі самостійно утримувати сина, оскільки її заробітної плати недостатньо для покриття всіх потреб повнолітнього сина, який навчається у навчальному закладі, а інших видів доходу позивач не має. У зв'язку з цим позивач з сином опинилися у скрутному матеріальному становищі. Син дійсно потребує матеріальної допомоги. Відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання сина, оскільки з настанням повноліття ОСОБА_4 , він вже позбавлений обовязку сплачувати аліменти за судовим наказом, виданим Дніпровським районним судом м. Києва від 08.02.2021 року по справі № 755/2159/21.
16 вересня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали представником позивача було отримано, про що свідчить довідка Дніпровського райлонного суду м. Києва про доставку електронного документу.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позов, у якому вказав, що позивач є його колишньою дружиною, з якою він перебував у законному шлюбі у період з 26.11.2003 по 15.06.2021 року, шлюб розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва (справа № 755/2173/21). Дійсно він є батьком, а Позивач - є матір'ю нашого сина - ОСОБА_3 . Разом із розірванням шлюбу - Позивачем був поданий позов про стягнення аліментів, даний позов був задоволений, аліменти стягувались з позивача до 31.08.2024 року включно. Стягнення аліментів припинилось автоматично у зв'язку із досягненням сином повноліття. Проте відповідач допомагати матеріально не припиняв. Слід зауважити що аліменти стягувались систематично, без порушення строків, у повному обсязі у зв'язку із тим, що наказ був направлений за місцем його роботи та виконувався бухгалтерією під час кожної виплати заробітної плати. Окрім того - відповідач сумлінно виконує свої обов'язки як батько, займається вихованням сина, докладає зусиль щоб проводити з ним вільний час, підтримую матеріально його та Позивача понад встановлені Законом та Судом обсяги. Позивач свої вимоги щодо стягнення аліментів базує на тому, що наразі вони із сином знаходяться у Польщі, орендують житло, а син продовжує навчання, наразі є студентом 2-го курсу професійно-технічного училища у місті Равич. Зауважує, що позивачу безперечно відома доля сина та його матері, він не відмовляється від обов'язку утримання, та здійснює посильну допомогу, в тому числі і матеріальну.
Відповідач, як батько, не заперечує проти необхідності сплати аліментів в ситуації, що склалася, але просить суд звернути увагу на додаток до Заяви позивача, а саме на довідку з навчального закладу від 10.06.2024 року. У даній довідці зазначено, що ОСОБА_5 є студентом ІІ курсу у 2023/2024 навчальному році, та закінчить навчання за програмою у серпні 2025 року.
Враховуючи, що Сімейний кодекс чітко зазначає, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання - на його думку вимоги Позивача про стягнення аліментів строком до 31.08.2029 року - неправомірні, та можуть призвести до отримання нею неправомірної вигоди, в разі, якщо не будуть направлені на утримання сина. Вважаю можливим задовольнити позов частково, проте стягувати аліменти до 31.08.2025 року.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами 26 листопада 2003 року було укладено шлюб.
Сторони мають сина ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судовим наказом від 08.02.2021 року за № 755/2159/21 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
15.06.2021 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі 755/2173/21 шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований
26 листопада 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Оболонського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №1865 - розірвано.
Як встановлено, спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається на другому курсі Професійно-технічоного училища у м. Равич, дані обставини підтверджуються Довідкою Професійно-технічоного училища у м. Равич від 10 червня 2024 року за № ZSZ-4414/204/23/24.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення сином 23-х років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 за умови продовження навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Вирішуючи питання, чи потребує повнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальної допомоги в зв'язку з навчанням, суд виходить з того, що, враховуючи стаціонарну форму навчання у навчальному закладі та відсутність джерела доходів, а тому приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 , в зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги.
Разом з тим, суд враховує наступне.
Як роз'яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
За змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і(або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу, а саме: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Окрім цього, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. (ч.2 ст.200 Сімейного кодексу України)
При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, та враховує наступні обставини, що дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на утриманні, навчається у вищому навчальному закладі, на денній формі навчання, не працює, відповідно до вимог сімейного законодавства повнолітня дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку батьків.
Відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, в нього на утриманні інші діти або непрацездатні батьки не перебувають, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини на період навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Стягнення аліментів за даним судовим рішенням можливе до настання однієї з умов: досягнення 23 років або закінчення навчання.
Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови №3 від 15.05.2006 року роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів: продовження навчання після досягнення повноліття; недосягнення дочкою, сином 23 років; потреби в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує матеріальний стан відповідача, його стан здоров'я та можливості надавати матеріальну допомогу, враховує матеріальний стан повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потреби особи даного віку, потреби по навчанню, враховуючи встановлені судом обставини справи, а саме те, що повнолітній навчається на денній формі навчання, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів частково, а саме стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову 03 вересня 2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
Суд вважає, що саме такий розмір аліментів, спрямований на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, в зв'язку з навчанням.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. ст. 2, 4, 10, 12, 19, 49, 76, 77-81, 89, 133, 141, 191, 263,-265, 274-279, 280, 284, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову 03 вересня 2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
В решті задоволення позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2025 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );
Третя особа - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя: