707/3616/24
2/707/204/25
26 лютого 2025 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
з участю секретаря Заруби Н.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Попової І.П.
відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи Глієвої-Жупінас М.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей виконкому Степанківської сільської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Попову І.П. звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи позов тим, що він є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.08.2024 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Віріч І.П. ОСОБА_1 успадкував вказане нерухоме майно від своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 06.04.2004 з ОСОБА_5 (надалі - відповідач). Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04.12.2024 в справі №707/2901/24 шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач, його колишня дружина та діти були зареєстровані в будинку, який належав матері позивача, покійній ОСОБА_4 . 08.08.2008 року Хацьківською сільською радою Черкаського району Черкаської області було посвідчено заяву ОСОБА_2 , в якій вона вказала, що зареєстрована та проживає в домоволодінні свекрухи, не претендує на її майно та домоволодіння. З 2018 року сторони проживають окремо, відповідачка разом з дітьми з того часу постійно проживає в АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що він ніколи не чинив перешкод колишній дружині з дітьми щодо користування будинком, в якому вони були зареєстровані, відповідач з дітьми за власним бажанням змінили місце свого проживання, ніколи не виявляли бажання чи наміри проживати в будинку, в якому вони зареєстровані. Відповідно до довідки Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 від 05.11.2024 № 242 ОСОБА_3 навчається у даному навчальному закладі з 02.09.2019 року по теперішній час. Відповідно до рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2022 в справі № 697/1088/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно, набутого за час спільного проживання, відшкодування витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця, ОСОБА_2 у 2018 році приїхала з дітьми та почала проживати у будинку, який належав її батькові - ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 батько відповідача помер, спадкоємцем майна за заповітом є ОСОБА_2 . Також у вказаному рішенні встановлено, що згідно відповіді наданої Канівською державною нотаріальною конторою № 1110/02-14 від 22.10.2020, вбачається що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_2 . Згідно заповіту від 20.10.2015 вбачається, що ОСОБА_7 заповідає все своє майно, що належить йому на день смерті ОСОБА_2 . Згідно заяви від 05.05.2020 вбачається, що ОСОБА_2 приймає спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_7 за заповітом. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 є власником 17/50 будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа будинку 183,4 кв.м., житлова площа 128 кв.м., площа земельної ділянки 1242 кв.м.
Крім того, як встановлено вказаним вище рішенням суду у справі № 697/1088/20 ОСОБА_2 успадкувала після смерті батька вказане майно, тобто відповідач на даний час є власником 17/50 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа будинку 183,4 кв.м., житлова площа 128 кв.м., площа земельної ділянки 1242 кв.м., проте не здійснює державну реєстрацію права власності вказаного майна, у зв'язку з чим в реєстрі відсутня інформація про її право власності. Заочним рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2023 в справі № 697/1918/23 стягнуто аліменти з позивача на користь відповідача на утримання сина - ОСОБА_3 . У вказаному рішенні судом встановлено, що актом фактичного проживання осіб, засвідченого в.о. керуючого справами виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області С. Ткаченко підтверджується проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до повідомлення Центру надання адміністративних послуг Степанківської сільської ради № 295 від 18.09.2024 відповідач 18.09.2024 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до повідомлення Центру надання адміністративних послуг Степанківської сільської ради № 296 від 18.09.2024 ОСОБА_1 18.09.2024 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Хацьківського старостинського округу Степанківської сільської ради від 25.11.2024 № 376/14-21 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , 1981 року народження та ОСОБА_3 , 2010 року народження. За даною адресою ніхто не проживає. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 21.10.2024, складеного службою в справах дітей Виконавчого комітету Степанківської сільської ради, проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . Житло розміщене на присадибній земельній ділянці, в будинку наявне газопостачання та вода, недобудований санвузол та коридор, в будинку відсутня газова плита, відсутня дитяча кімната, не облаштоване окреме місце для навчання, відпочинку та розвитку дитини. В будинку ніхто не проживає.
ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 у власності має житло, придатне для проживання, в якому облаштовані необхідні умови для дитини, постійно в ньому проживає, проте в добровільному порядку відмовлялась зареєструватись за місцем свого фактичного проживання у належній їй частині будинку разом з дітьми. Будинок за адресою АДРЕСА_1 є єдиним майном ОСОБА_2 , проте перебуває в незадовільному стані, не придатний для проживання, у зв'язку з чим позивач орендує помешкання для свого проживання.
Позивач виявив намір реалізувати своє право на розпорядження майном з метою вирішення питання про придбання для себе житла. Згідно висновку від 07.10.2024 №82/15-02 служби у справах дітей Степанківської сільської ради позивачу відмовлено у вчиненні правочину, а саме продажу будинку, в якому зареєстрована неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням від 28.10.2024 № 139 Виконавчого комітету Степанківської сільської ради відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на вчинення правочину, а саме продажу будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з приводу того, щоб позивач зареєструвала сина у належному їй житлі, в якому дитина проживає понад шість років, проте відповідач відмовилась, пояснюючи це тим, що вона бажає створити труднощі для позивача, щоб останній не міг розпоряджатися належним йому майном. При реєстрації відповідача з дітьми в будинку АДРЕСА_1 , вказаний будинок належав покійній свекрусі відповідача, яка надала дозвіл на реєстрацію, при цьому відповідач надала заяву, яка засвідчена сільською радою, що відповідач не претендує на майно та домоволодіння покійної ОСОБА_4 .
На даний час власником вказаного житла став ОСОБА_1 , який має намір реалізувати своє право щодо розпорядження майном. З метою захисту порушеного права, позивач звертається до суду з даним позовом.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20.12.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву.
29.12.2024 року від начальника служби у справах дітей Глієвої-Жупінас М.Ш. надійшло заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 . Служба у справах дітей виконавчого комітету Степанківської сільської ради вважає, що забезпечення найкращих інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є визначальним при розгляді даної справи в суді, оскільки в разі визнання його особою, що втратила право користування житловим приміщенням, житлові інтереси неповнолітнього будуть порушені. Такі правові висновки відображені у постановах Верховного суду України від 04.07.2018 року у справі №711/44331/17, від 10.04.2019 року у справі №466/7546/16-ц, від 27.06.2019 року у справі №337/1760/17, від 27.11.2019 року у справі №368/750/16-ц. Керуючись п.4 ст.263 ЦПК України «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду». В постанові Верховного суду від 07.07.2021 року у справі №554/3289/20 зазначається, що сама по собі наявність права власності у особи на спірне житло і вимоги безумовної реалізації повноважень власника не можуть бути легітимною підставою позбавлення іншого права особи, а саме права на житло, яке також гарантується і захищається Конституцією України (ст.47) та Конвенцією (ст.8). В даній цивільній справі право власності позивача лише певним чином обмежене законним правом проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак ОСОБА_1 на захист такого обмеження вимагає саме позбавлення права відповідачів на житло, що не є пропорційним втручанням та не свідчить про легітимність мети цього позову. З огляду на викладені обставини, просили повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Попова І.П. підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи ОСОБА_8 заперечили проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просили суд відмовити повністю в задоволенні даного позову. Відповідач ОСОБА_2 зазначила, що вона не проживає з позивачем з 2019 року, син проживає разом з нею у м.Канів. Пояснила, що у неї на праві власності немає житла, а тому відсутня можливість зареєструвати неповнолітнього сина за іншою адресою. Правовстановлюючі документи на будинок, у якому вона з сином проживає на даний час, не переоформлені. Вважає, що у разі зняття її неповнолітнього сина з реєстрації у будинку позивача це призведе до порушення прав її сина, зареєструвати його немає куди. Також зазначила, що відповідач не платить аліменти на утримання сина і на даний час існує заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 50000грн., що підтверджується довідкою з виконавчої служби.
Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.08.2024 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Віріч І.П.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.04.2004 року.
Згідно рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04.12.2024 в справі №707/2901/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 від 05.11.2024 № 242 ОСОБА_3 навчається у даному навчальному закладі з 02.09.2019 року по теперішній час.
Відповідно до рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2022 в справі № 697/1088/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно, набутого за час спільного проживання, відшкодування витрат на утримання, догляд та лікування спадкодавця, ОСОБА_2 у 2018 році приїхала з дітьми та почала проживати у будинку, який належав її батькові - ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 батько відповідача помер, спадкоємцем майна за заповітом є відповідач.
Згідно відповіді наданої Канівською державною нотаріальною конторою № 1110/02-14 від 22.10.2020, вбачається що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_2 . Згідно заповіту від 20.10.2015 вбачається, що ОСОБА_7 заповідає все своє майно, що належить йому на день смерті ОСОБА_2 . Згідно заяви від 05.05.2020 вбачається, що ОСОБА_2 приймає спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_7 за заповітом.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 є власником 17/50 будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа будинку 183,4 кв.м., житлова площа 128 кв.м., площа земельної ділянки 1242 кв.м.
Разом з тим, судом встановлено, що на даний час правовстановлюючі документи на будинок у м.Канів, у якому проживає відповідачка з сином, не переоформлені. Відповідно, відповідачка не є юридичним власником вказаного майна відповідно до вимог закону і не має права у будинку нікого реєструвати. Судом не встановлено наявність іншого нерухомого майна на праві власності у відповідача.
Згідно рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2023 в справі № 697/1918/23 стягнуто аліменти з позивача на користь відповідача на утримання сина - ОСОБА_3 . У вказаному рішенні судом встановлено, що актом фактичного проживання осіб, засвідченого в.о. керуючого справами виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області С. Ткаченко підтверджується проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до повідомлення Центру надання адміністративних послуг Степанківської сільської ради № 295 від 18.09.2024 відповідач 18.09.2024 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до повідомлення Центру надання адміністративних послуг Степанківської сільської ради № 296 від 18.09.2024 ОСОБА_1 18.09.2024 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Хацьківського старостинського округу Степанківської сільської ради від 25.11.2024 № 376/14-21 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , 1981 року народження та ОСОБА_3 , 2010 року народження. За даною адресою ніхто не проживає.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 21.10.2024, складеного службою в справах дітей Виконавчого комітету Степанківської сільської ради, проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . Житло розміщене на присадибній земельній ділянці, в будинку наявне газопостачання та вода, недобудований санвузол та коридор, в будинку відсутня газова плита, відсутня дитяча кімната, не облаштоване окреме місце для навчання, відпочинку та розвитку дитини. В будинку ніхто не проживає.
Згідно висновку від 07.10.2024 №82/15-02 служби у справах дітей Степанківської сільської ради позивачу відмовлено у вчиненні правочину, а саме продажу будинку, в якому зареєстрована неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням від 28.10.2024 № 139 Виконавчого комітету Степанківської сільської ради відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на вчинення правочину, а саме продажу будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а ст.150 ЖК України передбачає, що власник жилого будинку користується ним для особистого проживання та проживання членів своєї сім'ї і має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1 ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 Житлового Кодексу УРСР).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України).
Згідно Правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року № 6- Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо фактів.
Відповідно до ст. 29 ЦПК України, малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання.
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття 30 ЦК України).
Повну цивільну дієздатність має особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (частина 1 статті 34 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
За нормою ч. 1- 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Суд, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності та повноті, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
На момент звернення позивача до суду неповнолітній ОСОБА_3 не досяг 18 років. Також, згідно пояснень відповідача ОСОБА_2 житла, яке б належало їй на праві власності відсутнє. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України. В силу положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав. Згідно з статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. У відповідності до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Суд констатує, що забезпечення найкращих інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є визначальним при розгляді даної справи в суді, оскільки в разі визнання його особою, що втратила право користування житловим приміщенням, житлові інтереси неповнолітнього будуть порушені. Такі правові висновки відображені у постановах Верховного суду України від 04.07.2018 року у справі №711/44331/17, від 10.04.2019 року у справі №466/7546/16-ц, від 27.06.2019 року у справі №337/1760/17, від 27.11.2019 року у справі №368/750/16-ц. Керуючись п.4 ст.263 ЦПК України «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду». В постанові Верховного суду від 07.07.2021 року у справі №554/3289/20 зазначається, що сама по собі наявність права власності у особи на спірне житло і вимоги безумовної реалізації повноважень власника не можуть бути легітимною підставою позбавлення іншого права особи, а саме права на житло, яке також гарантується і захищається Конституцією України (ст.47) та Конвенцією (ст.8). В даній цивільній справі право власності позивача лише певним чином обмежене законним правом проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак ОСОБА_1 на захист такого обмеження вимагає саме позбавлення права відповідачів на житло, що не є пропорційним втручанням та не свідчить про легітимність мети цього позову.
Суд вважає, що у разі задоволення позову це призведе до порушення прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , оскільки реєстрація місця проживання дає право як на проживання у вказаному будинку без обмеження в часі, так і зумовлює виникнення ряду інших прав та обов'язків у особи, зокрема отримання правовстановлюючих документів, в т.ч. паспорта за місцем реєстрації, отримання побутових можливостей, постановлення на військовий облік та в загальному направлена на підтримку юридичного зв'язку між людиною і державою, з метою взаємного виконання прав і обов'язків.
На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд відмовляє у позові, понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей виконкому Степанківської сільської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 лютого 2025 року.
Суддя: О. М. Суходольський