Справа № 568/282/25
Провадження № 2-н/568/52/25
28 лютого 2025 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського суду Рівненської області Делалова О.М., розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства «Комунальник» Радивилівської міської ради до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, -
КП «Комунальник» РМР звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані комунальні послуги, а саме утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 31.01.2022 по 31.12.2024 у розмірі 5 442,10 грн.
Розглянувши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 частини першої статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних нарахованих заявником на суму заборгованості.
Наказне провадження один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Як вбачається з поданої заяви про видачу судового наказу та письмових доказів, заявником заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , однак за інформацією з КП «Радивилівське БТІ» та свідоцтва про право власності на житло, наданих заявником в якості доказів, указане житлове приміщення належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у розмірі по 1/3 частки кожному. Натомість вимоги заявлено лише до одного із співвласників.
Так, відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (частина перша статті 355 ЦК України) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).
Верховний Суд в постанові 28 листопада 2018 року у справі № 461/14558/14-ц (провадження № 61-13870св18) зазначив, що «переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вказана квартира є спільною сумісною власністю відповідачів без визначених часток, заборгованість, яку останні допустили, підлягає стягненню в солідарному порядку, і лише в разі визначення часток, кожен з відповідачів відповідав би за наявну заборгованість пропорційно до своєї частки в квартирі».
Відтак, суд приходить висновку, що із заяви про видачу наказу та доданих до неї документів не вбачається безспірність вимог з огляду на пред'явлення вимог лише до одного із співвласників житлового приміщення за адресою виникнення боргу.
Згідно з пункту 3 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити КП «Комунальник» РМР у видачі судового наказу, одночасно роз'яснивши заявнику, що згідно частин першої та другої статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Суд також роз'яснює, що заявник може звернутися до суду із зазначеними вимогами в спрощеному позовному провадженні (частина 2 статті 161 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 19, 161, 165, 166, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-
У видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Комунальник» Радивилівської міської ради до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.
Ухвала складена та підписана 28.02.2025р.
Суддя О.М. Делалова