Справа № 357/799/24
Провадження № 2/357/907/25
26 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кошель Б. І.
при секретарі Нізовій А. Р.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в залі суду № 6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга білоцерківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, -
В грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Друга білоцерківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою суду від 27 березня 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30 квітня 2024 року о 10:00 год. Одночано було витребувано у філії Київського обласного державного нотаріального архіву №2 (м. Біла Церква) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи за фактом посвідчення заповіту від 25.11.1997 року, складеного від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №6386.
Підготовче судове засідання призначене на 30 квітня 2024 року було відкладено до 10:00 год. 06 червня 2024 року, у зв'язку з неявкою сторін та за клопотанням представника позивача.
Ухвалою суду від 06 червня 2024 року було зупинено провадження у справі № 357/799/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга білоцерківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту до набарання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/11202/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Друга білоцерківська державна нотаріальна контора про усунення від спадкування.
Судом 25 вересня 2024 року було постановлено ухвалу про відновлення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга білоцерківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту. Призначено підготовче судове засідання у справі на 13 листопада 2024 року о 09:00 год.
У зв'язку з неявкою учасників справи, підготовче судове засідання призначене на 13 листопада 2024 року було відкладено до 15 січня 2025 року о 10:00 год.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича про зупинення провадження у справі було відмовлено.
Сторони в підготовче засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Протокольною ухвалою від 15 січня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи було відмовлено, оскільки позивач та представник повторно не з'явилися в підготовче засідання та представником позивача до клопотання не додано доказів неможливості прибуття в підготовче засідання, тому суд не може вважати неявку позивача та представника в судове засідання поважною.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 лютого 2025 року.
Судове засідання призначене на 14 лютого 2025 року у зв'язку з неявкою сторін було відкладено до 26 лютого 2025 року.
Учасники справи в судове засідання 26 лютого 2025 року не з'явилися, представників не направили, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача - адвокат Халупко Сергій В'ячеславович направив до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 26.02.2025 р. за вх..№10513, в якій зазначив, що у зв'язку з тим, що представник позивача здійснює свою діяльність у м. Києві і з'явитися на судове засідання безпосередньо можливості немає, беручи до уваги оголошення воєнного стану в Україні, є необхідність у наданні представнику відповідача можливості взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а тому просив суд визнати поважними причини неявки представника позивача - адвоката Халупко Сергія В'ячеславовича у судове засідання та відкласти розгляд справи.
Протокольною ухвалою від 26 лютого 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи було відмовлено, оскільки позивач та представник повторно не з'явилися в судове засідання та представником позивача до клопотання не додано доказів неможливості прибуття в судове засідання, а тому суд вважає неявку позивача та представника в судове засідання такою, що відбулася з неповажних причин.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом ч. 1,5, 6 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повіска-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Так, про призначені судові засідання на 30.04.2024, 06.06.2024, 13.11.2024, 15.01.2025, 14.02.2025 та 26.02.2025 позивач ОСОБА_1 повідомлявся заздалегідь, належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінги відправлення поштового повідомлення.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 та представник позивача належним чином та завчасно повідомлялися про дату, час та місце слухання справи, проте на жодне судове засідання не з'явилися, причини неявки визнані судом неповажними.
При цьому, матеріали справи не містять жодних заяв та клопотань від позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч.3ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження ( ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року ).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження(справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
При цьому суд зауважує, що позивач будучи ініціатором цього судового провадження без поважних причин повторно не з'явився в судові засідання.
Згідно частини п'ятої ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Так, згідно із п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому положення вказаної статті дозволяє суду розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторони позивача лише за сукупності двох підстав: від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Однак заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Такі правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позицію щодо необхідності дотримання правової процедури наслідків неналежної процесуальної поведінки сторони позивача з приводу неявки в судове засідання і раніше неодноразово підтримував Верховний Суд, зокрема, в постановах від 6 листопада 2019 року в справі № 904/2423/18, від 13 вересня 2019 року в справі № 916/3616/15, від 13 листопада 2019 року в справі № 910/5187/19.
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, залишення позову без розгляду, в даному випадку, не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов'язків та певною мірою заходом суду для протидії здійсненим перепонам для руху справи.
У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України поняття "може", "має право", "за власною ініціативою" та інші подібні за змістом законодавець не застосовує. Отже, процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.
Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов'язаний залишити позов без розгляду.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання своїми процесуальними правами (Постанова ВС від 19.10.2022 № 500/3087/18).
Такий наслідок неявки позивача є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки, незалежно від того чи є можливість вирішити спір по суті.
Така позиція суду відповідає позиції ВССУ викладена ще у справі № 6-24063 ск 15.
Станом на день постановлення такої ухвали суду не змінилась і позиція Верховного Суду з даного питання, який 28 березня 2023 року, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 711/7486/19, провадження № 61-10183св21 (ЄДРСРУ № 109871528) однозначно зробив висновок про те, що процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика залишення позову без розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12січня 2023року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Крім цього, на думку суду дії сторони позивача в даній справі спрямовані не на вирішення спору, а лише на затягування розгляду справи, оскільки позивач жодного разу не з'явився в судові засідання призначені на 30.04.2024, 06.06.2024, 13.11.2024, 15.01.2025, 14.02.2025 та 26.02.2025, представник позивача неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи в день судового засідання.
Суд зауважує, що дії сторони позивача розцінюються судом як зловживання процесуальними правами та спрямовані на затягування даного судового процесу.
За викладених обставин, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 будучи повідомленим судом про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судові засідання, заяв про розгляд справи без його участі не надходило, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, враховуючи, що позовна заява залишена без розгляду, у зв'язку з повторним неприбуттям позивача в судове засідання без поважних причин, судові витрати не підлягають поверненню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 44, 133, 141, 223, 257, 259, 247, 260, 263, 353-355ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга білоцерківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя Б. І. Кошель