Справа № 352/425/25
Провадження № 2-о/352/54/25
28 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
Головуючого судді Кузьменка С.В.
за участі
секретаря судового засідання Пастух М.М.
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду цивільну справу
за заявою ОСОБА_1
заінтересована особа - ОСОБА_2
про видачу обмежувального припису, -
І. Рух провадження та процесуальні рішення
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 (далі - Заявниця), заінтересована особа - ОСОБА_2 (далі- Заінтересована Особа) про видачу обмежувального припису та розгляд справи призначено на 26 лютого 2025 року.
26 лютого 2025 року розгляд справи відкладено до 27 лютого 2025 року за клопотанням Заявниці та її представника.
27 лютого 2025 року розгляд справи відкладено до 28 лютого 20208 року за клопотанням Представника Заявниці.
Заінтересована Особа належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування телефонограм, а також оголошень про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, однак в судове засідання не з'явився, будь-які заяви, заперечення або клопотання до суду не надав.
Відповідно до статті 350-5 Цивільного процесуального кодексу України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
В зв'язку із викладеним, враховуючи, що Заінтересована Особа повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, справа розглянута за неявки Заінтересованої Особи.
ІІ. Стислий виклад позиції сторін
Заявниця вказує, що з 16 червня 1988 року вони із Заінтересованою Особою зареєстрували шлюб та проживали в одному житловому приміщенні.
16 грудня 2024 року шлюб розірвано, однак вони продовжили проживати в одному будинку.
Заінтересована Особа зловживає спиртними напоями, що стало причиною сімейних сварок, під час яких він завдає Заявниці тілесні ушкодження. Протягом 2023-2024 років Заінтересована Особа неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а наразі притягається до кримінальної відповідальності, зокрема 16 січня 2025 року між ними підписана угода про примирення у справі за обвинуваченням Заінтересованої Особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України.
Однак після цього 24 січня 2025 року заінтересована Особа знову вчинив домашнє насильство у відношенні Заявниці.
В зв'язку із викладеним, Заявниця просить у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видати обмежувальний припис, яким заборонити Заінтересованій Особі строком на 6 місяців:
-перебувати в місці спільного проживання із Заявницею;
-особисто і через третіх осіб розшукувати Заявницю, якщо вона за власним бажання перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись із нею
-вести листування, телефонні розмови із Заявницею або контактувати із нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
Заінтересована особа, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, будь-які пояснення до суду не надав.
ІІІ. Докази, досліджені судом
1.рішення суду від 16 грудня 2024 року у справі № 352/3034/24, яким розірвано шлюб поміж Заявницею та Заінтересованою Особою
2.угода про примирення між обвинуваченим та потерпілим в кримінальному провадженні, укладена між Заявницею та Заінтересованою Особою. Угода укладена у кримінальному провадженні за обвинуваченням Заінтересованої Особи у вчиненні 10 листопада 2024 року кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, тобто у вчиненні домашнього насильства.
3.Витяг із сайту Судова влада України, згідно із яким ОСОБА_3 є учасником 5 справ в Тисменицькому районному суді Івано-Франківської області, в тому числі 1 - розірвання шлюбу, 3 - вчинення домашнього насильства та 1 - кримінального провадження як обвинувачений;
4.Постанова від 14 грудня 2023 року у справі № 352/2896/23, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_1 .
5.Постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 352/1065/24, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_1 .
6.Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 24 січня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 повідомила, що її чоловік ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та виганяв з будинку
IV. Фактичні обставини, встановлені судом
Станом на цей час в домоволодінні АДРЕСА_1 проживають Заявниця та Заінтересована Особа
Заявниця та Заінтересована Особа є колишнім подружжям, які розлучились 16 січня 2025 року, що підтверджується рішенням ( пункт ІІІ.1 Рішення)
Заінтересована Особа періодично вчиняє стосовно Заявниці дії, які відносяться до домашнього насильства, зокрема вчиняв такі дії наприкінці 19 листопада 2023 року, 26 березня 2024 року, 10 листопада 2024 року, що підтверджується постановами суду та угодою про примирення, підписаної Заінтересованою Особою та згідно тексту якої Заінтересована Особа беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 126-1 КК України ( пункти ІІІ.2, ІІІ.4,ІІІ.5 Рішення).
Окрім того, 24 січня 2025 року до поліції надійшла заява про вчинення Заінтересованою Особою 24 січня 2025 року насильства стосовно Заявниці ( пункт ІІІ.6 Рішення)
V. Висновки суду
щодо вчинення домашнього насильства
Відповідно до статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ( далі - Закон) до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно пункту 7 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Частиною третьою статті 26 Закону визначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Таким чином, при розгляді справи про видачу обмежувального припису Суду в першу чергу належить встановити чи вчиняла особа домашнє насильство, а також чи наявні ризики.
Пунктами 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону надано тлумачення наступних термінів:
-домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
-психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 періодично вчиняє домашнє насильство стосовно ОСОБА_4 , яке виражається в психологічному та фізичному насильстві. Зокрема, таке насильство вчинялось у листопаді 2023 року, березні та листопаді 2024 року, а також 24 січня 2025 року, що підтверджується дослідженими Судом доказами, зокрема матеріалами постанов про адміністративні правопорушення, заявою про вчинення правопорушення, а також угодою про примирення, підписаною ОСОБА_2 та в якій він беззастережно визнав свою вину
щодо наявності ризиків
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону оцінка ризиків це оцінювання вирогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При оцінюванні ризиків в цій конкретній справі Суд звертає увагу на періодичність вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 . Зокрема, дослідженими доказами встановлено як мінімум три факти вчинення ним психологічного насильства протягом менш ніж одного року, з яких останній 24 січня 2025 року.
При цьому, Заінтересованою особою не надано Суду доказів, які б свідчили про зміну ним стилю свого життя в порівнянні із часом, коли ним вчинялось домашнє насильство, та вказували на зменшення ризиків вчинення ним домашнього насильства.
За таких обставин, Суд вважає, що на цей час наявні ризики щодо повторного вчинення Заінтересованою особою домашнього насильства у відношенні будь-кого із Заявників.
щодо заходів
У Суду відсутні жодні сумніви щодо необхідності застосування таких заходів, як заборона вести листування, телефонні розмови із Заявницею або контактувати із нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; особисто і через третіх осіб розшукувати Заявницю, якщо вона за власним бажання перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись із нею.
В той же час при вирішенні питання щодо застосування такого заходу, як заборона перебувати в місці спільного проживання із Заявницею в домоволодінні АДРЕСА_1 , Суд вважає, що такий захід міститиме втручання в право Заявника на повагу до його житла.
В той же час вказане право не є абсолютним та чинне законодавство України допускає можливість втручання в таке право, якщо воно здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Можливість такого втручання передбачено законом, а саме статтею 26 Закону, воно здійснюється для захисту здоров'я, прав і свобод інших осіб, а саме Заінтересованих осіб.
Тож для вирішення питання чи можливе таке втручання в цій конкретній справі, Суду необхідно визначитись чи є воно необхідним в демократичному суспільстві.
Верховний Суд у справі № 754/11171/19 дійшов наступних висновків, викладених в постанові від 28 квітня 2020 року.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Суд бере до уваги вказані висновки Верховного Суду та звертає увагу на те, що обмежувальний припис в цій частині може бути видано з метою зменшення ризиків вчинення насильства стосовно інших осіб.
При вирішенні цього питання Суд порівнює з одного боку ризик спричинення шкоди Заявниці, а також ймовірне порушення їх прав, свобод та інтересів та, з іншого боку, втручання у право Заінтересованої Особи на житло.
Суд бере до увагу, такий захід є тимчасовим, а також наявність у Заінтересованої Особи соціальних та родинних зв'язків, враховуючи його вік, наявність у нього повнолітніх дітей, що підтверджується мотивувальною частиною рішення ( пункт ІІІ.1 Рішення)
Заінтересованою особою не надано Суду будь-яких доказів наявності неприязних відносин із вказаними особами, що унеможливило б проживання його в місці, відмінному від його постійного проживання в домоволодінні АДРЕСА_1 .
За таких обставин, Суд вважає, що застосування такого заходу як заборона на перебування в місці спільного проживання в цій конкретній справі за цих конкретних обставин становитиме таке втручання в право Заінтересованої особи на житло, яке є необхідним в демократичному суспільстві з метою захисту здоров'я та прав і свобод інших осіб.
Тому Суд приходить до висновку про необхідність застосування цього заходу також.
щодо терміну обмежувального припису
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
При визначенні конкретного строку Суд оцінює, що дослідженими доказами підтверджено останній факт вчинення насильства 24 січня 2025 року, тобто понад 1 місяць до моменту подачі заяви та розгляду справи Судом.
Про ймовірність зміни в подальшому поведінки за умови вжиття заходів реагування також може свідчити і укладення Заінтересованою Особою угоди про визнання винуватості.
Тому Суд вважає, що відповідні заходи мають бути призначені на строк, наближений до мінімального, а не максимальний, як просить Заявник.
Одночасно, враховуючи неодноразовість фактів вчинення домашнього насильства, Суд вважає достатнім для досягнення мети обмежувального припису встановити строк на 2 місяці.
Також Суд звертає увагу учасників, що, відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону, за заявою осіб обмежувальний припис може бути продовжений в подальшому.
Таким чином, Суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство стосовно заявниці, наявна висока вирогідність повторного вчинення ним домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення, а тому необхідно видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 шляхом заборони йому перебувати в місці спільного проживання із Заявником в домоволодінні АДРЕСА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати Заявницю, якщо вона за власним бажання перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись із нею; вести листування, телефонні розмови із Заявницею або контактувати із нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 33, 76,78,81, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статями 24,26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»-
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припису у вигляді наступних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , а саме:
-заборонити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , в домоволодінні АДРЕСА_1 строком на 2 місяці;
-заборонити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею, строком на 2 місяці.
-заборонити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні розмови з постраждалою особою ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 2 місяці;
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня інформувати відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області для взяття кривдника на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Загвіздянської сільської ради Івано-Франківської області.
Копії повного рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ЗАЯВНИК: ОСОБА_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
ЗАІНТЕРЕСОВАНА ОСОБА: ОСОБА_2 , який проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2
Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО