Справа № 381/5839/24
Провадження № 2-а/172/2/25
іменем України
28.02.2025 року суддя Васильківського районного суду Дніпропетровської області Битяк І.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області Зозулі Івана Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До суду надійшов вищевказаний адміністративний позов.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).
Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою від 17.02.2025 року позов ОСОБА_1 залишено без руху, так як позивачем не сплачений судовий збір за подання позову до суду та не подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки оскаржувана постанова винесена 30 червня 2024 року, а адміністративний позов до суду представник позивача подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» лише 13 грудня 2024 року.
На виконання ухвали суду представник позивача Скрипчук М.Є. подав заяву про усунення недоліків, в якій просить суд поновити позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови про накладення на нього адмінстягнення, вважати причини пропуску такого строку поважними, так як позивач не отримував ані копії, ані оригіналу оскаржуваної постанови, вказаний документ отримав його представник 04 грудня 2024 року шляхом ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 76148413, в межах яких було примусово виконано оскаржувану постанову. Також представник позивача надав квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду.
Ознайомившись з матеріалами справи та заявою про усунення недоліків зазначаю, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини, у справі «Мельник проти України» (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року - кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває ст. 8 КАС України, ч.ч. 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, ч. 1 якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 46, 47 рішення у справі «Устименко проти України», ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.
Представник позивача вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду для оскарження постанови про накладення на ОСОБА_1 адмінстягнення те, що останній не отримував копії цієї постанови. Однак з матеріалів справи вбачається, що 30.06.2024 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, давав пояснення на місці зупинки щодо керування транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії та відмовився від отримання копії постанови серії БАВ № 217074 від 30.06.2024 року. Факт відмови від отримання копії постанови не свідчить про необізнаність про її складання та, як наслідок "порушення" прав особи.
Отже, з огляду на викладене приходжу до висновку, що вказані представником позивача причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом визнаються неповажними, оскільки вони не зумовлені особливими і непереборними обставинами, які б дали підстави для поновлення строку оскарження постанови від 30.06.2024 року до суду, а позивач відмовився від отримання оскаржуваної постанови на місці зупинки.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 243, 294-295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області Зозулі Івана Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.Г. Битяк